АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/872/12 Справа № 22ц-14384/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія 1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого -
суддів:
при секретарі
Гайдук В.І.,
Міхеєвої В.Ю., Макарова М.О.,
Бондаренку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
по апеляційній скарзі ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7,
на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_190 ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188 (далі 182 фізичні особи), треті особи -публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», прокурор Петропавлівського району Дніпропетровської області, про визнання права власності на цінні папери за набувальною давністю,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2009 року ОСОБА_189 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 та інших (182 фізичні особи) про визнання за нею права власності за набувальною давністю на цінні папери, якими є 182 облігації Державної цільової безпроцентної позики та просила суд визнати її власником цих облігацій, які вона придбала у відповідачів за рахунок особистих коштів.
Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, яка є представником ОСОБА_7, посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування або зміни рішення суду, виходячи з наступного.
Встановлено судом із пояснень представника позивача, що ОСОБА_7 протягом 1995-1996 років було придбано іменні цінні папери -облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року вартістю 5300 рублів кожна для покупки автомобіля «Таврія» Ощадбанку СРСР у кількості 182 облігацій, шляхом викупу за готівкові кошти у власників цих облігацій. Наявність у позивачки вказаних облігацій підтверджується їх копіями, доданими до позовної заяви (т.1 а.с.16-198)
На підставі Указу Президента України від 15 червня 1994 року № 306/94 «Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень» на території України припинений обіг облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державних казначейських зобов'язань СРСР і сертифікатів Ощадного банку СРСР.
Цим самим Указом Кабінету Міністрів України запропоновано передбачити відповідні кошти для викупу облігацій зазначеної позики та розробити й затвердити порядок викупу цінних паперів колишнього СРСР.
На виконання вказаного вище Указу Президента Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 31 жовтня 1995 р. N 862, якою затверджено Порядок викупу облігацій Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, згідно з яким викуп вказаних облігацій проводиться установами Ощадбанку України. Для цього Мінфін України перераховує на кореспондентський рахунок правління Ощадбанку необхідну суму для забезпечення викупу облігацій. Викуп облігацій здійснюється на підставі пред'явлення облігацій та документа, що засвідчує особу громадянина.
Порядок викупу облігацій для придбання окремих видів товарів (крім автомобілів) та перерахування відповідних сум було визначено постановами Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995р. N 862 та від 1 грудня 1995 р. N 961. Рішення щодо викупу облігацій на придбання автомобілів не приймалось.
Умови і порядок випуску цінних паперів, а також посередницька діяльність в організації обігу цінних паперів на час виникнення спірних правовідносин (1995-1996 роки) врегульований був Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 № 1201-ХП, який втратив чинність на підставі Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3408-ІУ.
Так, частиною 2 ст.1 вказаного Закону, передбачено два види цінних паперів -іменні та на пред'явника. При цьому, визначено, що іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, вони не підлягають передачі, а передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Позивачка при набутті іменних цінних паперів (облігацій державного цільового безвідсоткового займу) повний індосамент не здійснювала в порушення вказаних вимог Закону, що сама підтвердила в своїй позовній заяві.
В абзаці 1 ч1. ст.344 ЦК України, на який посилається позивачка, зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Позивачка обґрунтовуючи свої вимоги про визнання за нею право власності на іменні цінні папери вказувала у своїй позовній заяві (а.с.12 т1), що викупила ці облігації у відповідачів за гроші, втім, як встановлено судом першої інстанції, позивачкою не надано належних і допустимих доказів добросовісності користування спірним майном ні з законодавчих, а ні з договірних підстав, оскільки ні письмових договорів про продаж, а ні розписок про передачу облігацій та отримання грошей відповідачів за цінні папери, позивачка в судові інстанції не надала.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 44, ст. 46 ЦК 1963 р., які діяли на час виникнення правовідносин між позивачкою та відповідачами, повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад 100 карбованців, за винятком угод, зазначених у ст. 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством СРСР і УРСР. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.
Доводи позивачки про те, що добросовісність придбання облігацій підтверджується показаннями свідків не можна взяти до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходяться письмові пояснення інших відповідачів, які стверджують, що ніколи не мали у власності облігацій та їх ОСОБА_7 не продавали (а.с.119,126 т.3).
Таким чином, позивачка не виконала вимог діючого законодавства щодо порядку набуття іменних цінних паперів і не може вважатися їх власником.
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення з даним позовом положення статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач не довела добросовісність заволодіння чужим майном.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Однак, позивачка не навела обставин і доказів, які б свідчили як про наявність у неї матеріального права, так і про його порушення відповідачами у справі, що унеможливлює здійснення його судового захисту саме від цих відповідачів.
З огляду на викладене, місцевий суд обгрунтовано дійшов висновку, що підстав для визнання права власності на іменні цінні папери за позивачкою немає, оскільки обіг даних облігацій був припинений до того, як позивачка провела їх викуп, як і відсутні підстави за ст.344 ЦК України застосування правил набувальної давності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують цих висновків, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судом обставинами та зводяться до переоцінки доказів.
При цьому суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наведене свідчить, що під час прийняття рішення у справі суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді