Справа № 22ц-2690/7416/ 2012р Головуючий у 1- інстанції: Майбоженко А.М. Доповідач : Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Левенця Б.Б., Музичко С.Г.

при секретарі - Попандопало Ю.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики в сумі 5 500 доларів США та 800 гривень, а також судові витрати.

В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач разом з дружиною звернулися до неї з проханням позичити їм гроші на ремонт їх квартири. 03.09.2007 року в присутності свідків позивач передала відповідачу гроші в сумі 5500 доларів США і 800 грн., про що останній власноруч написав розписку. Згідно даної розписки відповідач зобов'язався повернути борг до 02.08.2008 року. Крім того, дана розписка була підписана свідками.

Проте, відповідач після настання строку свої зобов»язання не виконав.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року в задоволені позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом не було допитано свідків, що засвідчували дане боргове зобов'язання відповідача та не досліджені судом в повній мірі боргові розписки. Крім того, висновки суду є надуманими з приводу не надання нею розписки від 11.07.2008 року.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримала.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволені позов, суд виходив з того, що позивач не надала суду оригіналу розписки від 11.07.2008 року, яка за своїм змістом скасовує всі розписки, що були надані раніше.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Судом установлено, що з 03.09.2007 року між позивачем та відповідачем існують цивільно- правові відносини, що виникли на підставі боргової розписки, тобто договору позики.

Виходячи з умов ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно розписки ОСОБА_2 від 03.06.2008 року, він 03.09.2007 року позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4700 доларів США на строк до 06.06.2008 року.

Згідно розписки ОСОБА_2 від 11.07.2008 року, він позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 500 доларів США та 800 гривень на строк з 03.09.2007 року по 02.08.2008 року та зобов'язувався повернути вказану суму до 02.08.2008 року. В даній розписці зазначено також, що всі попередньо дані розписки ОСОБА_1 слід вважати недійсними. Оригіналу даної розписки позивачем надано не було.

Варто зауважити, що суд при ухвалені рішення не може свій висновок ґрунтувати на припущеннях, а тільки на доказах, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст..64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки,листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Так, письмові докази - це виконані на предметі у будь-який спосіб письмові знаки, об'єднані у відповідну систему і структуру, в яких виражені думки (ідеї), що вміщують інформацію (повідомлення) про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що відсутність оригіналу розписки від 11.07.2008 року, яка за своїм змістом скасовує всі розписки, що надані раніше, і є доказом позики, а тому вірно дійшов висновку ,що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували укладення договору позики між нею та відповідачем, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови в їх задоволенні.

Оскільки позивачем не доведено обставини, на які вона посилається, а тому вимоги до ОСОБА_2 є повністю не обґрунтованими і не доведеними.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді