Справа № 22-ц/2690/2607/12
Головуючий у I інстанції: Величко Т.О.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого-судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Волошиної В.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2011р. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_4, ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором кредиту,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за договором споживчого кредиту у сумі 51983грн.27коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 25 грудня 2006р. між АТ "Банк Золоті ворота" та ОСОБА_4 був укладений договір споживчого кредиту, на підставі якого відповідачка отримала 11 801 доларів США і зобов'язалася вносити щомісячні платежі. Однак умови договору не виконувала, тому виникла заборгованість.
25 грудня 2006р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, яким відповідач поручився перед банком за виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань по поверненню споживчого кредиту, тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність.
У травні 2011р. позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 28 квітня 2011р. у сумі 59917грн. 98коп.
Рішенням суду від 01 вересня 2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 51983,27коп. та судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, що судом не враховано односторонню зміну банком розміру процентів за кредитним договором та не повідомлення відповідача про зміну розміру процентної ставки.
Відповідачка ОСОБА_4 приєдналася до апеляційної скарги ОСОБА_2
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконували належним чином взятих на себе зобов'язань.
Однак, повністю погодитися з такими висновками суду погодитися не можна, так як вони не відповідають наявним матеріалам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2006р. між АКБ "Золоті ворота",
- 2 -
правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4, був укладений договір про надання споживчого кредиту.
Відповідно до укладеного договору ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 11 801 доларів США у строк до 23 грудня 2011р. з виплатою 10,5% річних. У подальшому сторони укладали договори про зміни до договору про надання споживчого кредиту, якими вносилися зміни у пункти договору, які передбачали розмір щомісячних платежів та період внесення щомісячних платежів.
У забезпечення договору про надання споживчого кредиту 25 грудня 2006р. між АКБ "Золоті ворота" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансо-ва установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнико-ві у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується поверну-ти кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознака-ми, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_4 належним чином не виконувала взятих на себе зобов'язань по сплаті щомісячних платежів по погашенню заборгованості за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 28 травня 2009р. складала 7 115,69 доларів США, про що була повідомлена відповідачка 28 травня 2009р. і позивачем була висунута вимога про дострокове повернення кредиту (с.с.16-18).
Оскільки відповідачка ОСОБА_4 у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання до кредитному договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявна заборгованість підлягає стягненню з неї у примусовому порядку.
Однак, визначаючи суму заборгованості, позивач зазначив, що з 11 січня 2010р. проценти за користування кредитом визначаються, виходячи із ставки 15,5% річних.
Колегія суддів вважає, що позивачем процента ставка збільшена у порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 2.6. договору про односторонню зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника за 10 календарних днів до зміни ставки.
Позивачем не було надано суду доказів у підтвердження того, що про зміну процентної ставки відповідачка ОСОБА_4 була повідомлена відповідно до вказаного пункту договору.
Посилання представника позивача на те, що процентна ставка була підвищена відповідно до п. 2.3. договору, колегія суддів вважає безпідставним.
Пунктом 2.3. договору про надання споживчого кредиту передбачено, що за користування кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит (з урахуванням додаткових угод до Договору), проценти сплачуються позичальником за ставкою на 5 процентних пунктів вищою ніж та, яка визначена у п.1.1. договору.
Строк дії договору визначений сторонами у п. 1.1. і становить 23 грудня 2011р., тому колегія суддів вважає, що позивач не мав законних підстав для збільшення процентної ставки з 11 січня 2010р.
При цьому ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи апеляційним судом представниками позивача не була належним чином обґрунтована позиція про підвищення процентної ставки саме з 11 січня 2010р. і не надано належних доказів у підтвердження підставності такої дії.
- 3 -
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, який визначений позивачем станом на 05 жовтня 2010р. у сумі 51 983,27коп., підлягає зменшенню на 523,41грн., відповідно до розрахунку, який надав позивач (с.с.159-160).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частина 2 даної норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно статті 2 договору поруки, який укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, кредитор за наявності підстав, зазначених у п.1.2. договору, направляє поручителю письмову вимогу про порушення боржником його зобов'язань за кредитним договором, а поручитель, одержавши таку вимогу, не пізніше наступного за днем її отримання дня зобов'язаний сплатити кредитору відповідну заборгованість боржника.
Позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не були надані докази у підтвердження виконання зазначених умов договору поруки, хоча колегія суддів неодноразово звертала увагу представників позивача на необхідність надання зазначених доказів.
Крім того, позивач не повідомив поручителя про зміну процентної ставки з 11 січня 2010р. за кредитним договором.
Оскільки позивачем не дотримані умови договору поруки про повідомлення поручителя про наявну у боржника заборгованість за договором кредиту, колегія суддів вважає пред'явлення до нього вимоги про солідарну відповідальність з боржником є передчасним.
На вказані обставини не звернув уваги суд першої інстанції при вирішенні даного спору і постановив помилкове рішення про покладення обов'язку погасити заборгованість за кредитним договором і на поручителя, хоча його обов'язок виникає після того, як він був відповідно до умов договору поруки повідомлений про наявну заборгованість.
Оскільки рішення суду першої інстанції стосовно позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 прийнято без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає необхідним в цій частині рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314,316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 вересня 2011р. скасувати в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2, та постановити в цій частині нове рішення, яким у позові Акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовити.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_4 змінити, зменшивши суму заборгованості, яка підлягає стягненню, до 51454,86грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді