Справа № 2-542/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2012 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Пака В. М.

при секретарі Трембецькій О.М.

адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у володінні колодязем та зобов'язання демонтувати огорожу та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про витребування товару у покупця та вилучення його для спільного користування, суд

Встановив:

23.11.2010 року до суду поступила позовна заява ОСОБА_3, який просить зобов'язати відповідачку ОСОБА_4 демонтувати огорожу, яку вона обладнала біля його колодязя, що знаходиться на його земельній ділянці в АДРЕСА_1 з тих підстав, що колодязь належить йому згідно договору купівлі продажу від 1992 року, який він придбав разом із будинком та земельною ділянкою та з цього часу не має можливості належним чином користуватися своєю власністю, з часу подачі позову нічого не змінилося.

13 січня 2011 року відповідачка ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3, просила притягнути в якості третіх осіб сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які разом з нею користуються даним колодязем, тому просила витребувати у відповідача незаконно куплений колодязь та вилучити його для спільного користування, який знаходиться на його межі з нею та його домогосподарстві у с. Кавсько Стрийського району, оскільки колодязь перебував у їх спільному користуванні та користуванні, користуються ним і до тепер разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5.А.с.17-18,22-23,88.

В суді позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та пояснив, що він є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 а також дерев'яного сараю та колодязя з бетонних кілець згідно договору купівлі-продажу від 31 березня 1992 року. Ще з давніх часів, коли власницею його будинковолодіння була ОСОБА_7 земельні ділянки його та відповідачки були розмежовані грабиною. Колодязь він придбав разом із житловим будинком та господарською будівлею, яка знаходиться на його земельній ділянці, яка була передана йому ще у 1989 році. Він як і ОСОБА_7 з добросусідських міркувань дозволяв відповідачці та іншим сусідам брати з колодязя воду. У 2008 році ОСОБА_4 без його згоди та дозволу самовільно облаштувала огорожу біля колодязя, чим порушила межу між садибами так як огорожу облаштувала на його земельній ділянці довжиною приблизно 10 метрів. Він неодноразово попереджував її, щоб вона демонтувала огорожу, але вона казала, що поставить на його колодязь водяний насос, який забирає велику кількість води, що є недостатньо для нього і він не буде мати води для користування, підвела труби, однак він не дозволив їй це зробити, подав до суду позов. На неодноразові його вимоги не реагує, говорить, що він тут ніхто, а вона що захоче те і зробить, тому просить захистити його порушені права, він сам обладнає у себе на своїй ділянці огорожу та дозволить дальше користуватися та брати воду сусідам та зацікавленим особам, але відрами та не водяною помпою, що могло би порушити його право. В задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити, як безпідставний позов, оскільки він являється власником колодязя, а не громада, а договір купівлі продажу ніким не оспорено вони сусіди, тому просить судові витрати залишити за сторонами.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, а свої зустрічні позовні вимоги про витребування товару, спірної криниці у покупця для спільного користування підтримала та пояснила, що колодязь в с. Кавсько Стрийського району копали її дідо ОСОБА_11, його брат ОСОБА_8 та батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 З давніх часів вони всі користувалися даним колодязем і ніхто їм не чинив перешкоди. Хто платив гроші копачам в неї доказів не має. Першими власниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 були сім'я ОСОБА_7 і колодязь їм не належав на праві власності, хоча був розміщений на її земельній ділянці, а тому не мали права його продавати, просить вилучити у ОСОБА_3 незаконно куплений ним колодязь, який знаходиться на межі земельної ділянки ОСОБА_3 Ствердила, що дійсно позивач купив будинковолодіння в АДРЕСА_1 у ОСОБА_7, а колодязь не міг бути об'єктом продажу так як ще її батьки та інші сусіди копали даний колодязь, троє сімей користувалися ним та всім вистачало води, користуються колодязем до тепер, беруть воду, однак вона вважає, що мала право встановити огорожу, хоча і на території земельної ділянки сусіда бо йому колодязь не повинен належати, просить в його позові відмовити, а їй та третім особам передати колодязь для спільного користування, хоча оспорювати договір купівлі продажу не збирається, судові витрати залишити за сторонами.

Голова Кавської сільської ради, притягнений судом в якості зацікавленої особи ОСОБА_9 в суді позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав та показав, що 20 березня 2012 року він у складі комісії виходили до господарства ОСОБА_3, де дійсно знаходиться в його господарстві колодязь, який обгородила сіткою відповідачка ОСОБА_4 довжиною більше ніж 10 метрів. Він особисто зобов'язав ОСОБА_4, щоб відповідачка демонтувала сітку, оскільки вона порушує межі землекористування ОСОБА_3 Вважає, що колодязь повинен залишитися в спільному користуванні, ОСОБА_3 цього не заперечує, однак встановлену загорожу ОСОБА_4 слід демонтувати..

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 просять не позбавляти їх права користуватися колодязем, право на якого визнають за позивачем ОСОБА_3, а спір вирішити по закону.

Поясненнями сторін, дослідженими доказами по справі доведено, що позовні вимоги ОСОБА_3 підставні, підлягають до задоволення, а в зустрічній позовній вимозі про вилучення колодязя із власності для спірного користування слід відмовити.

В судовому засіданні, поясненнями сторін, третіх осіб, сільського голови, дослідженими іншими доказами по справі було встановлено, що відповідачка по справі ОСОБА_4 самовільно, без дозволу власника, на його території облаштувала свою огорожу, вважаючи помилково колодязь своєю особистою власністю, а тому порушені права ОСОБА_3 підлягають до захисту судом.

Твердження в суді ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_2 про правомірність її дій щодо облаштування загорожі на чужій території спростовані, крім їх же показань, також актом комісії сільської ради на чолі із сільським головою від 20.03.2012 року, договором купівлі продажу від 31 березня 1992 року, якими достовірно доведено, що власником спірного колодязя являється позивач ОСОБА_3, а тому облаштовувати навколо його власності огорожі без його згоди не мала права. А.с.6-8,93-94.

Враховуючи, що позов поданий до суду12.11.2010 року, а відповідачка ОСОБА_4 обізнана достовірно з фактичними обставинами справи, замість визнати правомірність дій ОСОБА_3 не прийняла ніяким заходів для вирішення спору добровільно про що просив її і сільський голова у судовому засіданні, подали зустрічний позов про вилучення товару, предмету договору купівлі продажу у власника без оскарження самого договору, тому суд вважає доведеним, що вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та безпідставними, тому в задоволенні її вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Інших обставин, які б давали підставу суду задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в судовому засіданні також встановлено не було.

Суд вважає, що і судові витрати слід залишити за сторонами, як про це заявив в суді ОСОБА_3, враховуючи, що сторони мали захисників, понесли витрати, однак, крім квитанцій про сплату судового збору до справи не долучили.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України і на підставі ст.328, 334, 337,380,381,386, 391 Цивільного кодексу України, а також ст.. 116, 120, 121 Земельного кодексу України, суд

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 демонтувати огорожу, яку вона облаштувала біля колодязя, що знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про витребування товару у покупця та вилучення його для спільного користування, а саме вилучення колодязя у ОСОБА_3 купленого ним, згідно договору купівлі продажу від 31.03.1992 року для спільного користування відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів шляхом подачі заяви Стрийському суду.

Суддя: В. М. Пак