Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/1271/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Колесник С.І.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.04.2012 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

Кодрула М.А.

суддів - Дьомич Л.М.

при секретареві - Животовської С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за за апеляційної скаргою ОСОБА_3 на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання домоволодіння об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним,

встановила:

ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому, після уточнення та доповнення, просив встановити факт його проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу з 2002 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати домоволодіння АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності та визнати за ним право власності на Ѕ частку вказаного будинку.

У обґрунтування вимог зазначав, що проживав з ОСОБА_7, матір'ю відповідачів, у фактичних шлюбних відносинах з 2002 року по день її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2. За час спільного проживання з ОСОБА_7 вони разом побудували будинок АДРЕСА_1 за спільні кошти. Він безпосередньо приймав участь у будівництві вказаного будинку, а також наймав людей, які виконували певну роботу у будівництві будинку.

11.02.2011 року приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області відповідачам видано свідоцтво про право на спадщину за законом в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_7, у зв'язку з чим просив визнати свідоцтво частково недійсним в частині частки відповідачів у спірному майні.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Справа розглядалась неодноразово.

У судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, відповідачі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, скасуванню з ухваленням нового рішення /п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України/.

Згідно з ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.214 цього Кодексу, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, а також яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам не відповідає.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.

Як убачається ОСОБА_6 звернувся з позовом до суду про встановлення факту спільного його проживання з ОСОБА_7 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу з 2002 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 /п.5 ч.1 ст.256 ЦПК/, маючи за мету довести своє право власності на спірне майно - домоволодіння АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності на спірний будинок, суд першої інстанції виходив з того, що правила ст.74 СК України не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки ОСОБА_7 перебувала в іншому шлюбі, крім того, факт спільного проживання судом не визнано доведеним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 328 ЦУ України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач в період з 2002 року по 05 листопада 2009 року проживав в одному будинку в с. Луганка Петрівського району Кіровоградської області з ОСОБА_7, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 23.05.1987 року. Згідно рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2004 року ОСОБА_8 оголошено померлим і зроблено актовий запис про його смерть № 3 від 08.12.2004 року, де вказано дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2011 року скасовано рішення цього ж суду про оголошення ОСОБА_8 померлим, актовий запис про його смерть анульовано.

Також є встановленим, що з 2003 року по 2006 рік на земельній ділянці ОСОБА_7 самочинно збудовано житловий будинок. Право власності на спірний будинок визнано за ОСОБА_7 рішенням Петрівського районного суду від 05 лютого 2007 року.

Висновок суду про те, що на спірні правовідносини не поширюється положення ст.74 СК України є правильним щодо періоду проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в іншому шлюбі, до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте положення ст.74 СК України поширюються на період спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 12 листопада 2004 року по 2006 рік, до закінчення будівництва спірного будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що саме в період з 2003року по 2006рік він і ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу і спірне майно, набуто ними за час спільного проживання є їх спільною власністю.

Колегія суддів вважає доводи позивача доведеними, оскільки підтверджуються дослідженими у суді першої інстанції доказами, проте належна оцінка обставинам справи судом першої інстанції дана не була.

Так, з пояснень свідка по справі ОСОБА_9 убачається, що він проживає по сусідству з ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_7 Жили вони з ОСОБА_7 як одна сім'я, тримали господарство- корову, бичків, заготовляли сіно. Він допомагав ліпити лампач за запрошенням позивача на будівництво спірного будинку, він же розраховувався з ним, позивач піклувався про ОСОБА_7 під час хвороби, вивозив її на інвалідній колясці на прогулянки.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що як сусід приймав участь у будівництві спірного будинку: допомагав ліпити лампач весною 2005 року, робити покрівлю, внутрішні роботи, опалення (2007 рік). За ліпку лампача розраховувався ОСОБА_6 Всі родичі та сусіди ОСОБА_6 і ОСОБА_7 допомагали ліпити лампач. ОСОБА_11 організовував та виконував тяжкі фізичні роботи, а ОСОБА_12 готувала обіди. Коли вони їздили на відпочинок до моря чи в інше місце позивач просив його поратись по господарству, яке вони тримали разом.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що питаннями з будівництва займався позивач, а ОСОБА_7 готувала обіди. За участю свідка ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_6, були виконані роботи: закладений фундамент, кладка стін та фронтонів. ОСОБА_14 бачив, як він виготовляв столярні вироби у столярці господарства, говорив, що на будівництво будинку. Свідки стверджували, що проживали ОСОБА_6 і ОСОБА_7 разом як чоловік та дружина. Під час хвороби ОСОБА_12 неодноразово бачив, як ОСОБА_11 на інвалідній колясці возив її на прогулянки.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю, тримали господарство, добре ладили один з одним , часто бачив їх разом на риболовлі, так як сам рибак. Допомагав їм у будівництві, бив дранку та робив з ОСОБА_6 столярні роботи, розвантажував цеглу. Під час хвороби ОСОБА_12 бачив, як позивач на інвалідній колясці возив її на прогулянки, а коли ОСОБА_7 померла організував її поховання.

Пояснення свідків підтверджуються довідкою Луганської сільської ради про те, що ОСОБА_7 до своєї смерті проживала у будинку АДРЕСА_1, з 2002 року разом із нею без реєстрації проживав ОСОБА_6./а.с.7 т.1/.

Довідкою СВК «Агрофірма Маріампольська»Петрівського району підтверджується, що позивач користувався послугами агрофірми при будівництві будинку по АДРЕСА_1, а саме, виписував будівельні матеріали: цемент, пісок, камінь, цеглу, ліс; отримував послуги з їх перевезення, а також послуги екскаватора, автокран,/а.с.229 т.1/.

Обставини того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка і спільно будували будинок підтверджуються актом, складеним за участю голови Луганської сільської ради, її секретаря, депутатів та мешканців села Луганка /а.с. 223-225 т.1/.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 у своїх поясненнях вказували про відсутність сімейних стосунків між ОСОБА_6 та їх родичкою ОСОБА_7, але колегія суддів, врахував ступень родинного споріднення, дружних стосунків між ними та з відповідачами у справі, критично ставиться до пояснень цих осіб.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів вважає доведеним факт перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 12 листопада 2004 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 у фактичних шлюбних відносинах, яким властиві наявність усталених відносин, що притаманні подружжю, створення сім'ї на підставі спільного проживання та ведення господарства та поширення на спірне майно положень ст. 74 СК України як на спільну сумісну власність подружжя.

Право власності на спірний будинок ОСОБА_7 було набуто під час спільного проживання з позивачем, тому останній має право власності на Ѕ частку спірного будинку, у зв'язку з чим частки у спадковому майні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінюються і частка кожного з них у спірному будинку складає ј частину.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати факт проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по день її смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 і ОСОБА_7. Визнати за ОСОБА_3 права власності на Ѕ частку вказаного домоволодіння.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 11.02.2011 року приватним нотаріусом Петрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частково недійсним в частині визначених часток. Частка у домоволодінні АДРЕСА_1 ОСОБА_5 складає ј частину, ОСОБА_4 - ј частину.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: