АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Справа №22-ц/2690/2583/12 Головуючий в 1 інстанції - Бірса О.В.
Доповідач - Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого: Желепи О.В.
Суддів: Кабанченко О.А., Іванченка М.М.
При секретарі: Трончук М.Ю.
За участю представників позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
Представників відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_5 до підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» в якому просив суд внести зміни до трудової книжки, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та моральну шкоду. Посилався на те, що він працював на посаді фінансового директора підприємства . 28.05.2010 року між сторонами підписано угоду про припинення трудового договору з 28.05.2010 року. Всупереч п. 3 угоди про припинення трудового договору та ст. 47 КЗпП України трудову книжку у день звільнення 28.05.2010 року видано не було. Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про видачу та направлення трудової книжки поштою, але його вимоги були проігноровані. Після чергового звернення трудову книжку він отримав лише 29.03.2011 року. Оскільки видачу трудової книжки затримав саме відповідач, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за весь період часу з 28.05.2010 року по 29.03.2011 року. А також, враховуючи положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, якою встановлюється порядок ведення та видачі трудових книжок, внести зміни у трудову книжку щодо дати звільнення, вказавши такою датою 29.032011 року день фактичного отримання трудової книжки. Збільшивши позовні вимоги просив також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 28.05.2010 року по 29.03.2011 року у розмірі 647170 грн. 28 коп., стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, якої зазнав внаслідок неправомірних дій відповідача щодо безпідставної затримки видачі йому трудової книжки, у розмірі 323585 грн. 14 коп., понесені судові витрати та витрати на правову допомогу .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року в позові ОСОБА_5 до підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилалася на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при прийнятті рішення про поновлення працівника на роботі на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та не врахував різну правову природу заявлених позовних вимог та суми, яка була стягнута за рішенням в справі про поновлення на роботі.
В скарзі містяться доводи з приводу не з 'ясування судом обставин справи, які мали значення для вирішення заявлених позовних вимог не надання оцінки доказам, які були надані суду.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову суд виходив з того, що за період за який позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, вже було стягнуто середній заробіток за рішенням суду про поновлення на роботі з моменту звільнення, а тому повторне стягнення є неможливим.
Колегія суддів з таким висновком районного суду погодитись не може, так як при розгляді справи суд неповно з 'ясував обставини, що мають значення для справи, не вірно застосував норми матеріального права.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
З 01 серпня 2009 року ОСОБА_5 рішенням засновника Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Укрїна» Фірма «Євро-Білла Холдінг Акцієнгезельшафт» було призначено фінансовим директором.
28 травня 2010 року між Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями «Білла Україна» (далі по тексту підприємство) в особі генерального директора Войчеха Чернека та позивачем ОСОБА_5 підписано угоду про припинення трудового договору, відповідно до якої сторони домовились, у відповідності до п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України про припинення трудового договору і звільнення працівника з посади фінансового директора 28 травня 2010 року , який вважати останнім робочим днем працівника.
Того ж дня генеральним директором Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» було видано наказ № 28/05/10 від 28 травня 2010 року про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_5 з посади фінансового директора Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) 28 травня 2010 року. Зазначений день вважати останнім робочим днем ОСОБА_5
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2011 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_5 з посади фінансового директора Підприємства з 100 % іноземними інвестиціями «Білла-Україна». Поновлено ОСОБА_5 на посаді фінансового директора Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» з 29 травня 2010 року. Стягнуто з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 775383 гривні 26 копійок та моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Вказані обставини судом встановлені правильно.
Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року вказане рішення скасовано, залишено без змін рішення районного суду, яким в позові ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений погул відмовлено.
Відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції не встановлював інших обставин , для з 'ясування наявності чи відсутності вини роботодавця в затримці видачі трудової книжки та наявності вимушеного прогулу, через затримку такої видачі, а виходив лише з того, що при поновлені позивача на роботі середній заробіток за вимушений прогул на його користь вже стягнуто.
Разом з тим відповідно до ст.. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов 'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Згідно з положенням ч.4 ст. 235 КЗпП України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.
Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.
Пунктом 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного розгляду.
В день звільнення позивач був на роботі, проте трудова книжка йому видана не була з посиланням на те, що угода про розірвання трудового договору укладалась в офісі юридичної фірми де трудова книжка була відсутня.
Представники відповідача , заперечуючи проти позову вказували, що після того, як позивач не прийшов отримувати трудову книжку на наступний робочий день, ними було відправлено йому листа про отримання трудової книжки в зручний час.
Проте суду не були надані докази, що такий лист відправлявся на адресу позивача, був їм отриманий, або конверт, який би свідчив, що вказаний лист повернувся без вручення.
Таким, чином, суд приходить до висновку, що провівши звільнення, відповідач не вручив трудову книжку в день звільнення, та не виконав свій обов 'язок про надсилання в день звільнення листа, що передбачено п. 4.2. інструкції.
В подальшому 08.06.2010 року, 19.07.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом про направлення йому трудової книжки поштою - рекомендованим листом (а.с.10.11), тобто надав письмову згоду на відправлення трудової книжки в порядку передбаченому п. 4.2. Інструкції.
Вказана обставина підтверджується витягами з журналів вхідної кореспонденції відповідача за червень 2010 року а.с.38 та липень 2010 року а.с. 37, в яких зазначено про реєстрацію листів про видачу трудової книжки.
При цьому надаючи оцінку вказаним доказам, апеляційним судом враховується, що хронологія записів в журналі вхідної кореспонденції не порушена, після запису під № 177 за липень місяць слідує наступний запис № 178. Після запису № 103 за червень місяць зроблено запис під № 104 та зазначено « видача трудової книжки керівнику)
На копіях листів, долучених позивачем до позовної заяви проставлено номери та дату реєстрації вхідної кореспонденції, які співпадають з записами в журналі.
Посилання відповідача на те, що вказані записи зроблені працівником до функціональних обов 'язків, якого не входило ведення журналів не доводить, що до відповідача не надходили листи позивача про пересилку йому трудової книжки поштою .
З огляду на це, не може бути прийнятий також і висновок спеціаліста, наданий відповідачем, на підтвердження цієї обставини. Крім того, спеціаліст, який складав висновок від 11 липня 2011 року не попереджався про кримінальну відповідальність. Висновок, робився на замовлення відповідача. В апеляційному суді клопотання про призначення судової експертизи представниками відповідачів не заявлялось.
Надані письмові пояснення ОСОБА_8 (а.с. 121) на ім 'я генрального директора підприємства з приводу того, що він не отримував листи позивача, а лише вносив про це записи, не можуть бути прийняті в якості доказів, тому, що клопотання про допит вказаної особи в якості свідка не заявлялось. Таким чином, суд не може прийняті вказаний письмовий доказ, який наданий на вимогу відповідача в ході службового розслідування. При цьому суд виходить з того, що не доведено, що саме ОСОБА_9 писав та підписував ці пояснення, та не доведено, що ця особа вносила записи в журнал.
Оцінивши вказані докази, колегія вважає встановленим, що позивач 08.06 та 19.07.2010 року повторно звертався до відповідача з заявою про направлення йому трудової книжки поштою.
Вимога позивача виконана відповідачем не була.
Подальша переписка відповідача з 18.06. 2010 року до 11.03.2011 року, яка міститься на а.с.55-67 з якої вбачається, що відповідач продовжував запрошувати позивача до офісу для отримання ним трудової книжки правового значення не має, оскільки до вказаної дати відбулося звернення позивача з приводу направлення трудової книжки поштою.
Окрім звернень через приймальню керівника, позивач також звернувся до відповідача з листом 03 березня 2011 року (а.с. 33), в якому зазначав про невиконання його вимоги про направлення трудової книжки поштою, а також про те, що 01.03.2011 року, він звернувся особисто до директора по персоналу , щоб отримати трудову книжку, але знову отримав відмову, з поясненням, що трудова книжка знаходиться в іншому місці, в зв 'язку з чим позивач просив повідомити про місце знаходження трудової книжки.
Вказаний лист отриманий відповідачем 12.03. 2011 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням з підписом представника підприємства.
Після чого 29 березня 2011 року відповідачем була видана трудова книжка, що сторонами не оспорюється.
Складений відповідачем 02 березня 2011 року акт про відмову позивача отримати свою трудову книжку за адресою м. Київ, вул.. Гришка, 3, підписаний начальником відділу персоналу та двома контролерами підприємства не може бути прийнятий в якості доказу, тому, що він складений зацікавленою особою, а клопотання про допит осіб, які його підписали в якості свідків, з попередженням їх про кримінальну відповідальність в суді заявлено не було.
Доводи представників відповідача про те, що вищим спеціалізованим судом в ухвалі від 21 грудня 2011 року, про яку зазначалось вище, встановлено, що відповідач намагався вручити трудову книжку позивачу, не можуть бути прийняті апеляційним судом, тому, що обставини з приводу не виконання відповідачем свого обов 'язку переслати трудову книжку поштою, цим судом не досліджувались.
На підставі вищенаведеного, оцінюючи докази, як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв 'язку, в єдності і протиріччі, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем були порушені вимоги п.п.2 п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки на роботодавця покладено обов 'язок видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку. А у разі відсутності працівника на роботі в день звільнення, та після попереднього повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, роботодавець може надіслати трудову книжку поштою, за наявності згоди на це працівника та з вказівкою адреси на яку необхідно надіслати трудову книжку.
Оскільки позивач двічі звертався до відповідача з проханням надіслати трудову книжку поштою та зазначав адресу на яку необхідно надіслати трудову книжку, відповідач повинен був виконати передбачений законодавством обов 'язок.
Вимушений прогул позивача, через затримку видачі трудової книжки становить період з 28 травня 2010 року до 29 березня 2011 року.
Середній заробіток позивача за вказаний період складає суму 647 170, 28 грн.
Розрахунок: ( 212 робочих днів х 3052 грн. 69 коп. середньоденна заробітна плата, розрахована відповідачем відповідно до Постанови КМУ № 100 (довідка а.с. 159)
Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на підставі ч.4 ст. 235 КЗпП України.
Крім того на підставі вищенаведених норм матеріального права підлягають задоволенню вимоги про зміну дати звільнення позивача на дату видачі йому трудової книжки.
Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходить з наступного :
Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику поводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв 'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З врахуванням того, що апеляційним судом встановлено, порушення трудових прав позивача, щодо порядку та терміну видачі трудової книжки, яке спричинило моральні страждання останнього, які виразились окрім іншого також в погіршенні стану здоров 'я, що підтверджується медичною документаціє, колегія суддів також вважає частково доведеними позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування, колегія суддів враховує тривалість порушення, обставини справи, а також те, що внаслідок стягнення середнього заробітку позивач частково отримує сатисфакцію , та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цих вимог в сумі 3000 грн.
Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 323 585 грн. 14 коп. є недоведеними.
Відповідно до ст. ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу відшкодовуються якщо вони пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором. Разом з тим суду не подано доказів про те, що позивачем залучено до участі в справі адвоката чи укладено договір про надання правової допомоги та документ який засвідчував оплату такої допомоги, а тому суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення в цій частині.
На підставі викладеного , а також враховуючи, що суд не повно з 'ясував обставини справи, які мають значення для її вирішення не вірно застосував норми матеріального права, відповідно до ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення в справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про внесення змін до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов 'язати підприємство з 100% іноземними інвестиціями "Білла Україна" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_5, вказавши днем його звільнення -29 березня 2011 року.
Стягнути з підприємства з 100% іноземними інвестиціями "БІЛЛА-Україна" (02140 м. Київ, вул. Гришка 3, код ЄДРПОУ : 25288083 ) на користь ОСОБА_5 ( 02002 АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв 'язку з затримкою видачі трудової книжки в сумі 647 170 грн. 28 коп. (шістсот сорок сім тисяч сто сімдесят грн. 28 коп.) та у відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. , а всього стягнути 650 170 грн. 28 коп. ( шістсот п 'ятдесять тисяч сто сімдесят грн.. 28 коп.)
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді :