Справа № 22-ц/2690/2914/12
Головуючий у I інстанції: Трубніков А.В.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Рейнарт І.М.
суддів Оніщука М.І., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2011р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УніКредит Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_2
про стягнення боргу за кредитним договором,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 133 775,39 доларів США та 1050грн. штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 29 серпня 2008р. ТОВ "УніКредит Банк", правонаступником якого є позивач, уклало зі ОСОБА_3 договір про іпотечний кредит, на підставі якого остання отримала 110 000 доларів США строком до 10 серпня 2028р. зі сплатою 10,5% річних, та взяла на себе зобов'язання сплачувати щомісячні платежі за користування кредитом. Однак, взяті на себе зобов'язання відповідачка не виконує, у зв'язку із чим станом на 22 лютого 2011р. виник-ла заборгованість, що стало підставою для вимоги про дострокове повернення кредиту.
Також позивач посилався на те, що 29 серпня 2008р. уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання солідарно з боржником відповідати перед банком за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, однак свого зобов'язання не виконав і на вимогу банку заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не погасив.
Заочним рішенням суду від 23 травня 2011р. позов задоволено.
Ухвалою суду від 5 вересня 2011р. заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом порушені норми процесуального права, так як його не було належним чином повідомлено про день розгляду справи, що позбавило його можливості належним чином захищати свої інтереси.
Також апелянт посилається на те, що позивачем не надано доказів у підтвердження направлення йому повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором, тому відсутні підстави для стягнення з нього, як поручителя, заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду відповідачкою ОСОБА_3 у визначеному процесуальним законом порядку не оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін,
- 2 -
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 29 серпня 2008р. між ТОВ "УніКредит Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит, на підставі якого остання отримала 110 000 доларів США строком до 10 серпня 2028р. зі сплатою 10,5% річних.
Також 29 серпня 2008р. позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання солідарно з боржником відповідати перед банком за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачами виконання умов договорів про іпотечний кредит та поруки, що відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позико-давцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 4.3. договору про іпотечний кредит сторони погодили, що у разі настання випадку невиконання, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитом в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором та понесених банком на користь третіх осіб.
Судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконувалися, щомісячні платежі не вносилися, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 21 лютого 2011р. становила 31875,59 доларів США, тому позивач мав законні підстави для пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним, що становить 133775,39 доларів США, або 1063239,97грн. та 1050грн. штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частина 2 даної норми визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на законних підставах стягнув з відповідача ОСОБА_2, як поручителя ОСОБА_3, наявну заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, не повідомивши його належним чином про день та час розгляду справи, не може бути підставою для скасування рішення суду з направленням справи для повторного розгляду до суду першої інстанції, так як це не
- 3 -
передбачено нормами діючого процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегією суддів встановлено, що суд розглянув дану справу без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про день та час розгляду справи, однак дане порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
При цьому апелянтом ні до апеляційної скарги, ні під час розгляду його апеляційної скарги не були надані докази, які б спростовували висновки суду.
Посилання апелянта на те, що позивач у порушення умов договору поруки не направив на його адресу повідомлення про наявність заборгованості ОСОБА_3 по кредитному договору, спростовується наявними матеріалами справи та наданими позивачем доказами.
З матеріалів справи вбачається, що 6 серпня 2010р. позивачем на адресу, зазначену ОСОБА_2 у договорі поруки, був направлений лист, в якому повідомлялося про невиконанням боржником ОСОБА_3 умов кредитного договору, та направлялася довідка про наявну заборгованість за кредитом (с.с.43).
З наданих апеляційному суду документів вбачається, що зазначений лист був повернутий на адресу позивача без вручення, так як згідно повідомлення листоноші ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає.
Згідно п.5.5. договору поруки будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату посильним під розпис або цінним листом за адресою, вказаною у даному договорі.
Позивачем суду було надано докази у підтвердження виконання ним умов укладеного з відповідачем ОСОБА_2 договору поруки, однак відповідачем ОСОБА_2 не було надано суду доказів у підтвердження того, що він належним чином повідомив позивача про зміну адреси свого місця проживання.
Крім того, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 проживає разом із боржником ОСОБА_3, тому колегія суддів вважає, що він був обізнаний про невиконання боржником умов кредитного договору.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду постановлено на підставі наданих доказів, судом не було порушено норм матеріального права, порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді