Дата документу: 28.02.2012

Справа № 2-265/11

Номер провадження 2/818/110/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого: судді Калюжної В.В., при секретарі: Ведмедьовій В.В., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, перевід боргу, вимоги якого були в ході розгляду справи уточнені. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне. Сторони перебували у шлюбі з 23.06.2000 року, від шлюбу мають неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Шлюб розірвано на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.09.2008 року. Під час подружнього життя сторонами було придбано майно, зроблено ремонт квартири, яка є власністю відповідача. Крім того, 21.12.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит в сумі 71 140 грн., за рахунок кредитних коштів в грудні 2007 року подружжям було придбано автомобіль Шевроле, який зареєстровано на ОСОБА_2 Позивач зазначає, що сплачував кошти за кредитним договором в тому числі і з особистих коштів, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь суму коштів, сплачених ним особисто за кредитним договором та 1\2 частину коштів, сплачених за час шлюбу, а всього 31 843 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом та зазначила, що за час спільного життя сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1, право власності на цю квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору міни від 22.10.2001 року. Квартира, яку сторони за домовленістю обміняли у 2001 році за вартістю та площею була меншою, ніж та, що була набута за адресою: АДРЕСА_1. Для здійснення обміну ОСОБА_2 надала свої власні кошти, та за її власні кошти був зроблений ремонт даної квартири. Тому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати за нею право власності на 3\4 частини квартири.

У судове засідання Позивач за первісним позовом та його представник не з'явились, суду надано заяву про розгляд справи за відсутності позивача на підставі уточнених позовних вимог. Згідно раніше наданих суду пояснень позивач заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач та її представник до судового засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі доказами. Проти розподілу сумісного майна подружжя у спосіб, викладений у позовній заяві позивача, заперечують.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв'язку з цим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 23.06.2000 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 22.09.2008 року, яке набрало законної сили 03.10.2008 року, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що 21.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно якого Банк надав позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути Банку кредитні кошти в сумі 71 140 грн. та сплатити плату за кредит в порядку, зазначеному у договорі.

Згідно повідомлення Банку ПАТ «УкрСиббанк» від 06.10.2011 року, кредит за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 21.12.2007 року погашено у повному обсязі 06.01.2011 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що автомобілем, який був придбаний подружжям, користувалась відповідач ОСОБА_2, яка в подальшому продала зазначений автомобіль ОСОБА_3 на підставі довідки- рахунку від 14.01.2011 року.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю та знаходився у володінні і користуванні відповідача ОСОБА_2, яка в подальшому розпорядилась ним на свій розсуд, суд приходить до висновку, що вирішити спір про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя можливо з застосуванням правил статей 69, 70, 71 СК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Так, статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а згідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно частини 1 статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У відповідності до частин 4, 5 цієї статті присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»роз'яснено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Cтаттею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Судом встановлено, що за час перебування у шлюбі сторонами в рахунок погашення кредитного зобов'язання було сплачено 30 633, 82 грн. Беручи до уваги, що автомобілем розпоряджалась Відповідач, 1\2 частина сплаченої суми, що становить 15316, 91 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Суд не бере до уваги доводи Позивача про те, що грошові кошти у розмірі 17570 грн. були сплачені ним з особистих грошей, оскільки дані доводи не підтверджені матеріалами справи та суперечать вимогам законодавства, яке регулює відносини сумісної власності подружжя. З цих підстав суд відмовляє у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача даної грошової суми.

Також суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми коштів, сплачених позивачем за кредитним договором після розірвання шлюбу, не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що ці відносини не відносяться до спору про розподіл майна подружжя і ці права позивача підлягають захисту в інший спосіб в порядку ст. 556 ЦК України, оскільки спір в цій частині виник з кредитних відносин та договору поруки.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на його користь сума компенсації у розмірі 15316 грн. 91 коп.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору міни, зареєстрованого Запорізькою Універсальною Товарною Біржею «Капітал-Центр» 22.10.2001 року належить квартира АДРЕСА_1.

За цим договором ОСОБА_1 обміняв квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка належала йому на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою Універсальною Товарною Біржею «Капітал-Центр»22.06.1999 року.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки право власності на неї набуто ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2, а під час шлюбу з відповідачем, Позивачем був здійснений лише обмін належної йому квартири.

При розгляді справи не знайшли свого підтвердження обставини щодо надання відповідачем ОСОБА_2 додаткових коштів під час обміну квартири та здійснення у ній ремонту за власні кошти та спростовуються матеріалами справи, а саме договором міни від 22.10.2001 року, відповідно до умов якого обмін квартир здійснено сторонами без доплати. Також дорівнює є і площа квартир, що були предметом обміну.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості спільного майна подружжя задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації вартості спільного майна подружжя у розмірі 15316 грн. 91 коп., судовий збір у розмірі 153 грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., а всього 15590, 08 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто ) грн. 08 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя -залишити без задоволення у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Калюжна В.В.