1

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Юрдиги О.С.

суддів: Одинця В.М., Фрич Т.В.

за участю прокурора: Бабайлова І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали скарги за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України щодо неприйняття рішення в порядку ст.97 КПК України по заяві скаржника від 26.12.20111 року - зокрема в частині безпідставного направлення до прокуратури Дніпропетровської області заяви ОСОБА_1 від 26.12.2011 року про порушення кримінальної справи відносно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за ст.ст. 364, 367 КК України. В решті вимог , викладених у скарзі - відмовлено.

Посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію в якій просить її скасувати, постановити рішення, яким залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вважає, що постанова Печерського районного суду міста Києва винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування дійсних обставин справи, оскільки факт звернення з заявою про вчинення, на думку заявника, злочину тим чи іншим суддею, не може бути наперед визнаний обов'язковою умовою винесення Генеральною прокуратурою України постанови про порушення кримінальної справи стосовно судді, а тому заяву ОСОБА_1 від 26 грудня 2011 року скеровано до прокуратури Дніпропетровської області для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає з наступних підстав.

26 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення кримінальної справи щодо судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 364, 367 КК України.

Листом Генеральної прокуратури України від 13 січня 2012 року за №06/1-9071-90 заяву ОСОБА_1 скеровано першому заступнику прокурора Дніпропетровської області для організації перевірки. Про результати перевірки та прийняте рішення повідомити ОСОБА_1 зобов'язано орган, який проводитиме перевірку, її хід взято на контроль Генеральною прокуратурою України.

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Генеральної прокуратури України про направлення його заяви від 26 грудня 2011 року про злочин судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за ст.ст.364, 367 КК України до прокуратури Дніпропетровської області для організації перевірки. Просив зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області повернути його заяву до Генеральної прокуратури України, а Генерального прокурора України прийняти рішення по ній в порядку ст.97 КПК України.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині безпідставного направлення до прокуратури Дніпропетровської області заяви ОСОБА_1 від 26.12.2011 року про порушення кримінальної справи відносно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 за ст.ст. 364, 367 КК України, суд першої інстанції вказав, що заява ОСОБА_1 була заявою про злочин. Зокрема у її змісті викладено суть порушення, які, на думку заявника допустили суддя, містилося посилання на кваліфікацію його дій згідно чинного КПК України, прохання особи про прийняття рішення в порядку ст.ст. 94-98 КПК України, а також відомості щодо особи, яка подала заяву, тобто заяву складено з дотриманням вимог положень кримінально-процесуального закону, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.97 КПК України по ній повинно бути прийнято одне з таких рішень: порушено кримінальну справу; відмовлено в порушенні кримінальної справи або направлено заяву або повідомлення за належністю.

Посилаючись на ч.3 ст. 48 Закону України '' Про судоустрій і статус суддів'', де передбачено, що кримінальну справу щодо судді може бути порушено лише Генеральним прокурором України або його заступником, відтак і рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді мають право приймати вказані прокурори, суд визнав безпідставним направлення скарги ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції і вважає його законним.

Зважаючи на те, що Законом України ''Про судоустрій та статус суддів'' чітко визначено повноваження Генерального прокурора України та його заступників порушувати кримінальну справу стосовно суддів , а відтак і приймати рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно них, тому доводи прокурора щодо не врегулювання у кримінально-процесуальному кодексі питання про зобов'язання вказаних посадових осіб проводити дослідчі перевірки по таких заявах, не заслуговують на увагу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів уважає, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року є законною, тому апеляцію скаржників слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 20121 року, якою скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора України щодо неприйняття рішення в порядку ст.97 КПК України по заяві скаржника від 26.12.2011 року частково задоволено, зокрема щодо безпідставного направлення до прокуратури Дніпропетровської області заяви ОСОБА_1 від 26.12.2011 року про порушення кримінальної справи за ст.ст. 364, 367 КК України відносно судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 -залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Фрич Т.В. Одинець В.М.