УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

___________________________________________________________ У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.,

суддів - Верховець Т.М., Осіпової Л.О.

при секретарях - Трощинському В.М., Костюченко Т.В.,

Яртим А.О.

за участю прокурорів - Коцюби В.С., Пламадяли І. П., Отроша В.М.,

потерпілого - ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

засудженого - ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_4, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2 не судимого,

засуджено за ст.121 ч.1 КК України і призначено покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 змінено з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на взяття під варту з утриманням у Київському СІЗО № 13.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 15 901 грн. 86 коп. та моральної - 100 000 грн.

Справа № 11-а-1578/10 Головуючий у суді першої інстанції - Тютюн Т. М.

Категорія - ч. 2 ст. 187; ч. 3 ст. 357 КК України Доповідач Юрдига О.С.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що 01 серпня 2008 року приблизно о 12 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні електропідстанції на території кооперативу ''Чорнобилець'', розташованого по вул. Богатирській, 30-а в м. Києві, між ним та головою кооперативу ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на грунті з'ясування причин відключення електропостачання, під час якого ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_2 животом у живіт. Не реагуючи на прохання ОСОБА_8 не заважати роботі, ОСОБА_4 умисно завдав ОСОБА_2 один удар кулаком правої руки в обличчя, від якого той впав на землю та вдарився головою об камінь. Після того, як ОСОБА_9 намагався піднятися, ОСОБА_4 умисно завдав йому ще кілька ударів ногою по нозі та тулубу і один удар ногою в обличчя в область правого ока, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм втрати працездатності не менш як на одну третину у зв'язку з втратою зору правим оком.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати внаслідок м'якості призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч. 1 ст.121 КК України - п'яти років позбавлення волі. При цьому, зазначає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_4 положення ст.69 КК України, оскільки підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі не має.

Представник потерпілого ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України у виді восьми років позбавлення волі. Вказує, що підстави для призначення покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 69 КК України відсутні, оскільки судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання.

Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції оскаржує вирок в частині вирішення цивільного позову та висуває вимоги щодо задоволення цивільного позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки даним, наявним у матеріалах справи, що свідчать про витрати потерпілого на лікування у закладах охорони здоров'я та безпідставно обмежив відшкодування суми моральних збитків.

В апеляції та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому він вважає неправильною кваліфікацію своїх дій за ч.1 ст.121 КК України, посилаючись на те, що умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у нього не було. Вказує, що в основу вироку покладено показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не були очевидцями події, тоді як показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які були очевидцями події, судом безпідставно відхилені; не усунуто суперечності між показаннями свідка ОСОБА_10 та висновком судово-медичної експертизи від 01 грудня 2008 року про наявність у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в області лівого, а не правого ока. Просить змінити запобіжний захід з утримання під вартою на підписку про невиїзд, врахувавши його вік, стан здоров'я, прохання трудового колективу, сприяння розкриттю злочину та позитивну поведінку після його вчинення.

Захисник засудженого ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що в основу вироку суду покладені суперечливі показання свідків, а висновок суду про виявлення у ОСОБА_2 тілесного ушкодження в області правого ока не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки згідно даних медичного обстеження, у потерпілого виявлено ушкодження в області лівого ока. Крім того, вказує, що дії ОСОБА_4 безпідставно перекваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, оскільки наявність у нього прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 слідством не здобуто, а судом не встановлено. Також вважає, що суми, постановлені судом у вироку до задоволення за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 є необґрунтованими, як в частині стягнення матеріальної, так і моральної шкоди.

В запереченнях на апеляцію засудженого - представник потерпілого ОСОБА_3, вважаючи вимоги, викладені в апеляції безпідставними, просить залишити її без задоволення.

В запереченнях на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_4 просить вимоги апеляції прокурора залишити без задоволення, як такі, що є безпідставними.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію та апеляцію представника потерпілого в частині призначення більш суворого покарання, а вимоги про збільшення розміру задоволеного судом цивільного позову потерпілого просив залишити без задоволення, заперечував проти задоволення апеляцій засудженого та його захисника; пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали подані апеляції, просили задовольнити вимоги потерпілого щодо збільшення сум відшкодування за цивільним позовом та призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України 8 років позбавлення волі, частково підтримали апеляцію прокурора, заперечували проти задоволення апеляцій засудженого та його захисника; пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, які підтримали апеляцію засудженого з доповненнями до неї та апеляцію захисника ОСОБА_6, просили справу направити на додаткове розслідування, заперечували проти задоволення апеляцій інших учасників процесу, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що подані апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, зібраними на досудовому слідстві, яким суд дав належну оцінку.

Даючи оцінку діям ОСОБА_4, суд обґрунтовано прийняв до уваги показання потерпілого ОСОБА_2, з показань якого вбачається, що 01 серпня 2008 року, перебуваючи на електропідстанції кооперативу ''Чорнобилець'', побачив як на велосипеді під'їхав ОСОБА_4, обурений, що пропало світло, вступив у конфлікт із ОСОБА_8, якого вдарив. На його зауваження припинити такі дії, штовхнув його (ОСОБА_2) животом та вдарив кулаком у переднісся. Від удару він впав та ударився об каміння, після чого ОСОБА_4 вдарив його ногою один раз в обличчя та два-три рази по тулубу з боків. Коли отямився, то побачив, що у нього йде кров з носа та очей.

Наведені покази потерпілого підтвердив інший учасник події - свідок ОСОБА_8, показання якого досліджено у судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України, який зазначив що перебуваючи на трансформаторній підстанції, він побачив під'їжджаючого на велосипеді ОСОБА_4, який кричав на його адресу, а через хвилину завдавав ударів кулаком в обличчя ОСОБА_2 Після того, як ОСОБА_2 впав, ОСОБА_4 почав бити його ногами. До того ж, він бачив як у ОСОБА_2 з носу йшла кров, а його обличчя почервоніло від ударів. ( т.1 а.с. 29-31, 82-84, т.4 а.с. 199) ).

Згідно показань свідка ОСОБА_15, який став очевидцем конфлікту між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, в день події, він знаходячись на третьому поверсі свого будинку № 29 в кооперативі ''Чорнобилець'', побачив, що на майданчику на відстані 50-ти метрів від його будинку, спиною на землі лежав потерпілий ОСОБА_2 і намагався підвестися. Біля нього стояв ОСОБА_4, який бив ОСОБА_2 ногами, в які частини тіла він не бачив. Вийшовши на вулицю, щоб розборонити бійку, він побачив, що обличчя у ОСОБА_2 було у крові.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_15 не міг бути свідком-очевидцем подій, не заслуговують на увагу, оскільки свідок в судовому засіданні заявив, що ні автомобіль, ні побутове приміщення не заважало йому спостерігати за бійкою та бачити все, що відбувається ( т.2 а.с. 194-199).

Твердження засудженого про те, що ударів потерпілому не наносив, лише захищаючись від ОСОБА_2, який намагався вдарити його дерев'яним бруском, штовхнув потерпілого, від чого той упав на куски битої цегли і отримав тілесні ушкодження, не заслуговують на увагу, оскільки в ході його допитів під час досудового слідства зазначав, що не виключає можливості нанесення ударів потерпілому ОСОБА_2 під час бійки з ним ( т. 1 а.с. 195-197).

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_11, яка хоч і не була свідком зазначеного конфлікту, однак бачила потерпілого ОСОБА_2 безпосередньо після нього. З її показань убачається, що у ОСОБА_2 над бровою було садно, з носу текла кров, він перебував у запамороченому стані, на сорочці виднілися сліди крові та відбиток взуття. У її чоловіка - ОСОБА_8 також була кров на обличчі та слід від удару цеглою на грудях. Як пояснив їй чоловік, це сталось внаслідок їх побиття ОСОБА_4 ( т.2 а.с.193-196).

Правильно судом прийнято до уваги і показання свідка ОСОБА_10, в яких вона зазначила, що 01 серпня 2008 року близько 21:00 год., на прохання дружини ОСОБА_2 зайшла до них додому та бачила потерпілого, у якого одне око було запливше, друге червоне, на руках збиті щиколотки, подряпини на спині. На наступний вона провідувала ОСОБА_2 в лікарні та мастила кремами його рани. При цьому бачила, що праве око його було запухше, а на лівому був синець фіолетового кольору. Зі слів сусідів вона дізналася, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 197-198, т.4 а.с. 58-59).

Наведені показання повністю узгоджуються із показаннями потерпілого та іншого очевидця події ОСОБА_8 і спростовують твердження засудженого про те, що він ударів потерпілому не наносив.

Водночас суд обґрунтовано не врахував показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, оскільки вказані свідки не були очевидцями конфлікту із самого початку, є знайомими ОСОБА_4, тому розцінив їх як намагання виправдати його дії.

Крім того, винність ОСОБА_4 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 підтверджуються даними, що містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 14 квітня 2009 року ( т.1 а.с. 168-177), висновками експертиз та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно висновку експерта № 1618/Э від 01 грудня 2008 року зазначено, що при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_2 встановлено, що на момент надходження до стаціонару у нього мали місце наступні тілесні ушкодження: Контузія III ступеня, дислокація (вивих) штучної оптичної лінзи в склоподібне тіло, артифакія, вторинна глаукома правого ока, які призвели до грубих незворотних органічних змін та різкого зниження гостроти зору правим оком до рахунку пальців поблизу обличчя, що прирівнюється до повної сліпоти.

Утворення вказаних ушкоджень внаслідок падіння з будь-якої висоти, у тому числі з положення ''стоячи'', виключається.

Наведений висновок підтверджено висновком додаткової судово-медичної експертизи №11\297 від 21.10.2011 року - 13.02.2012 року, проведеного згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва, у тому числі за участю лікаря - офтальмолога (т. 4 а.с. 99-122).

Зокрема у ньому зазначено, що 01.08.2008 року ОСОБА_2 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді:

а) чисельних синців на обличчі (розміром від 3x2 см до 5x4 см в лівій надбрівній ділянці, на спинці носу, на повіках обох очей);

б) струсу головного мозку;

в) ушкодження правого ока.

Характер та локалізація зовнішніх ушкоджень (перелічені в підпункті а)), що вказує на прикладання травмуючої сили, дозволяє вважати, що закрита черепно-мозкова травма у ОСОБА_2 виникла внаслідок 2-3-х-кратної дії тупого(тупих) предмета(предметів) з обмеженою поверхнею контакту, яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак, певний елемент взутої ноги людини, інший тупий предмет із зазначеною характеристикою тощо.

Відсутність на обличчі ОСОБА_2 будь-яких-інших ушкоджень (садна, рани) під час його судово-медичного огляду, дозволяє повністю виключити можливість отримання ним вищезазначеної черепно-мозкової травми внаслідок падіння із вертикального, або близького до нього положення, на площину, в т.ч. і з контактом обличчям об тверді тупі предмети з обмеженою поверхнею контакту ("будівельний брухт, в т.ч. уламки цегли").

Згідно висновку експертів між тілесними ушкодженнями, які отримав ОСОБА_2 01.08.2008 року, та наявністю у нього вторинної глаукоми правого ока (з концентричним звуженням ексцентричного поля зору ока до 5°), існує прямий причинно-наслідковий зв'язок. На думку експертів, не проведення ОСОБА_2 оперативного лікування правого ока в найближчі дні після травмування не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з наслідками .

Також у вказаному висновку експертизи спростовано висновки спеціалістів у галузі судової медицини від 11.04.2011року та висновку спеціаліста Головного бюро судово-медичної експертизи №193/11 від 15-22.04.2011 року.

З урахуванням викладених обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та висновків експертиз, колегія суддів не вбачає протиріч та суперечностей у доказах щодо нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки виявлення у нього після бійки явно виражених ушкоджень в області лівої брови та лівого ока, не виключають одночасної можливості отримання ним ушкоджень правого ока, що видалось за можливе встановити лише при проведенні ґрунтовного обстеження пацієнта ОСОБА_2 в стаціонарних умовах шляхом застосування спеціальних медичних знань. Таким чином, матеріалами справи доведено, що ушкодження правого ока у ОСОБА_2 виявлено зразу при госпіталізації безпосередньо після події.

Колегія суддів уважає, що висновки експерта № 1618/Э від 01 грудня 2008 року та додаткової експертизи від 21жовтня 2010 року - 13 лютого 2012 року слід прийняти до уваги, оскільки вони проведені у встановленому кримінально - процесуальним законодавством порядку, науково обґрунтовані, зроблені на підставі оцінки фактичних обставин справи та наявних медичних документів про стан здоров'я потерпілого ОСОБА_2

Твердження ОСОБА_4 про те, що у нього не було умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а вказані дії він вчинив із необережності, суд правильно розцінив як спосіб захисту він пред'явленого обвинувачення та намагання ухилитися від кримінальної відповідальності.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки тяжкі тілесні ушкодження потерпілому заподіяні ОСОБА_4 внаслідок нанесення потерпілому ударів рукою в обличчя та ногою в область правого ока. Це дає підстави вважати, що засуджений усвідомлював настання шкідливих наслідків своїх дій. Як встановлено судом, при проведенні операції у 2005 році ОСОБА_2, ОСОБА_4 та його родичі постійно навідували в лікарні потерпілого, отже засуджений знав про встановлення потерпілому штучної оптичної лінзи на праве око. Тому при вчиненні стосовно нього неправомірних дій, ОСОБА_4 усвідомлював їх суспільно небезпечний характер, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки.

Доводи ОСОБА_4 про те, що він захищався від ударів потерпілого, внаслідок яких йому теж завдано тілесних ушкодження, то колегія суддів їх до уваги не приймає, оскільки постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.02.2010 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_8 відмовлено за ч.2 ст.125 КК України і ОСОБА_4 рекомендовано звернутися із скаргою приватного обвинувачення в порядку ст.27 КПК України (т.1 а.с.13-17), однак цим правом він не скористався.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менше, ніж на одну третину.

При призначенні засудженому покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 65 КК України обґрунтовано прийняв до уваги наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, частково відшкодував завдані збитки, що свідчить про його намагання усунути завдану потерпілому шкоду, та його захворювання на гіпертонію та застосував положення ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої ч.1 ст. 121 КК України.

Із цим висновком погоджується колегія суддів, оскільки, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, призначене покарання відповідає особі засудженого ОСОБА_17 та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Погоджуючись із покаранням визначеним ОСОБА_4 судом першої інстанції, колегія суддів враховує конкретні обставини справи, у тому числі причини, з яких виник конфлікт (припинення електропостачання у кооперативі та намагання засудженого, як колишнього електрика допомогти його відновити), а також поведінку потерпілого, яка спровокувала дії засудженого. При цьому приймає до уваги також виключні позитивні характеристики засудженого за місцем колишньої роботи та клопотання членів кооперативу.

За наведених обставин, апеляція прокурора та захисника потерпілого щодо мякості призначеного покарання задоволенню не підлягає.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, суд у повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, характер і тривалість моральних та психологічних страждань, істотність вимушених змін в його житті, і правильно частково задовольнив позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.

Обґрунтованим є також рішення суду і в частині задоволення розміру матеріальної шкоди в сумі 15 901 грн.86 коп. Додаткових даних, які б свідчили про підставність вимог потерпілого щодо необхідності задоволення суми матеріального відшкодування у більшому розмірі потерпілим ОСОБА_2 не надано.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування чи зміни вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, що брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6, залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Судді:

Верховець Т.М. Юрдига О.С. Осіпова Л.О.