cправа №2-926/11

провадження №2/414/134/2012

РІШЕННЯ

іменем України

18 січня 2012 року, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Завізіон Т.В. при секретарі Пасічник Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс»«Автоматика та машинобудування»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.10.2011 року звернувся до суду з позовом та просив постановити судове рішення, яким стягнути на свою користь з відповідача 5 078 грн. 55 коп. в рахунок суми, що належала йому при звільненні, 8 386 грн. 36 коп. - в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи та 5 000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої цим моральної шкоди / а.с. 1-3/

Ухвалою Жовтоводського міського суду від 10.01.2012 року була прийнята часткова відмова позивача від позовних вимог, а саме в частині стягнення суми, що належала йому при звільненні у розмірі 5 078 грн. 55 коп. / а.с. 24/

На підтримання позовних вимог позивач посилався на те, що він з 21.04.2008 року по 01.06.2011 року перебував у трудових стосунках з ДП «Науково-виробничий комплекс «Автоматика та машинобудування»/далі НВК АтМ /, звільнився з підприємства 01.06.2011 року за п. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням згодою сторін, однак звільнивши його, відповідач остаточно розрахувався з ним тільки 20.10.2011 року. Вважає, що підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку за період часу з 01.06.2011 року по 20.10.2011 року за 100 робочих днів у розмірі 9 318 грн. 16 коп . та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп., яка спричинена тим, що несвоєчасний розрахунок підприємства з ним поставив його сім»ю, у якій одружувалися діти, у край тяжкий матеріальний стан та став на заваді належного виконання ним своїх кредитних забов»язань перед банківською установою.

Відповідач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, заперечень проти позову не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У судовому засіданні судом із дослідженої копії трудової книжки позивача / а.с. 5-6/, / встановлено, що перший дійсно до 01.06.2001 року включно перебував у трудових відносинах з ДП НВК АтМ та наказом №94 лс від 27.07.2011 року був звільнений з роботи по п. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку із порушенням роботодавцем строків виплати заробітної плати.

Судом також встановлено, що на порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, яка забов"язує роботодавця при звільненні працівника провести виплату всіх сум, що йому належать від підприємства в день звільнення, відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем і зробив це тільки 20.10.2011 року, про що свідчить довідка, яка направлена відповідачем до суду . / а.с. 24 /

Таким чином, безспірно встановлено, що відповідач мав заборгованість перед позивачем по розрахунковим сумам на час звільнення у розмірі 8 912 грн. 13 коп. і ця заборгованість була остаточно ним виплачена 20.10.2011 року.

Із дослідженої судом цивільної справи №2-н-467/2011 року судом також безспірно встановлено, що судовим наказом від 09.08.2011 року за заявою прокурора м. Жовті Води в інтересах ОСОБА_1 з відповідача було стягнуто заборгованість по сумах, що належали йому при звільненні у розмірі 8 116 грн. 29 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди позивач посилався на ст. 117 та 237-1 КЗпП України.

Дійсно, ст.ст. 117 та 237- 1 КЗпП України передбачили, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки передбачені ст 116 цього ж кодексу..., підприємство повинно виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а також поклали на роботодавця обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У той же час, ст. 233 ЦПК України закріпила, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску строку з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити пропущений працівником або роботодавцем строк.

З роботи позивач був звільнений 01.06.2011 року.

До суду із вимогами про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди позивач звернувся 05.10.2011 року, тобто із пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку.

В судовому засіданні на запитання суду, позивач однозначно відповів, що про своє порушене право на своєчасний розрахунок при звільненні він дізнався з дня свого звільнення, тобто з 01.06.2011 року.

Обґрунтовуючи причини свого несвоєчасного звернення до суду позивач мотивував їх тим, що він для захисту свого права звертався до прокуратури міста, яка звернулася в його інтересах до суду, але питання про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди перед судом по не відомим йому причинам не поставила.

Суд вважає, що причини з яких позивач несвоєчасно звернувся до суду для вирішення трудового спору із його колишнім роботодавцем не можна вважати поважними, оскільки він дійсно знав про своє порушене право з часу свого звільнення, а той факт, що він захищав його в спосіб який не встановлений законом, тобто звертаючись до прокуратури, а не суду, не може стати підставою для його поновлення.

Таким чином у задоволенні позову позивачеві має бути відмовлено у зв»язку із пропуском строку звернення до суду.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України і на підставі ст.ст 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс»«Автоматика та машинобудування»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та відшкодування моральної шкоди - відмовити у зв»язку із пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рішення може бути оскаржене Апеляційному суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів апеляційної скарги.

СУДДЯ: