Справа № 2-723/2008р.                                                                                                                                                                                 

     РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2008 року  Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді                    Тимошенка С.В.

при секретарі                          Коренчук О.Е.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок,

В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу будинку таким, який відбувся та визнання за нею права власності на вказане нерухому майно, розташоване АДРЕСА_1, посилаючись на слідуючі обставини.

    05 травня 2006 року між нею та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу будинку за вищезазначеною адресою. Згідно домовленості, позивачка виконала зобов'язання покупця, передавши відповідачці  1000 доларів США за вказаний будинок, а та, в свою чергу, передала його їй у користування та володіння разом з документами, які посвідчували її право власності на будинок, а також нотаріально завірену згоду її чоловіка на відчуження будинку, яким позивачка користується з дня укладення договору. Однак, незважаючи на те, що фактично договір купівлі-продажу відбувся, вона до теперішнього часу не є власником зазначеного будинку, оскільки власниця будинку ОСОБА_2 терміново виїхала в Російську Федерацію, а угоду не засвідчила нотаріально. На листи позивачки, остання в 2007 році надала доручення відповідачу ОСОБА_3 на право укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що їй належить, але той, в свою чергу, ухиляється від укладення угоди нотаріально по не відомій позивачці причині та незважаючи на те, що вона згодна взяти всі витрати по оформленню документів на себе.

    Оскільки позивачка, зі своєї сторони, виконала умови договору купівлі-продажу, вона просить визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за нею право власності на вищезазначене нерухому майно, яке належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.1991 року.

     У судовому засіданні представник позивачки підтримала  позовні вимоги.

     Відповідач ОСОБА_3, який діє також в інтересах відповідачки ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але направив суду заяву, в якій просив заслухати справу у його відсутності, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

     Вислухавши пояснення до доводи представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

     Згідно копії розписки від 05.05.2006 року(а.с.5), ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 1000 доларів США за будинок, що знаходиться АДРЕСА_1.

     Із копії договору купівлі-продажу від 4.04.1991 року (а.с.6-7) ОСОБА_2 купила у ОСОБА_4 житловий будинок з дворовими спорудами АДРЕСА_1.

     Копією технічного паспорту та схематичного плану (а.с.8-10) підтверджується, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1. Вартість вказаного будинку, як свідчить довідка БТІ від 08.04.08 року (а.с.12) складає 17400 грн.

     На а.с.11 суду надана копія згоди чоловіка відповідачки - ОСОБА_5 на продаж дружиною на свій розсуд нажитого ними в шлюбі майна, а саме - житлового будинку АДРЕСА_1.

     Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка передала позивачці житловий будинок у володіння та користування, але її представник ОСОБА_3 створює перепони в нотаріальному посвідченні  укладеного між ними правочину по невизначеній причині, що й спонукало позивачку звернутись до суду із  позовом про визнання за нею права власності на будинок.

     У відповідності зі ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується  передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

    Згідно ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.    

    За таких обставин, судом з достовірністю встановлено факт купівлі позивачкою будинку у відповідачки ОСОБА_2, але належно не оформленого в установленому законом порядку. Враховуючи, що при укладенні угоди сторони домовились відносно всіх основних умов договору, що підтверджується письмовим доказом, і відбулося повне виконання договору, але відповідачі ухиляються від його нотаріального посвідчення, суд вважає можливим визнати зазначений договір купівлі-продажу дійсним та визнати за позивачкою право власності на будинок АДРЕСА_1.

    Керуючись ст.ст. 220, 655 ЦК України, ст.ст.58-60, 213,215, ЦПК України суд, 

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок  - задовольнити.

    Договір купівлі-продажу, укладений  05 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 на суму 1000 доларів США -  визнати дійсним.

     Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, розташований АДРЕСА_1.

     Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області, шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про оскарження, апеляційної скарги.

     Суддя                                  Тимошенко