Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретарів: Гринчак В.І., Балагури М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Яворівська сільська рада про визнання чинним договору купівлі-продажу житлового будинку, господарських споруд і земельної ділянки та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 818851 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Косівського районного суду від 20 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Косівського районного суду від 20 лютого 2012 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити та скасувати ухвалу про забезпечення позову. Апелянт зазначає, що суд не врахував того, що в даному випадку відсутній предмет договору виходячи з вимог ст. 125 Земельного кодексу України. Земельна ділянка приватизована ним у 2010 році, розписку він дав 18 липня 2006 року, а техпаспорт на будинок одержав у 2011 році. У розписках не зазначено площі земельної ділянки, що є суттєвою умовою такого договору. Стаття 657 ЦК України передбачає обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки. У разі порушення цих вимог договір є нікчемним. Не було досягнуто згоди стосовно ціни земельної ділянки. Крім цього, позивачка з чоловіком не виконали домовленості про приватизацію земельної ділянки та одержання технічного паспорта на будинок. У матеріалах
справи є докази про те, що вартість спірної земельної ділянки становить 349 325,00 грн. Отже, умов договору сторони не виконали. Ще до подання позову апелянт та ОСОБА_3 переоформили на ОСОБА_1 3,25 га земельної ділянки, а позивачка ще хоче 0,25 га та житловий будинок. Суд визнав за позивачкою право власності на земельну ділянку та будинок хоча такого позову вона не заявляла.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, заперечення представника позивачки, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як встановив суд першої інстанції і це вбачається із розписки від 10.07.2006р., ОСОБА_2 житель АДРЕСА_3 в присутності своєї дружини - ОСОБА_4 та сина - ОСОБА_7 домовилися про купівлю-продаж земельної ділянки площею 3,0 га в АДРЕСА_1 разом із житловим будинком і господарськими спорудами (згідно технічного паспорту) жительці АДРЕСА_2 ОСОБА_1 в присутності її чоловіка ОСОБА_8 за 7500,00 грн. (сім з половиною тисяч гривень) (1500 доларів США), яку отримав з її рук цього ж дня. У цій же розписці вони (ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7.) написали про те, що в подальшому не будуть мати ніяких матеріальних претензій і відношення, як до них, так і до присадибної ділянки, житлового будинку в АДРЕСА_1, в чому і розписались.
Згідно копії розписки від 15.06.2007 року ОСОБА_3 житель АДРЕСА_3 зробив довіреність на ОСОБА_1, жительку АДРЕСА_2 про проведення будь-яких матеріальних дій по його присадибній ділянці в АДРЕСА_1. Отримав гроші в сумі 10000 грн. (2000 доларів) з її рук в присутності державного нотаріуса. В подальшому зобов'язався не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою і проведенні будь-яких нотаріальних дій, а також, що матеріального і морального відношення до вищевказаної земельної ділянки немає та до власника претензій не буде, в чому розписався в присутності свідків.
Як вбачається із копії довіреності, посвідченої державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, 15.06.2007 року ОСОБА_2 на підставі усної домовленості, уповноважив ОСОБА_1 продати за ціну та на його розсуд, належні йому земельні ділянки загальною площею 22500 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1, в тому числі: земельна ділянка площею 2500 кв.м. - надана для обслуговування житлового будинку; земельна ділянка - площею 20000 кв.м. - надана для ведення особистого селянського господарства. Для чого уповноважив бути його представником в компетентних органах з питань приватизації; одержати державні акти на право власності на його ім'я; подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки і документи в тому числі експертні висновки, розписуватись за нього; сплачувати необхідні платежі, пов'язані з оформленням документів і виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.
Згідно копії довіреності, посвідченої державним нотаріусом Косівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9, 15.06.2007 року ОСОБА_3 на підставі усної домовленості, уповноважив ОСОБА_1 продати за ціну і на умовах на його розсуд належну йому земельну ділянку загальною площею 12581 кв.м., надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1 1. Для чого уповноважив бути його представником в компетентних органах з питань приватизації; одержати державні акти на право власності на його ім'я; подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки і документи в тому числі експертні висновки, розписуватись за нього; сплачувати необхідні платежі, пов'язані з оформленням документів і виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 купила у ОСОБА_2 будинковолодіння та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку в ОСОБА_3 про що свідчить розписки відповідачів. А тому, суд правильно вважав доведеним факт домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, підтвердженням чого є письмові розписки відповідачів про отримання грошей. На виконання умов договору купівлі-продажу відповідачі надали позивачці довіреності на належне оформлення документів про право власності на майно, яке було предметом договору купівлі-продажу.
Однак, як вбачається з пояснень сторін, відповідачі відмовилися повністю виконати свої договірні зобов'язання та нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу, з тих підстав, що ОСОБА_2 вважає, що позивачка не виконала всі умови їх домовленості стосовно ціни земельної ділянки. Такі дії ОСОБА_2 суд правильно вважав незаконними, оскільки відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд оглянув матеріали кримінальної справи №1-П-28/2010р. про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.190 КК України, в якій з достовірністю встановлено, що відповідач ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні шахрайських дій щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Як при розслідуванні даної справи, так і при розгляді її судом ОСОБА_2 вину визнав та підтвердив, що між ним та ОСОБА_1 було досягнуто згоди про продаж спірних земельних ділянок та житлового будинку. Оскільки на даний житловий будинок та земельні ділянки не було правовстановлюючих документів то він погодився знизити ціну при умові, що ОСОБА_1 сама займеться питанням належного оформлення права власності для чого і їй було надано довіреність. Пізніше він скасував довіреність видану на ім'я ОСОБА_1 та видав аналогічну довіреність вже на ім'я ОСОБА_6 Провадження до даній кримінальній справі було закрито на підставі ст.48 КК України, тобто в зв'язку зі зміною обстановки.
Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 визнав, що він дійсно отримав від ОСОБА_1 всю обумовлену в розписках суму грошових коштів в рахунок оплати за продаж земельних ділянок та житлового будинку, які розташовані в АДРЕСА_1, а думка про зміну ціни договору купівлі-продажу в нього виникла значно пізніше - після розмов з іншими особами, які і сказали йому, що ціна даного договору могла бути вищою.
Отже, на думку колегії суддів, висновок суду про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок та житлового будинку є правильним.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд не врахував, що у ході розгляду даної справи, 06.10.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 12581 кв.м., а 18.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 20000 кв.м.(а.с.259,261). Ці договори продавці не оспорюють, отже визнання судом права власності на дані земельні ділянки є зайвим. Крім цього, таких позовних вимог і не ставила позивачка, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог.
Як вбачається із копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №818851, ОСОБА_2 на підставі рішення восьмої сесії п'ятого демократичного скликання Яворівської сільської ради від 20.07.2007 року є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Враховуючи те, що судом визнано дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладений між позивачкою і відповідачем, а за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 визнано право власності на вказану земельну ділянку площею 0,2500 га, то суд правильно визнав недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №818851, виданий на ім'я ОСОБА_2
З врахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково, а решта обставин справи судом першої інстанції з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 20 лютого 2012 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площею 2,0 га та 1,2581 га скасувати.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин