Справа № 290/117/2012

Провадження №10/0290/205/2012 Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник О.М.

Доповідач : Рупак А.А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2012 року місто Вінниця

колегія суддів судової палати з кримінальних справ

апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Ващук В.П., Бурденюка С.І.

з участю прокурора Козир С.В.

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді подання - прокурора відділу прокуратури Вінницької області Козир С.В. на постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 квітня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого інженером-інспектором Вінницького МЕМ, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

З матеріалів справи вбачається, що в подані, погодженому з прокурором ставилось питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_4, обвинуваченому за ч.2 ст.286 КК України, а саме в тому, що він 12.04.2012 року біля 08.15 годин в місті Вінниці керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем «Audi A-4» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись по вулиці Пирогова в напрямку Гніванського шосе в районі АЗС «Укрнафта»виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ Daewoo Sens»д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення автомобіль «ЗАЗ Daewoo Sens»відкинуло на праву смугу руху, де він зіткнувся з автомобілем ГАЗ-4301 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок ДТП водій автомобіля «ЗАЗ Daewoo Sens»ОСОБА_5 помер від отриманих травм, а пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_7 госпіталізований в реанімаційне відділення №1 МКЛ ШМД міста Вінниці.

Постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 квітня 2012 року відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно року відносно ОСОБА_4 та одночасно обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд а також покладено ряд обов'язків, передбачених ст.149-1 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постанови Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 квітня 2012 року та направлення справи на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи мотивуючи свої вимоги тим, що суд не врахував, що ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння, а висновки суду про визнання вини не ґрунтуються на матеріалах справи. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про намагання затриманого перешкодити встановленню істини у справі.

Заслухавши доповідача, прокурора Козир С.В., який підтримав апеляцію, міркування обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_2 про законність постанови суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.

Висновки суду про недоцільність обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обґрунтованими.

Розглядаючи подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд дійшов правильного висновку про відсутність в поданні доказів, які б свідчили про намагання ОСОБА_4 ухилятись від слідства, перешкоджати виконанню процесуальних рішень та продовжити злочинну діяльність, оскільки такі дані в поданні не наведені взагалі, а зазначено лише припущення слідчого про те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може вчинити вищенаведені дії.

Такі висновки суду відповідають положенням Європейської конвенції з прав людини. Зокрема, у справі «Бойченко проти Молдови»(Boicenco v Moldova), 41088/05 від 11 липня 2006 року щодо обов'язковості наведення конкретних мотивів Європейський Суд констатував порушення п.3 статті 5 Конвенції вказавши, що суди, ухвалюючи рішення про тримання заявника під вартою, посилалися на відповідну норму закону, не вказуючи підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини.

Натомість відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд у відповідності до вимог ст.ст.148, 150, 155 КПК України дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_4 раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, де крім цього позитивно характеризується, вживає заходів до відшкодування заподіяної шкоди, співпрацює з органами досудового слідства. Також суд врахував думку потерпілих, які просили обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.

Доводи апеляції про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Так, зазначаючи, що суд безпідставно взяв до уваги визнання ОСОБА_4 вини оскільки під час допиту останній вказував на нібито наявність інших транспортних засобів, що на думку прокурора не відповідає дійсності, не може бути прийнято до уваги, оскільки дійсні обставини злочину підлягають доказуванню та можуть бути встановлені виключно вироком суду, а не матеріалами досудового розслідування.

Безпідставними є також доводи апеляції про необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу з огляду на вчинення злочину в стані сп'яніння, оскільки дана обставина може бути в подальшому визнана такою, що обтяжує покарання та може бути врахована при призначенні покарання за умови доведеності вини особи і жодним чином не впливає на обрання відповідно запобіжного заходу.

Твердження ж прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатніми для обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. У справі «Мамедова проти Росії»(Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду подання суд дав вірну оцінку наявним у справі доказам, через що обґрунтовано дійшов висновку про можливість обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, а з урахуванням сукупності даних про особу затриманого адекватним запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання процесуальних рішень та забезпечить належну поведінку ОСОБА_4 може бути підписка про невиїзд. Також суд з метою забезпечення належного виконання обраного запобіжного заходу правомірно застосував положення ст. 149-1 КПК України, поклавши на ОСОБА_4 певні обов'язки.

Керуючись ст.ст.365, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді подання -прокурора відділу прокуратури Вінницької області Козир С.В. залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду міста Вінниці від 20 квітня 2012 року про відмову в задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Судді:

Рупак А.А. Ващук В.П. Бурденюк С.І.