25.04.2012
Справа № 2-93/11
УХВАЛА
Іменем України
25.04.2012 р. Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: судді Бойко В.М.,
за участю секретаря Музики А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Наста», третьої особи ЗАТ «ОТП Банк»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд -
ВСТАНОВИВ:
У Ленінський районний суд м. Вінниці звернувся із позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Наста», третьої особи ЗАТ «ОТП Банк»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Дана цивільна справа знаходилася у провадженні судді Ленінського районного суду м. Вінниці Сала Т.Б.
У зв'язку з його хворобою дана цивільна справа була передана судді Ленінського районного суду м. Вінниці Бойку В.М.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.04.2012 року суддя Бойко В.М. прийняв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Наста», третьої особи ЗАТ «ОТП Банк»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди до свого провадження.
У ст.. 159 ЦПК України зазначено, що уразі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку.
В судове засіданні відповідач не з'явився, надав клопотання про передачу справи за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва, у якому зазначив, що згідно із п.п.15.1. Договору добровільного страхування іпотеки №211.0023749 від 22 червня 2009 року, спори, що виникають за цим Договором, вирішуються шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди справа передається на розгляд суду у порядку, передбаченому законодавством.
За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Згідно із статутними документами, що містяться в матеріалах справи місцезнаходженням ТДВ «Страхова компанія «Наста»є м. Київ, вул. Володимирська, буд. 5 «Б». Таким чином, вказаний спір повинен розглядатись Шевченківським районним судом м. Києва.
Посилання Позивача - ОСОБА_1 на необхідність застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ та/або ч.5 і 6 ст. 110 ЦПК України є безпідставними та такими, що не можуть братись до уваги суду враховуючи нижченаведене.
У Листі Верховного суду України від 19 липня 2011 року «Про практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»детально проаналізовано питання можливості поширення на відносини страхування норм Закону України «Про захист прав споживачів». Верховним судом України, зокрема, встановлено:
«Щодо майнового страхування слід зазначити таке. Закон України «Про захист прав споживачів»N 1023-ХІІ регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування»N 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У ст. 4 цього Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку».
У підсумку Верховний суд України узагальнив, що «аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону «Про захист прав споживачів»N 1023-ХП і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування».
Враховуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку, що Позивач не може посилатись та ч.5 ст.110 ЦПК України, яка встановлює, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору, оскільки даний спір не є спором про захист прав споживачів.
Згідно ч.6 ст.110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди. Проте, не зважаючи на назву позову ОСОБА_1, предметом даного спору є виплата страхового відшкодування за договором добровільного страхування іпотеки. На це вказує сам зміст позовної заяви, а саме, посилання Позивача. Даним позовом Позивач намагається довести суду, що мав випадок, що має ознаки страхового, а, отже, на думку Позивача, у Відповідача виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Крім того, Позивач у тексті позовної заяви вказує на наявність договірних правовідносин між ним та Відповідачем; посилається саме на положення Договору добровільного страхування. В свою чергу, право на відшкодування моральної і матеріальної шкоди виникає на підставі делікту, а не договірних правовідносин.
Закон N 1023-ХІІ регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики.
Згідно зі ст. 1 Закону N 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. У ст. 4 цього Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
Аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону N 1023-ХІІ і положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування.
Таким чином, незважаючи на назву позовної заяви, даний спір по суті є спором про зобов'язання виплатити страхове відшкодування, яке виникло на підставі договірних зобов'язань, а саме Договору добровільного страхування.
Відповідно, до даного спору не може застосовуватись положення ч.6 ст.110 ЦПК України.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Представник третьої особи не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду справи.
Згідно до вимог ст. 116 п.2 ч.1 ЦПК України -суд передає справу на розгляд іншому суду після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду, якщо виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Наста», третьої особи ЗАТ «ОТП Банк»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід передати за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Листом Верховного суду України від «Про практику розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»ст.ст. 109, 110, 116 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Наста», третьої особи ЗАТ «ОТП Банк»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: