АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Гаврилової М.В., Невідомої Т.О.,
при секретарі - Дем'яненко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом на обґрунтування якого зазначив, що 29 вересня 2005 року сторонами був укладений договір за яким позивач мав постачати, а відповідачка отримувати та оплачувати спожиту електричну енергію. Відповідачка зобов'язань не виконує, станом на 01 листопада 2009 року утворилась заборгованість.
Враховуючи викладене, просив стягнути із відповідачки на свою користь 6937.95 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-14)
Відповідачка заперечувала проти позову.(а.с. 30-41)
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2012 року позов АЕК «Київенерго» задоволено, стягнуто на користь позивача із відповідачки ОСОБА_1 6937.95 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 214.60 грн. судового збору на користь держави. (а.с.112-114).
В апеляційній скарзі відповідачка просила скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що заборгованості по сплаті за спожиту електричну енергію не має, стягнення грошей за електроенергію вважала безпідставним .(а.с. 116-130)
В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали скаргу і просили її задовольнити, представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Відповідачка до суду не прибула, була повідомлена шляхом вручення повістки її представнику ОСОБА_2 про що у справі є докази. (а.с. 153) Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357(надалі - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, а споживач зобов'язаний оплачувати спожиту-електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За п. 19 вищевказаних Правил, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Якщо у власності споживача перебувають електричні мережі напругою понад 0,4 кВ, а прилад обліку встановлений не на межі розподілу електромереж, втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку відносяться на рахунок власника зазначеної ділянки електромережі.
Відповідно до п. 6.23 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28, обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачем, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання засобів обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов'язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.
Судом встановлено, що відповідачці належить земельна ділянка із розташованим на ній будинком № 10 по вул. Червоноармійській в м. Києві та за укладеним сторонами договором від 29.09.2005 року № 140199-223-1 ОСОБА_1 є споживачем електроенергії за вказаною адресою. (а.с. 10-14)
Згідно з актом розмежування балансової належності від 01.05.2005р.: КТП -6346, відпайка від опори до підстанції, ПЛ - 0.4 кВ від КТП-6346 довжиною 245 метрів, лінія від КТП 6346 до щита жилого будинку довжиною 54 метри визначені такими, що перебувають на балансі споживача ОСОБА_1, про що свідчить підпис останньої. При цьому електролічильник знаходиться на щиту ВРП жилого будинку відповідачки.(а.с. 74-82)
За наданими квитанціями, позивачка здійснювала оплату спожитої електричної енергії обсяг якої визначила за показаннями встановленого електролічильника і заборгованості за показаннями приладу обліку не має.(а.с. 32-41)
АЕК «Киевенерго» змінив назву на ПАТ «Київенерго»
Предметом позову є стягнення грошей за спожиту відповідачкою електричну енергію, яка нарахована як розрахунок втрат електричної енергії в мережах, які перебувають у власності відповідачки: від точки розподілу мереж до місця встановлення електролічильника, у т.ч. повітряна лінія ПЛ-10кВ. довжиною 245 метрів, втрати електроенергії на підстанції КТП 6346, від якої кабелем К10 4 кВ довжиною 54 метри здійснюється підключення до щитку житлового будинку відповідачки.
Представники відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції не заперечували належність на праві власності ОСОБА_1 вищезазначеної ділянки електромережі та встановлення електролічильника не на межі розподілу електромереж, а на щитку належного відповідачці будинку.
Колегія суддів перевірила та погоджується із розрахунком заборгованості в сумі 6 937.95 грн., який складається з нормативних втрат електроенергії холостого ходу КТП 6346 1080 кВт щомісячно, 1.496% втрат короткого замикання та 0.2% втрат в лініях енергопостачання від кількості спожитої енергії, зроблений позивачем за період із січня 2007 року до листопада 2009 року, тобто в межах позовної давності. Такий розрахунок відповідає п. 19 вищевказаних Правил, п.п. 6.23 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.96 N 28, Методиці від 18 лютого 1998 року(чинних на час виникнення спірних правовідносин) та п. 16 укладеного сторонами договору споживання електричної енергії від 29.09.2005р. № 140199-223-1.(а.с. 9, 84-91)
Тарифи, визначені відповідно до періоду розрахунку збитків на підставі постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 10 березня 1999 року N 309 „Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (із змінами).
Посилання апелянта на Правила приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою НКРЕ України від 14.12.2005 року № 1137(зареєстрованих МЮ України від 19.01.2006 року № 2\11916) за якими належні відповідачці транзитні електромережі(електроустановки) мали бути передані на баланс електропередавальної організації, колегія суддів відхилила у зв'язку з тим, що вищевказані електромережі були та є власністю відповідачки і позивачу не передані, а вказана постанова визнана такою, що втратила чинність згідно з постановою НКРЕ України від 29 серпня 2008 року N 1050.
Доводи скарги, посилання на лист Держенергонагляду від 16.03.2012 р. № 01\10-1133 не можуть бути визнані підставою для звільнення відповідачки від зобов'язань сплатити втрати електричної енергії, у належних їй мережах, та не спростовують висновків суду про підставність стягнення коштів за фактично спожиту електричну енергію.
При цьому, таке рішення не позбавляє відповідачку права звертатись до субспоживачів, які споживають електричну енергію із використанням належних позивачці електромереж та трансформаторної підстанції, із вимогами про пропорційне відшкодування вищезазначених втрат електричної енергії.
На підставі ст. 88 ЦПК України, положень Закону України «Про судовий збір» суд першої інстанції обґрунтовано визначив розподіл судового збору.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому, мають бути відхилені.
Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Т.О.Невідома
М.В.Гаврилова