АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-ц2690/5171/2012 Головуючий у 1 інстанції Макуха А.А.

Доповідач: Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого: Желепи О.В.

Суддів: Іванченко М.М., Кабанченко О.А.

При секретарі: Дубик Ю.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Солом 'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_12, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи відділ опіки і піклування Солом 'янської РДА м. Києва, КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об 'єкти нерухомого майна», Відділ громадянства , імміграції, реєстрації фізичних осіб Солом 'янського р-ну м. Києва, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

14 червня 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України. При цьому зазначав, що відповідачі залишили спірне житло у зв'язку з переїздом на інше постійне місце проживання.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 з 05.03.1978 року та ОСОБА_3 з 12 липня 1978 року , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - АДРЕСА_2 .

На вказане рішення відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просили про його скасування з закриттям провадження у справі. В скарзі відповідачі посилались на те, що суд розглянув справу за їх відсутності, не повідомивши про дату судового засідання. В скарзі також зазначено що в червні 2010 року та в квітні 2011 року Солом'янським районним судом вже розглядались аналогічні позовні вимоги і рішенням апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 червня 2010 року, задоволено зустрічний позов відповідачів, яким їх вселено до спірної квартири, а в задоволенні позову про визнання їх такими, що втратили право на житло відмовлено. 25 жовтня 2011 року апеляційним судом рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 квітня 2011 року було скасовано та відмовлено в задоволенні позову про визнання їх такими, що втратили право на житло. Позивач зловживаючи своїми права звернувся повторно з аналогічним позовом, вже нібито в інтересах неповнолітньої особи, свідомо приховав від суду факти, щодо ухвалення інших рішень з метою позбавити їх житла.

В апеляційному суді представник відповідачів доводи скарги підтримала.

Позивач та треті особи , а також представник позивача доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Задовольняючи позов про визнання відповідачів такими, що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в 1978 році добровільно залишили спірне жиле приміщення у зв'язку з переїздом на постійне проживання до іншої кватири, а ОСОБА_3 ніколи в спірній кватирі не поживав, тому не набув на неї права, а проживав за місцем проживання своєї матері.

Але з таким висновком суду, погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам та зібраним доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира АДРЕСА_1 на час ухвалення рішення належала на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

ОСОБА_10 в інтересах якої подано позов зареєстрована в спірній квартирі з 26 травня 2009 року. Окрім власників та позивача у спірній квартирі зареєстровані також відповідачі.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою на підставі ст. 107 ЖК України не врахував, що спірна квартира на дату ухвалення судового рішення належала третім особам на праві приватної власності. Розпорядження про приватизацію спірної кватири було скасовано за позовом відповідачів, судовим рішенням від 04 червня 2011 року, яке набрало законної сили лише 23 листопада 2011 року.

Крім того суд не з'ясував, що 5 жовтня 2010 року Апеляційним судом м. Києва ухвалено рішення, яким відповідачі вселені до спірної квартири, а позов власників про визнання їх такими що втратили право на житло як з підстав ст. 71 так і з підстав ст. 107 ЖК України визнано недоведеним та в його задоволенні відмовлено.

Вказане рішення станом на дату ухвалення рішення в даній справі виконано не було.

Тобто відповідачі так і не були вселені до спірної квартири за рішенням від 05 жовтня 2010 року, яким були захищені їх порушені права, а тому відповідно відсутні підстави для висновку про те, що вони втратили право на спірну квартиру, ОСОБА_4 з 1978 року, а ОСОБА_11 з моменту свого народження, у зв'язку з їх переїздом на інше постійне місце проживання , тому, що з 05 жовтня 2010 року право на користування спірною квартирою відповідачів підтверджено судовим рішенням про вселення, яке не виконано.

З долучених до скарги відповідачами доказів вбачається, що судове рішення не виконується, через вчинення перешкод з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

В спірній кватирі, як зазначають відповідачі вони не проживають не через те, що добровільно переїхали на інше постійне місце проживання, а через перешкоди, які вчиняються ОСОБА_8., ОСОБА_7., позивачем та іншими мешканцями квартири.

Вказані доводи відповідачів, підтверджуються попередніми судовими рішеннями, якими вже неодноразово відмовлялось в задоволенні вимог про визнання відповідачів такими , що втратили право на житло в спірній квартирі.

Крім того позов заявлений в інтересах малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, права якої можуть бути порушені лише з 2009 року, а суд визнав відповідачів такими, що втратили право на житло з 1978 року.

При цьому суд порушив норми ст. 15 ЦК України. відповідно до якої захисту підлягає лише порушене право особи, яка звертається з позовом.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 309 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення районного суду в даній справі ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ті обставини які суд вважав встановленими є недоведеними, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -

В И РІ Ш И ЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_12, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_10 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на потязі 20 днів, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: