ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2012 року Справа № 04/5026/405/2012
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Фонду державного майна України, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", м. Золотоноша Черкаська область про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди, -
ВСТАНОВИВ:
Фонд державного майна України звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор", у якому, посилаючись на ст. 16, 762 ЦК України, ст. 284 ГК України, ст. 10, ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», Постанову КМУ від 04.10.1995 № 786, Постанову КМУ від 14.09.2011 № 961, просить суд зобов'язати відповідача підписати додатковий договір до договору оренди від 25.09.2002 № 842, у наступній редакції: «1. перший абзац пункту 3.1. розділу 3 Договору викласти у такій редакції: «3.1. Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2011 року) 182496 грн. 47 коп.»2. Зазначений у пункті 2 Додаткового договору розмір орендної плати застосовується з 20.09.2011 року. Розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року становить 113147,80 грн. без ПДВ. 3. Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору. 4. Додатковий договір укладений в 2-х примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для орендодавця та орендаря».
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 вересня 2002 року сторони уклали договір оренди державного майна № 842, до договору було укладено додаткову угоду № 613 від 23.10.2007 року. Пунктом 3.4. Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Додатковою угодою було встановлено підвищення річної орендної ставки за використання цілісного майнового комплексу до рівня 10% від залишкової вартості, відповідні зміни були внесені на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 щодо внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" та пункту 3.4. розділу 3 договору. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1195 № 786», яка набрала чинності 20.09.2011, було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, а також нерухомого майна по окремих напрямках використання. У зв'язку з вищевикладеним, позивачем було запропоновано відповідачу внести відповідні зміни до Договору, а саме, здійснити перерахунок орендної плати, були направлені проект додаткового договору до Договору та нові розрахунки орендної плати, однак відповідач у листі від 22.11.2011 № 1225 повідомив позивача про відмову від підписання додаткового договору до Договору.
Відповідач у письмовому відзиві від 21 березня 2012 року на позовну заяву просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, вважає, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, вказуючи наступне:
- положення розділу 5 договору оренди, визначаючи обов'язки орендаря, у тому числі з своєчасного і повного обсягу сплати орендної плати до державного бюджету (п.5.2.), не встановлюють обов'язку відповідача з укладання запропонованої орендодавцем додаткової угоди до договору у разі зміни методики нарахування орендної плати. Пункт 8.2. Договору встановлює право орендодавця виступити з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору;
- положеннями п. 10.2 договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати -до виконання зобов'язання;
- відповідно до п. 10.3. договору його зміни і доповнення допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні, а згідно п. 10.8. неврегульовані цим договором взаємовідносини сторін, регулюються чинним законодавством;
- вказані положення Договору оренди відтворюють відповідні умови типового договору цілісного майнового комплексу державного підприємства;
- п. 10.3. Договору щодо змін договору за взаємним волевиявленням відповідає приписам ст. 627 ЦК України. Зміст п. 3.4. договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати визначає лише право орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, а зміни або приймаються або ні в залежності від волевиявлення орендаря;
- запропоновані позивачем зміни передбачають збільшення для відповідача орендних платежів майже в три рази, а отже погіршують становище орендаря, що не кореспондує з п. 10.2. Договору, ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ч. 2 ст. 284 ГК України;
- запровадження Постановою КМУ від 14.09.2011 року № 961 зміни методики розрахунку орендної плати, якою сторони керувалися при укладенні договору, не може розцінюватися як підстава для незастосування згадуваних вище законодавчих гарантій стабільності умов договору оренди і в контексті положень ч. 2 ст. 22 Конституції України. Позиція позивача, яка зводиться до кваліфікації факту втрати чинності попередньої і відтвореної у діючому зараз розрахунку орендної плати редакції методики розрахунку орендної плати, як такого, що унеможливлює права орендаря на сплату платежів за діючим розрахунком, є безпідставним звуженням змісту та обсягу правомірно набутих відповідних прав орендаря до їх повного анулювання всупереч законодавчої гарантії незмінюваності;
- відповідач вважає, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок розрахунків орендних платежів, за відсутністю спеціального законодавчого застереження не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів, зокрема - позивача;
- отже, є підстави стверджувати про відсутність обов'язку у орендаря акцептувати розглядувану пропозицію орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття постанови КМУ від 14.09.2011 № 961.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позов, послався на судову практику, а саме: рішення у справах №10/572-07 від 29.01.2008 року; 10/482-07 від 25.12.07; постанови апеляційного суду у справах №25/91-07 від 29.01.2008, №14/5005/10280/2011 від 13.12.2011; просив позов задовольнити;
- представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву; просив відмовити у позові.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
25 вересня 2002 року сторони уклали договір № 842 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства «Золотоніський лікеро-горілчаний завод»(далі - Договір), відповідно до умов якого позивач (орендодавець за договором) передає, а відповідач (орендар за договором) приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс державного підприємства «Золотоніський лікеро-горілчаний завод», яке припиняє свою діяльність і реорганізується шляхом приєднання до майна орендаря (п. 1.1.) Цінні папери (акції) передаються орендареві в користування на умовах кредитного договору, що укладається одночасно з підписанням цього договору (п. 1.2.).
Розділ 3 «Орендна плата»Договору містить такі положення, зокрема:
- орендна плата визначена відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 із змінами та доповненнями і становить без ПДВ за перший місяць оренди (вересень -2002) 20632 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.1.);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2.);
- орендна плата перераховується до державного бюджету щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди (п. 3.3.);
- розмір орендної плати може переглядатись на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.4.);
Відповідно до п. 8.2. Договору орендодавець має право виступити з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
У п. 10.1. Договору сторони встановили, що цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2002 р. до 25 вересня 2007 р. включно.
Згідно п. 10.2 Договору умови цього договору зберігають свою силу протягом всього терміну чинності цього Договору. В тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 10.3. Договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні. Будь-які зміни чи доповнення до цього договору є дійсними, якщо вони вчинені в письмовій формі та належним чином підписані сторонами.
Згідно п. 10.6. договору продовження дії цього договору після закінчення строку його чинності можливе за обов'язковим погодженням орендодавця.
У п. 10.8 Договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством.
Згідно розділу 13 договору додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною. До договору додаються: 1. Розрахунок плати за перший місяць оренди; 2. акт оцінки вартості майна, що передається в оренду; акт приймання-передачі орендованого майна; 4. кредитний договір.
23 жовтня 2007 року сторони уклали додаткову угоду № 613 до Договору, у якій дійшли згоди про, зокрема:
- продовжити дію договору до 25 вересня 2012 року;
- річна орендна ставка за використання цілісного майнового комплексу встановлюється на рівні 10% від залишкової вартості і застосовується з моменту підписання цієї угоди сторонами. Відповідні зміни відображаються у розрахунку орендної плати, що є невід'ємною і складовою частиною договору оренди;
- у пункті 3.1. замінити слова та цифри ".. перший місяць оренди (вересень 2002 р.) 20 632 грн. 00 коп." на слова та цифри " … базовий місяць розрахунку (вересень 2007 року) 43 116 грн. 81 коп. ".
Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору (п. 8 Додаткової угоди).
У листі відповідачу від 25.10.2011 року № 10-16-14539 "Щодо договору оренди ЦМК ДП «Золотоніський лікеро-горілчаний завод" позивач повідомив, що Кабінетом міністрів України 14.09.2011 було прийнято постанову № 961 «Про внесення змін до постанов Кабінету міністрів України від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 № 786»; зазначено постановою, яка набрала чинності 20.09.2011, зокрема, було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, їх структурних підрозділів, а також нерухомого майна по окремих напрямках використання; керуючись вимогами законодавства та відповідно до п. 3.4. договору, у зв'язку з введенням в експлуатацію об'єктів незавершеного будівництва, переданих в оренду у складі ЦМК ДП «Золотоніський лікеро-горілчаний завод», позивач пропонує внести відповідні зміни до Договору та надсилає для розгляду та підписання проект додаткового договору до вказаного Договору та розрахунок орендної плати; просить терміново розглянути, підписати та повернути позивачу для реєстрації.
Листом від 22.11.2011 року вих. №1225 відповідач відповів на лист позивача від 25.10.2011 року № 10-16-14539, у якому повідомив, що застосування на даний період часу до відповідача орендної ставки визначеної постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 року, є законодавчо не обґрунтованим, оскільки суперечить умовам Договору, зокрема п. 10.2 Договору, з огляду на викладене, підвищення орендної ставки не може бути застосоване до відповідача до моменту переукладення договору, а саме до четвертого кварталу 2012 року.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства з мотивів того, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 року № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786" , яка набрала чинності 20.09.2011 року, було змінено орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, а також нерухомого майна по окремих напрямках використання.
Зважаючи на статус сторін, перебуванням об'єкту оренди у державній власності та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору оренди.
Згідно п. 3.4. Договору розмір орендної плати може переглядатись на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством
Розглядуваний договір оренди цілісного майнового комплексу не містить жодних положень, які б запроваджували кореспондуючий п. 3.4. обов'язок Орендаря погоджуватися із пропозиціями Орендодавця відносно зміни розміру орендної плати - навпаки, співставлення змісту цього пункту із п. 10.3 Договору, дозволяє однозначно стверджувати, що зміни та доповнення до договору запроваджуються виключно за умов взаємного волевиявлення сторін і це повністю відповідає приписам ст. 627 Цивільного кодексу України. Відтак, зміст п. 3.4. Договору відносно зміни методики розрахунку орендної плати розцінюється судом виключно як такий, що визначає лише право Орендодавця ініціювати у загальному порядку питання про перегляд розміру орендної плати, за наслідками реалізації якого (права) зміни або приймають або ні, - в залежності від волевиявлення Орендаря.
Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не тільки не містить вказівку на обов'язковість змін (".....розмір орендної плати може бути змінено...."), але й взагалі прямо не встановлює залежності можливості перегляду розміру змін від зміни методики розрахунку. Частина 2 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає можливість ініціації змін розміру орендної плати на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. В свою чергу, жодна із згаданих у позовній заяві норм діючого законодавства України безпосередньо не визначає можливості зміни розміру орендної плати через зміну в перебігу дії договору методики розрахунку орендної плати та додатків до неї - жодних вказівок відносно перегляду вже укладених договорів оренди державного майна не містить Постанова КМУ від 14 вересня 2011 р. N 961.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 284 господарського кодексу України, положення яких відтворені п. 10.2 розглядуваного договору оренди цілісного майнового комплексу, гарантують збереження умов договору оренди впродовж всього строку його дії, навіть у випадку, коли законодавством встановлюють правила, що погіршують становище орендаря. Між тим, запропоновані Позивачем зміни до договору, викладені у проекті додаткового договору до договору, передбачають збільшення для Відповідача орендних платежів порівняно із існуючими, а отже, поза всякого сумніву, погіршують становище Орендаря. Дійсно, відплатний характер користування майном в межах орендних правовідносин визначає сутність таких правовідносин за змістом ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дає підстави стверджувати, що розмір орендної плати і порядок її розрахунку є однією з визначальних умов для Орендодавця з точки зору балансу майнових інтересів сторін, в залежності від змісту якої останнім взагалі приймається рішення про укладання договору оренди.
У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 рішення Суду у справі "Полтораченко проти України" від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р., ст. 46 Конвенції є джерелом права для національних судів, законні сподівання та майновий інтерес Відповідача, пов'язані із набуттям в оренду цілісного майнового комплексу на визначений строк із узгодженими та законодавчого гарантованими відносно незмінюваності умовами оплати за оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.
Виходячи зі ст. ст. 599 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України в розглядуваному випадку не може стосуватися вже сплаченого періоду, тим більше, що запропонований проект змін не містить жодних положень на врегулювання питання доплати орендних платежів відносно вже сплаченого періоду у відповідності до зміненого розрахунку оплати. Орендна плата є ціною договору оренди у розумінні ст. 189 Господарського кодексу України , положення розглядуваного проекту договору в частині, що передбачає зміну орендної плати відносно вже сплаченого періоду, не відповідають вимогам ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України, адже щодо цього періоду договір є виконаним двома сторонами.
Також, відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, суд, враховуючи приведені вище висновки щодо правової оцінки розглядуваних правовідносин, погоджуючись із запереченням Відповідача стосовно аргументів позову, має підстави стверджувати про відсутність обв'язку у Орендаря акцептувати розглядувану пропозицію орендодавця про зміну (збільшення) розміру орендної плати з мотивів прийняття постанови КМУ від 14.09.2011 № 961 шляхом укладення додаткового договору до Договору.
В свою чергу, відхилення такої пропозиції не може вважатися порушенням та мати наслідком примусове (у судовому порядку) укладення додаткового договору до договору, адже відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України та ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Суддя І.І. Гура
Повне рішення складено 27 квітня 2012 року.