Справа №2/0510/99/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2012

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області в складі

головуючого судді Кішкіної І.В.

при секретарі Васильєвої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці справу

за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2

про стягнення суми боргу за договором позики,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_1

про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та моральної шкоди, в якому зазначив, що 05.09.2008 р. між ним та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, згідно якого він передав, а відповідач прийняв у власність строком до 01.01.2010 р. грошові кошти в розмірі 150000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, відповідач не повернув йому борг та відмовляється від виконання зобов`язань за договором позики, згідно довідки Приватбанка курс долара США до гривні складає 7,9 грн., тобто сума за борговим зобов`язанням складає 237000 грн., крім того, внаслідок неповернення відповідачем йому суми боргу він зазнав моральних страждань, в нього погіршився стан здоров`я, тому просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики 237000 грн., моральну шкоду в сумі 100000 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

В судовому засіданні позивачем уточнені позовні вимоги, просить стягнути на його користь з відповідача суму боргу за договором позики 150000 грн., відповідно до п.5 договору 5% річних з розрахунку: з 01.01.2010 р. по 13.09.2011 р. час прострочення складає 621 день, тобто 150000 х 5% : 365 днів х 621 день = 12760,27 грн., також відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних з розрахунку 150000 грн. х 3% : 365 днів х 621 день = 7656,16 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції станом на 13.09.2011 р. 20423,66 грн., усього 190840,09 грн., понесені судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, в якому зазначив, що 05.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано та посвідчено нотаріусом договір позики на суму 150000 грн., однак сума за даним договором позивачем відповідачеві не передавалася, договір позики є укладеним з моменту передання грошей, виходячи з ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики не може вважатися укладеним, поки не відбулося передання позикодавцем позичальникові грошей, про що також свідчить п.11 договору, яким передбачено, що договір вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові, тобто вказаний договір набирає чинності не з моменту його підписання чи нотаріального посвідчення, а лише після фактичної передачі предмета позики, крім того, відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики відсутня розписка про передання грошей, що свідчить про те., що сторони не вчиняли дій з передання коштів, також в договорі вказано курс долара США 5 грн., що не відповідає дійсності, курс на той час складав 4,85 грн., таким чином, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не отримував від ОСОБА_1 грошей, тобто договір суперечить вимогам ст.1046 ЦК України, а тому просить визнати його недійсним.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_4, який діє за довіреністю, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив, що 05.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв у власність строком до 01.01.2010 р. грошові кошти в розмірі 150000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, відповідач не виконав зобов`язання за договором позики, тому просить стягнути на користь позивача з відповідача суму боргу за договором позики 150000 грн., відповідно до п.5 договору 5% річних з розрахунку з 01.01.2010 р. по 13.09.2011 р. час прострочення за 621 день: 150000 х 5% : 365 днів х 621 день = 12760,27 грн., також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних з розрахунку 150000 грн. х 3% : 365 днів х 621 день = 7656,16 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції станом на 13.09.2011 р. 20423,66 грн., усього 190840,09 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити, тому що немає підстав визнавати договір позики недійсним, оскільки всі умови для укладення вказаного договору виконані, крім того, згідно із п.1 вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв визначену в договорі суму коштів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5, яка діє за довіреністю, у судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, зустрічним позов підтримала, пояснила, що 05.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було підписано та посвідчено нотаріусом договір позики на суму 150000 грн., однак сума за даним договором позивачем відповідачеві не передавалася, договір позики є укладеним з моменту передання грошей, виходячи з ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики не може вважатися укладеним, поки не відбулося передання позикодавцем позичальникові грошей, про що також свідчить п.11 договору, яким передбачено, що договір вважається укладеним з моменту передання позикодавцем грошей позичальникові, тобто вказаний договір набирає чинності не з моменту його підписання чи нотаріального посвідчення, а лише після фактичної передачі предмета позики, крім того, відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики відсутня розписка про передання грошей, що свідчить про те., що сторони не вчиняли дій з передання коштів, також в договорі вказано курс долара США 5 грн., що не відповідає дійсності, курс на той час складав 4,85 грн., таким чином, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не отримував від ОСОБА_1 грошей, договір суперечить вимогам ст.1046 ЦК України, а тому просить визнати його недійсним, позивачеві у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменті передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У судовому засіданні встановлено, що 05.09.2008 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №1707, згідно позивач-позикодавець передав у власність відповідачеві-позичальникові, а відповідач-позичальник прийняв у власність строком до 01.01.2010 р. грошові кошти в розмірі 150000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору (арк.с.6).

Представник відповідача визнає, що 05.09.2008 р. між відповідачем та позивачем дійсно був укладений письмовий договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та особисто підписаний відповідачем та позивачем.

Згідно із ст. 1051 ч.1 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Проте відповідач цей договір оспорює з тих підстав, що гроші за цим договором насправді відповідачем одержані не були.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оспорюючи договір позики за його безгрошовністю, відповідач ОСОБА_2 не надав суду відповідних допустимих доказів.

Виходячи з суми позики 150000 грн., що більш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, та вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики має бути укладений у письмовій формі, яка сторонами додержана.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник будь-яких письмових доказів, які б підтверджували те, що гроші насправді відповідачем від позивача не були одержані, суду не надав.

Доводи представника відповідача про те, що договір позики не є доказом передачі грошей від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, є необгрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В оспорюваному ОСОБА_2 договорі позики прямо зазначено, що позивач-позикодавець передав у власність відповідачеві-позичальникові, а відповідач-позичальник прийняв у власність грошові кошти в розмірі 150000 грн. що свідчить про те, що необхідності додатково укладати розписку про передачу коштів немає, а також ч.2 ст. 1047 ЦК України ця вимога не зазначена як обов'язкова.

Оскільки відповідач та його представник не довели недійсність договору позики, не надали суду належних допустимих доказів про безгрошовність договору позики, заборгованість за договором позики в сумі 150000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за час прострочення станом на 13.09.2011 р. в сумі 20423,66 грн. з розрахунку: 150000 грн. х 101,8 - індекс інфляції за січень 2010 року : 100 х 101,9 - лютий 2010 року : 100 х 100,9 - за березень 2010 року: 100 х 99,7 - за квітень 2010 року : 100 х 99,4 - за травень 2010 року : 100 х 99,6 - за червень 2010 року : 100 х 99,8 - за липень 2010 року : 100 х 101,2 - за серпень 2010 року : 100 х 102,9 - за вересень 2010 року : 100 х 100,5 - за жовтень 2010 року : 100 х 100,3 - за листопад 2010 року : 100 х 100,8 - за грудень 2010 року : 100 х 101,0 - за січень 2011 року : 100 х 100,9 - за лютий 2011 року : 100 х 101,4 - за березень 2011 року : 100 х 101,3 - за квітень 2011 року : 100 х 100,8 - за травень 2011 року : 100 х 100,4 - за червень 2011 року : 100 х 98,7 - за липень 2011 року : 100 х 99,6 - за серпень 2011 року : 100, та 5% річних, які передбачені за п.5 договору позики, від простроченої суми за той же період в сумі 12760,27 грн. х розрахунку: 150000 грн.х5 : 365 днів х 621 день. При цьому позовні вимоги позивача про стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 7656,16 грн. задоволенню не підлягають, тому що відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, вказаним договором позики передбачений інший розмір процентів, а тому 3% річних стягненню не підлягають.

Відповідно до вимог статі 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1167 ЦК України та, керуючись ст.ст. 15, 57, 209 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики 150000 грн. з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 20423,66 грн., п'ять процентів річних від простроченої суми 12760,27 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., усього грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя