АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2/2027/163/2012

Провадження № 22ц/2090/1574/2012 Головуючий 1-ї інст. -Оксененко В.А.

Категорія: з договорів Суддя-доповідач -Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - Тичковій О.Ю., Піддубного Р.М.

при секретарі - Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання угоди недійсною, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що 01 березня 2009 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір позики на суму 18 200 дол. США. Проте, в обумовлений строк відповідач гроші не повернув, тому 12 грудня 2009 року ОСОБА_5 письмово звернувся до нього з вимогою про виконання грошового зобов'язання. Оскільки і після цього відповідач борг не повернув, ОСОБА_5 у січні 2010 року звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення з ОСОБА_8 суми боргу, та одночасно подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 на праві власності -АДРЕСА_1 Відповідач, дізнавшись про наявність позову проти нього, 04 березня 2010 року подарував вказану квартиру своїй матері ОСОБА_6, яка є людиною похилого віку, такою, що потребує стороннього догляду, фактично дар не прийняла, та в силу свого стану здоров'я не має змоги розпорядитись ним. На думку позивача правочином порушені його інтереси, тому вважає його нікчемним.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що спірна квартира до 2001 року належала його батькам, тому у березні 2010 року їх сім'єю було вирішено передати квартиру матері для того, що б після її смерті це майно успадкували всі спадкоємці.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені повністю. Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 04 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО за реєстраційним № 448 -недійсним. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1456 грн. в рахунок судових витрат і 500 грн. в рахунок сплати правової допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що на момент укладення договору дарування спірна квартира не була обтяжена арештом та іншим обтяженням, не перебувала у заставі та не була предметом спору між будь-якими іншими особами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення, а саме встановивши, мотивуючи і зазначивши у висновку підставами для визнання недійсним договору дарування те, що договір дарування суперечить ЦК України та моральним засадам суспільства; договір дарування порушує публічний порядок; договір дарування є фіктивним.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Згідно договору дарування від 04 березня 2010 року, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_7, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 зазначену квартиру.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилався на фіктивність правочину від 04 березня 2010 року, оскільки той був здійснений з метою схову нерухомого майна від звернення стягнення в рахунок виконання грошового зобов'язання в сумі 18 200 дол. США.

При розгляді справи в суді першої інстанції доводи позивача знайшли своє підтвердження. Так, судом була оглянута цивільна справа № 7723/10 (наступний №2-5692) та встановлено, що ОСОБА_5 11 січня 2010 року звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 145 600 грн. в рахунок боргу, з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на АДРЕСА_1 18 січня 2010 року у зазначеній справі було відкрите провадження, справу призначено до розгляду на 04 березня 2010 року. На початку березня 2010 року, ОСОБА_4 подав до суду заперечення проти позову, а 03 березня 2010 року від нього надійшла заява про неможливість явки в судове засідання у зв'язку з хворобою.

З зазначеного вбачається, що ОСОБА_4 було достовірно відомо про наявність в Московському суді м. Харкова спору майнового характеру, де він є відповідачем.

04 березня 2010 року ОСОБА_4 було відчужено належне йому нерухоме майно шляхом дарування його своїй матері ОСОБА_6

Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 є людиною похилого віку, страждає рядом тяжких хвороб, та потребує стороннього догляду і лікування.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, що проживають у АДРЕСА_2 в суді першої інстанції зазначили, що не бачили щоб ОСОБА_6 проживала у їх будинку. Та й сам ОСОБА_4 не заперечував проти того, що його мати постійно проживає в АДРЕСА_3, яка належить їй на праві власності.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідачі 04 березня 2010 року уклали між собою фіктивний правочин, оскільки їх волевиявлення не відповідало їх внутрішньому прояву, а угоду було укладено з метою схову нерухомого майна від звернення стягнення в рахунок боргових зобов'язань.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не було доведено законності та обґрунтованості вчиненого ним правочину, не надано доказів на підтвердження його доводів.

Щодо апеляційної скарги позивача ОСОБА_5, то судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані обставини справи, надана юридична оцінка доводам сторін та в мотивувальній частині рішення вірно визначений характер цих правовідносин та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційних скарг не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 16 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -