АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/2842/2012 Головуючий 1 інст-Бобко Т.В.

Справа № 2-132/11

Категорія : договірне Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Черкасова В.В.,

Суддів: Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.,

при секретарі: Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2011 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

В обгрунтуванні позову позивачка вказувала, що її батьку, ОСОБА_5, належала 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 у якому вона проживає. У 2005 році він помер.

Після смерті батька вона звернулася до БТІ м.Харкова, де дізналась, що свою частку будинку ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 ще 29.12.2004 року.

З 1997 року батько позивача хворів, зловживав спиртними напоями.

Тому, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати недійсним договір дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 та витребувати у відповідача вказаний житловий будинок з передачею його у володіння позивача.

У судовому засіданні представник відповідачки позовні вимоги не визнала, пояснила, що у 2003 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 за ініціативою останнього. Знаючи про свою хворобу ОСОБА_5 подарував відповідачці належну йому частину домоволодіння. На момент підписання договору дарування він знаходився в нормальному стані, ніяких психічних розладів не мав, сам займався оформленням угоди, спиртними напоями не зловживав. У ОСОБА_5 з дочкою -ОСОБА_1 були погані стосунки, постійно виникали сварки, оскільки остання вимагала у батька гроші та належну йому частину домоволодіння.

ОСОБА_3 у судовому засіданні також позовні вимоги не визнала, підтверджувала погані стосунки ОСОБА_5 з ОСОБА_1 Вказувала, що хоч ОСОБА_5 і вживав спиртні напої, проте поводився в стані алкогольного сп'яніння адекватно, ніяких психічних розладів не мав.

У судовому засіданні третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_5 на момент укладення договору дарування поводився адекватно, був психічно здоровий, ніяких вад волі та свідомості не виявляв, був тверезий.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що договір дарування частини будинку укладений в належній формі за вільним волевиявленням дарувальника.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст. 717, 719 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 03 жовтня 2003 року (а.с.31 т.1).

29 грудня 2004 року за договором дарування ОСОБА_5 безоплатно передав своїй дружині ОСОБА_2 у власність 32/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.33т.1). Договір дарування оформлений відповідно до вимог ст. 719 ЦК України (а.с.34т.1).

У вересні 2005 року ОСОБА_5 помер (а.с.36 т.1). Причина смерті -ракова інтоксикація (а.с.35 т.1).

За договором купівлі-продажу від 04 серпня 2009 року ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 32/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.65 т.3).

Позивачка, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5 (а.с.8 т.1). Після його смерті позивачка звернулася до БТІ м.Харкова, де дізналася про те, що частина будинку в якому вона проживала разом з батьком подарована ОСОБА_2 (а.с.7 т.1).

Доводи ОСОБА_1 про те, що договір дарування є недійсним, оскільки її батько тяжко хворів, зловживав спиртними напоями, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, спростовуються матеріалами справи.

Як роз'яснено в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Відповідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 10 січня 2008 року за своїм психічним станом на момент укладення договору дарування 29.12.2004 року ОСОБА_5 міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.183-188 т.1).

Крім того, за повідомленням міського психоневрологічного диспансеру №3 від 28.03.2007 року ОСОБА_5 за медичною допомогою протягом останніх п'яти років не звертався (а.с.134 т.1).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215, 225 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідовлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вільне волевиявлення сторін при укладенні договору дарування матеріалами справи не спростовуються, ознак недійсності договору передбачених ст. 215 ЦК України судом не встановлено.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.1ч.1ст.307,ст.308, 313,п.1 ч.1 ст.314,315,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 19 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді: