АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/2301/2012 р Головуючий 1 інст-Козирєва Г.М.

Справа № 2-76/11

Категорія:земельне Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа фірма «Амістад», про визнання незаконною приватизації землі, недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинення дій по звільненню земельної ділянки, визнання права власності на частину земельної ділянки;

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Височанської селищної ради, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»Харківська регіональна філія, про усунення порушень права власності на земельні ділянки, визнання незаконними та скасування державних актів на право приватної власності, зобов'язання скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування рішення Височанської селищної ради, зобов'язання звільнення частини земельної ділянки шляхом знесення огорожі, утримання від порушення права приватної власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

11 липня 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними Державних актів на право власності на його земельну ділянку, розташовану АДРЕСА_1, та визнати право власності на частину зазначеної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_5, 06 жовтня 2010 року, до суду звернулися його правонаступники- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з уточненою позовною заявою в якій крім зазначених вимог ОСОБА_5, просили визнати недійсною приватизацію земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, здійсненою ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати недійсними Державні акти на право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку; визнати за ними право власності, як за правонаступниками, на земельну ділянку, що знаходиться на перетині земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_2 4,18 м, а з тилової сторони - 1,62м..

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року їх померлий батько ОСОБА_5, як власник житлової будівлі по АДРЕСА_3, отримав на підставі рішення Височанської селищної ради два державні акти на право власності на зазначену земельну ділянку: Державний акт серії ЯБ №6126009 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; Державний акт серії ЯБ №612610 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що ОСОБА_6 при проведенні приватизації своєї земельної ділянки АДРЕСА_1 технічну документацію по встановленню меж та оформленню права власності на дану земельну ділянку склав з грубим порушенням пунктів Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Держкомзему від 04.05.1999 року №43, та п.п.1,2 ст.198 ЗК України. Оскільки межа між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 фактично відсутня, то згідно п.2 ст.107 ЗК України, власник земельної ділянки АДРЕСА_1 повинен був керуватися даною статтею при складанні технічної документації, за фактичним використанням земельної ділянки, оскільки дійсно був встановлений проїзд і прохід між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, який існував та існує більше 33 років.

Після придбання ОСОБА_7 13.10.2005 р. у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 двох земельних ділянок загальною площею 0,2982 га за адресою: АДРЕСА_1, ним були встановлені металеві стовпи майбутньої огорожі, що не залишило можливості для проходу чи будь-якого доступу до господарчої побудови.

Позивачі вказали, що встановлені ОСОБА_7 металеві стовпи знаходяться безпосередньо на лінії надземних і підземних комунікацій водопроводу та каналізації, які проведені до житлової будівлі. Тому вважають, що цю приватизацію земельної ділянки слід визнати незаконною. І як слідство - визнати незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, надав нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначив, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки на цей час не є власником земельної ділянки та житлового будинку по АДРЕСА_1. Позовні вимоги ОСОБА_5 та його правонаступників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважає незаконними та необгрунтованими. По-перше: у користуванні ОСОБА_5 ніколи не перебувало земельної ділянки тієї площі, що зазначена у державних актах, по друге: між земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 ніколи не існувало ніяких проходів, в третє: приватизація земельних ділянок по АДРЕСА_1 відбувалась у встановленому порядку, зокрема, межі були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі ОСОБА_5 Набуття ОСОБА_5 права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3 вважає незаконним, оскільки акти встановлення меж з ним не погоджувалися та він в них не розписувався та не надавав нікому повноважень щодо їх погодження. Просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 не визнав позовних вимог ОСОБА_5 та його правонаступників ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, Височанської селищної ради, Харківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про усунення порушень права власності на земельні ділянки, визнання незаконними та скасування державних актів на право приватної власності, зобов'язання скасування державної реєстрації прав на земельні ділянки, визнання недійсним та скасування рішення Височанської селищної ради, зобов'язання звільнення частини земельної ділянки шляхом знесення огорожі, утримання від порушення права приватної власності на земельні ділянки.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 посилається на те, що на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 13.10.2005 р. за реєстровими №1570 та від 13.10.2005 року за реєстровим №1567, він придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дві земельні ділянки загальною площею 0,2982 га за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 були видані Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯА №626131 від 25.11.2005 р. на земельну ділянку площею 0,1500 га, та серії ЯА №626132 від 25.11.2005 р. на земельну ділянку площею 0,1482 га.

Згідно кадастрових планів державних актів, земельна ділянка, яка належить йому на праві власності загальна площа якої складає 0,2982 га.

ОСОБА_7 зазначив, щ домоволодіння АДРЕСА_3 по АДРЕСА_3 належало на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.1977 року. Згідно з даним договором купівлі продажу домоволодіння, жилий будинок розташовано на земельній ділянці площею 2275 кв.м або 0,2275 га. Земельна ділянка була зареєстрована за домоволодінням по АДРЕСА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Височанської селищної ради від 11.03.1955 р., протокол №5

Височанською селищною радою ОСОБА_5 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2644 га від 14.06.2006 р.: №612209 на земельну ділянку площею 0,15 га та №612610 на земельну ділянку площею 0,1144 га, тобто більш ніж перебувало в користуванні у ОСОБА_5 на 0,0369 га., тобто після придбання ним 13.10.2005 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дві земельні ділянки загальною площею 0,2982 га за адресою: АДРЕСА_1.

Після неодноразових уточнювань позовних вимог ОСОБА_4 просив не порушувати його право приватної власності на належні йому земельні ділянки на майбутнє; усунути порушення прав власності його та зобов'язати спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати (знести) самочинно встановлену ними огорожу з сіткою рабицею на його земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Височанська селищна рада належним чином повідомлена про день та час слухання справи, просила розглядати справу у відсутності її представника.

Фірма «Амістад»також належним чином була повідомлена про день та час слухання справи, представник її до суду не з'явився.

Представник ДП «ЦДЗК» теж до суду не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, надано листа, відповідно до якого ДП «ЦДЗК»просить відмовити у позовних вимогах, заявлених до нього, оскільки він не є належним відповідачем у справі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа фірма «Амістад», про визнання незаконною приватизації землі, недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, зобов'язання вчинення дій по звільненню земельної ділянки, визнання права власності на частину земельної ділянки - в повному обсязі відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4- задоволено частково.

Усунуті порушення права власності ОСОБА_4 на земельні ділянки загальною площею 0,2982 га кадастровий №6325156700-00-004-0108 та №6325156700-00-004-0109 по АДРЕСА_1 та визнано незаконним та скасовано:

Рішення XX сесії Височанської селищної ради IV скликання від 22.02.2006 року «Про передачу присадибної земельної ділянки у власність ОСОБА_5»;

Державні акти на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3, видані Височанською селищною радою ОСОБА_5 серія ЯБ №612610 від 14.06.2006 року на земельну ділянку площею 0,1144 га і серія ЯБ №612609 від 14.06.2006 року на земельну ділянку площею 0,1500 га.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 демонтувати (знести) самочинно встановлену ними огорожу з сіткою рабицею на земельній ділянці ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 (кадастрові номери №6325156700-00-004-0108 та №6325156700-00-004-0109).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції ухваленням нового рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі з відмовою у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявники посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що приватизації земельної ділянки АДРЕСА_3 на день видачі Державних актів на права власності 14.06.2006 р було порушено права власника земельної ділянки АДРЕСА_1, оскільки батьком позивачів ОСОБА_5 в порушення діючого законодавства була приватизована частина земельної ділянки, яка належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки від 25.11.2005 р. без погодження меж земельних ділянок .

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має права вимагати усунення перешкод у ним права користування та розпорядження своїм майном. У відповідності до ст.392 ЦК України. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст.. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом та скасовується.

Відповідно вимог ст. 116 Земельного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2002 р. громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку,а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у спільній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 знаходилися на підставі Державних актів на праві власності від 07.10.2005 р. земельні ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,2982 га.

Дані земельні ділянки 13.10.2005 року були продані ОСОБА_4 відповідно до договорів купівлі продажу земельних ділянок №1567 від 13.10.2005 р. та №1570 від 13.10.2005 р. На підставі зазначених договорів видано Державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_4, без зміни цільового призначення даних земельних ділянок (а.с.121,123 т.1).

14.06.2006 року ОСОБА_5, який помер 06 жовтня 2010 року як власник житлової будівлі по АДРЕСА_3, Харківського району Харківської області при приватизації земельної ділянки, отримав на підставі рішення Височанської селищної ради два державні акти: на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2644 га.

Домоволодіння по АДРЕСА_3, Харківського району Харківської області належало на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 25.08.1977 року, згідно якого вказаний будинок був розташований на земельній ділянці площею 0,2275 га.

Височанською селищною радою Харківського району Харківської області ОСОБА_5 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,2644 га від 14.06.2006 року, більш ніж перебувало у нього у користуванні на 0,0369 га.

Матеріалами справи підтверджено, що державні акти на право власності на земельні ділянки, що належать ОСОБА_4, були видані ще 07.10.2005 р., тобто до приватизації земельної ділянки АДРЕСА_3. Відповідно дані технічної документації, зокрема каталог координат кутів зовнішніх меж ділянки були перевірені Центром державного земельного кадастру та вже містилися в ньому станом на 14.06.2006 р., тобто на час видачі ОСОБА_5 державних актів. Технічна документація по встановленню меж та оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 АДРЕСА_3 складена з грубим порушенням п.1.16,2.1,2.6 «Інструкції про складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Держкомзему від 04.05.1999 року №43, та ст.55 Закону України «Про землеустрій», ст.198 ЗК України, оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 встановлені не були та не були погоджені з ОСОБА_4, який на той час був вже власником земельних ділянок по АДРЕСА_1. В Акті погодження меж земельної ділянки від 27 січня 2006 року суб'єктом власності або користування суміжної ділянки АДРЕСА_1 за кінцевими точками відрізку межі з суміжною ділянкою від Б до В значиться ОСОБА_6, який вже на той час не був власником суміжної з ОСОБА_5 земельної ділянки.

При цьому в ході приватизації на 07.10.2005 р. ОСОБА_6, ОСОБА_3 земельних ділянок границя землекористування між будинками АДРЕСА_3 і АДРЕСА_3 встановлена та погоджена з суміжним землекористувачем ОСОБА_5, який особисто розписався в Акті встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність (а.с.120 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що погодження меж земельної ділянки від 27 січня 2006 року (а.с.92 т.2), при складанні технічної документації по встановленню меж та оформленню права власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 по вул.Комсомольській в сел.Високии, межа не була погоджена з власником земельної ділянки АДРЕСА_1 по вул.Комсомольській в сел.Високии. В даному Акті зазначено, що кінцеві точки Б-В, а саме з земельною ділянкою АДРЕСА_1, узгоджено з суб'єктом власності або користування ОСОБА_6, який фактично з моменту продажу земельної ділянки АДРЕСА_1, тобто з 13.10.2005 року, таким суб'єктом не був. Що фактично і призвело до невірного визначення межі земельної ділянки АДРЕСА_3 та утворенню перетину земельної ділянки АДРЕСА_3 з земельною ділянкою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доказів того, що у користування їх батька ОСОБА_5 надавалася земельна ділянка до садиби АДРЕСА_3 більшою площею ніж 0,2275га(тільки 14.06.2006 року видано акти про право власності на земельні ділянки загальною площею-0,2644 га) в період з 25.08.1977 року до 14.06.2006 року, а саме до приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_6,(за якими була закріплена земельна ділянка площею 3020 кв.м. на підставі рішення виконкому Височанської селищної ради від 11.03.1955 року, протокол №6 (а.с.112, 117 т.1), а приватизовані ними 07.10.2005 р. всього - 0,2982 га, тобто навіть менше ніж закріплена за їх садибою АДРЕСА_1, тобто до жовтня 2005 року, а також те що за планом забудови сел.Високий передбачений прохід, проїзд між садибами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1, а також що такій прохід, проїзд був зафіксований хоч будь-яким планом вказаних садиб чи жилого кварталу - суду не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягали задоволенню частково, оскільки єдиним способом усунення встановлених судом першої інстанції порушень при приватизації земельних ділянок за будинком АДРЕСА_3 є визнання недійсними та скасування Державних актів, виданих пізніше за часом.

Крім того при складанні технічної документації по встановленню меж та оформленню права власності на земельну ділянку АДРЕСА_3, межа не була погоджена з ОСОБА_4 власником земельної ділянки АДРЕСА_1.

Таким чином, суд, дослідивши дійсні обставини спору, перевіривши доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та задовольнив частково зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 .

Рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307,ст.ст.308,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: