АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1909/2-348/11Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б.
Категорія -19Доповідач - Жолудько Л.Д.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Жолудько Л.Д.
суддів - Костів О. З., Кузьми Р. М.,
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників Почаївської міської ради та Тернопільської регіональної філії ДКЗ Букай С.Д. і Василюка В.А.; Пасічник М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 08 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог -управління Держкомзему у Кременецькому районі до ОСОБА_5, Почаївської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку від самовільно збудованої споруди шляхом її знесення, визнання незаконними та скасування рішень Почаївської міської ради та за зустрічним позовом Почаївської міської ради до ОСОБА_1, Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії Державного підприємства центру державного земельного кадастру про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, Почаївської міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання звільнити земельну ділянку від самовільно збудованої споруди шляхом її знесення, визнання незаконними та скасування рішень Почаївської міської ради.
Почаївська міська рада звернулась у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Кременецького районного відділу Тернопільської регіональної філії Державного підприємства центру державного земельного кадастру про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР № 063356 від 07.04.2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_6, та скасування його державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради від 18.10.2002 р. за № 41 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням Кременецького районного суду від 08 лютого 2012 року позов ОСОБА_1, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог, управління Держкомзему у Кременецькому районі задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення двадцять дев'ятої сесії п'ятого скликання № 1122 від 16 жовтня 2009 року "Про скасування дії п.1 рішення сесії Почаївської міської Ради № 41 від 18 жовтня 2002 року "Про надання громадянам міста у приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, надвірних будівель і ведення підсобного господарства під порядковим № 11 на ім'я ОСОБА_6
У частині задоволення інших позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов Почаївської міської Ради задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Почаївської міської Ради від 18 жовтня 2002 року за № 41 "Про надання громадянам міста в приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, надвірних будівель і ведення підсобного господарства" у частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1
Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серії ТР № 063356 від 07.04.2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_6, та скасовано його державну реєстрацію.
Стягнено з Почаївської міської Ради на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі: 2 грн. 13 коп. держмита та 9 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь Почаївської міської Ради судові витрати в сумі: 8 грн. 50 коп. держмита та 37 гривень витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасуватита ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Апелянт вважає, що суд не надав належної правової оцінки тим спірним рішенням, які ним оскаржувались, що призвело до невідповідності висновку суду фактичним обставинам справи. Судом не перевірено, чи насправді ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 накладаються одна на одну. Не враховано вказівки, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 23.02.2011 року, щодо перевірки виникнення в нього перехідного права на земельну ділянку, якою користувалась ОСОБА_6, а також безпідставно скасовано рішення Почаївської міської ради № 41 від 18.10.2002 року та не застосовано до позову Почаївської міської ради строків позовної давності.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу, зіславшись на доводи в ній, просить її задовольнити.
Представник Почаївської міської ради ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнала і пояснила, що судом повно і об'єктивно були встановлені обставини справи і ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Присадибна земельна ділянка, яка належала бабці позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6, на абрисі польових вимірів у точці № 6 мала прямий кут. При підготовці документів для приватизації цієї ділянки погоджено межі ділянки з урахуванням поворотного кута. Однак, при виготовленні технічної документації в службі Держкомзему на комп'ютері було загублено точку №6, у зв'язку з чим на схемі, що додається до Державного акту на право власності на землю, поворотний кут відсутній, а зазначена діагональ. Міському голові про цю помилку не було відомо, а тому він підписав Держаний акт на право власності на землю ОСОБА_6, у якому межі земельної ділянки зазначені неправильно. Земельна ділянка ОСОБА_6 обгороджена стаціонарною металевою огорожею, яка є комунальною власністю, і яка з передачею земельної ділянки ОСОБА_6 у приватну власність не зміщувалась. З 1998 року в установленому порядку на спірній земельній ділянці, яка не знаходилась у користуванні ОСОБА_6, був розміщений кіоск, який належав громадянці ОСОБА_7, власником якого 16.10.2006 року стала відповідачка ОСОБА_5 Радою не пропущений строк позовної давності, оскільки про спірні факти їй стало відомо лише в 2009 році під час судового розгляду земельного спору між сторонами.
Представник Тернопільської регіональної філії ДКЗ ОСОБА_4 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що при виготовленні технічної документації для передачі в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_6 ними було допущено помилку у визначенні меж земельної ділянки, яка на абрисі польових вимірів у точці № 6 мала прямий кут. На комп'ютері було загублено точку №6, у зв'язку з чим на схемі, що додається до Державного акту на право власності на землю, поворотний кут відсутній, а зазначена діагональ. У зв'язку з цим площа земельної ділянки ОСОБА_6 у Державному акті збільшилась до 0,1913 га, хоча рішенням ради їй надано в приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,19 га. Ці надлишки і помилкове зміщення межі земельної ділянки ОСОБА_6 в Державному акті є причиною спору. Межі її земельної ділянки при передачі в приватну власність фактично не змінювались. Стаціонарна металева огорожа, яка відмежовувала цю земельну ділянку, не переносилась. Цю помилку відразу було неможливо виявити, оскільки в збірному кадастровому плані не було зазначено накладок земельних ділянок ОСОБА_6 і ОСОБА_5
ОСОБА_5 апеляційної скарги не визнала і пояснила, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Судом установлено, що рішенням третьої сесії четвертого скликання Почаївської міської Ради за № 41 від 18 жовтня 2002 року ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку в м. Почаєві по вул. Кременецькій, 1 загальною площею 0,19 га, у тому числі для обслуговування житлового будинку -0,10 га та для ведення підсобного господарства -0,09 га.
На підставі цього рішення ОСОБА_6 передано у приватну власність земельні ділянки площею 0,0913 га для ведення особистого селянського господарства та 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що стверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки серії ТР № 063355 та ТР № 063356 від 07.04.2004 року.
У вищезазначених Державних актах, площа земельних ділянок складає 0,1913 га, що на 0,0013 га більше за площу земельних ділянок, наданих рішенням Почаївської міської Ради № 41 від 18.10.2002 року.
Наведене також стверджується висновком судової земельно-технічної експертизи за № 264 від 13.04.2010 року, у якому, крім того, підтверджено невідповідність фактичних меж ( розмірів) земельної ділянки, що належить ОСОБА_6, розмірам та конфігурації земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії ТР № 063356.
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.04.1993 року, укладеного між ОСОБА_6.(дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № НОМЕР_1 від 18.10.2006 року.
ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2006 року купила у ОСОБА_7 об'єкт малої архітектурної форми в м. Почаєві по вул. Возз'єднання.
Рішенням Почаївської міської Ради № 121 від 20 жовтня 2006 року СПД-ФО ОСОБА_5 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,003 га по передачі в оренду терміном на 25 років для обслуговування викупленого кіоску в м. Почаїв по вул. Возз'єднання за рахунок земель громадського призначення для використання з подальшою реконструкцією під павільйон.
Рішенням Почаївської міської Ради № 311 від 15 червня 2007 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30 кв.м в м. Почаєві по вул. Возз'єднання по передачі в оренду терміном на 25 років ОСОБА_5 за рахунок земель запасу, землі громадського призначення та вирішено передати їй земельну ділянку площею 30 м. кв. в оренду терміном на 25 років для комерційного використання.
02 липня 2007 року між Почаївською міською радою та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі. За даним договором Почаївська міська Рада, як орендодавець, надала орендареві ОСОБА_5 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,003 га для обслуговування кіоску по торгівлі продовольчо-промисловими товарами з подальшою реконструкцією під павільйон в м. Почаєві по вул. Возз'єднання. Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок за № 040765102731 27 вересня 2007 року.
У плані земельної ділянки, який знаходиться в інвентарній справі ОСОБА_6, та на абрисі польових вимірів у точці № 6 існує прямий кут, а в плані меж земельної ділянки до Державного акту ця поворотна точка відсутня, у зв'язку з чим дві суміжні точки з'єднані прямою. Пряма лінія, зазначена в Державному акті, фактично на місцевості не існує. У цих координатах земельна ділянка не надавалась у користування ОСОБА_6, а там з 1998 року був розміщений кіоск громадянки ОСОБА_7, який вона продала 16.10.2006 року ОСОБА_5
Крім того, на підтвердження факту існування поворотної точки № 6 на межі земельної ділянки ОСОБА_6 на місцевості там розміщена стаціонарна огорожа, яка є комунальною власністю.
При підготовці технічної документації для видачі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6, в її присутності був проведений обмір земельної ділянки тахеометром 3Та5Р № 22062 після визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами ( а.с.9).
На основі польових обмірів складено план земельної ділянки з описом меж, експлікацією земель по формі 6-ЗЕМ та прив'язкою до державної геодезичної мережі 1963 року. В абрисі польових вимірів зазначено в точці № 6 прямий кут, який відсутній в схемі земельної ділянки, доданої до Державного акту ( а.с.126).
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення за № 1122 від 16.10.2009 року Почаївською міською радою були перевищені її повноваження, а саме: скасовано своє попереднє рішення за № 41 від 18.10.2002 року в частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, хоча на підставі цього рішення ОСОБА_6 вже був виданий Державний акт на право власності на землю, оскільки рада не вправі скасовувати чи змінювати ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування після їх виконання.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.
Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно з п. 5 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року за № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Задовольняючи зустрічний позов Почаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської ради за № 41 від 18 жовтня 2002 року "Про надання громадянам міста в приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, надвірних будівель і ведення підсобного господарства" у частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку в м. Почаїв по вул. Кременецька, 1 та визнаючи недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серії ТР № 063356 від 07.04.2004 року, виданий на ім'я ОСОБА_6 із скасуванням його державної реєстрації, суд виходив з того, що ОСОБА_6 на час приватизації земельної ділянки власником розташованого на ній жилого будинку не була. У зв'язку з технічною помилкою при оформленні Державного акту на право власності на землю площа і конфігурація земельної ділянки, зазначена в плані меж земельної ділянки в Державному акті, не відповідає площі і конфігурації земельної ділянки в натурі, якою в установленому порядку користувалась ОСОБА_6 і яка їй була передана у приватну власність на підставі рішення ради за № 41 від 18.10.2002 року.
Колегія також погоджується із вказаним висновком суду.
Відповідно до вимог ст. 30 Земельного кодексу України 1992 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цим об'єктом переходило у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Судом установлено, що ОСОБА_1 став власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.04.1993 року, укладеного між ним і ОСОБА_6
У зв'язку з цим до нього перейшло і право користування земельною ділянкою в розмірах, передбачених ст. 67 ЗК України в ред. 1992 року, і в межах, закріплених за цим будинком, так як інше не було передбачене в договорі відчуження будинку.
А тому відповідно до положень ст. 23 згаданого ЗК України перехідне право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою мало бути посвідчене відповідним Державним актом, який видавався і реєструвався міською Радою народних депутатів.
За змістом ст. 116,ч.3,п.а ЗК України безоплатна передача земельних ділянок, у власність провадиться в разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
З урахуванням наведених норм закону і установлених обставин, суд обґрунтовано дійшов до висновку про визнання незаконним та скасування рішення Почаївської міської Ради від 18 жовтня 2002 року за № 41 "Про надання громадянам міста в приватну власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, надвірних будівель і ведення підсобного господарства" у частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га ОСОБА_6 для обслуговування житлового будинку в м. Почаїв по вул. Кременецька, 1 та визнання в зв'язку з цим недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд серії ТР № 063356 від 07.04.2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_6, із скасуванням його державної реєстрації, оскільки на час звернення із заявою про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_6 не була власником розташованого на ній будинку, приховала цей факт від Почаївської міської ради, а тому не вправі була звертатись із заявою про приватизацію земельної ділянки, право на користування якої перейшло до іншої особи.
При цьому судом також підставно було враховано невідповідність фактичних меж ( розмірів) земельної ділянки, що належала ОСОБА_6, розмірам та конфігурації земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю серії ТР № 063356.
Відповідно до положень ст.10, ст.11 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з вимогами ст. 152 ч.2 ЗК України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 не наведено, а судом не здобуто доказів про те, що він є власником або користувачем спірної земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_5, суд мотивовано відмовив йому в позові про усунення порушень його прав на цю частину земельної ділянки, визначеним ним способом.
Суд також обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в позові про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.07.2007 року між Почаївською міською радою і ОСОБА_5, оскільки умови договору відповідають вимогам чинного законодавства і будь-яких прав чи інтересів ОСОБА_1 не порушують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 08 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько