АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-33/11

Провадження № 22ц/2090/1062/2012 Головуючий 1-ї інст. -Хайкін В.М.

Категорія: трудові Суддя доповідач -Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Солодкова А.А.

суддів - Піддубного Р.М., Тичковій О.Ю.

при секретарі -Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство «Енерготехніка»на заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2011 року та на додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство «Енерготехніка», ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ НВП «Енерготехніка», ОСОБА_2 про поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул у сумі 1 194 грн., стягнення моральної шкоди в розмірі 80 000 грн. Пізніше позивач уточнила свої вимоги в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та просила стягнути 17 167 грн. 26 коп.

Обґрунтовуючи позов посилалась на те, що 12 травня 2008 року вона знаходилась в трудових відносинах з ТОВ НВП «Енерготехніка», де спочатку працювала на посаді продавця-касира, а з 1 серпня 2008 року переведена на посаду керуючою магазину. Наказом № ОК-38-Н від 19 серпня 2009 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 12 серпня 2009 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

Вважає наказ про звільнення незаконним, оскільки ніяких порушень посадових обов'язків не допускала. Наказ № 31 від 05 серпня 2009 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який послужив підставою для звільнення позивачки є навмисно сфальсифікованим відповідачем.

Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2011 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Скасовано наказ № ОК-38-Н від 19 серпня 2009 року ТОВ НВП «Енерготехніка»про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді керуючого магазином ТОВ НВП «Енерготехніка». Стягнуто ТОВ НВП «Енерготехніка»на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул в розмірі 17 167 грн. 26 коп.

Стягнуто з ТОВ НВП «Енерготехніка»на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Додатковим рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2011 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Доповнено рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і в частині стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.

В апеляційних скаргах апелянт просить скасувати заочне рішення та додаткове рішення та відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що звільнення працівника проведено у відповідності до вимог КЗпП України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_3 з 12 травня 2008 року працювала в ТОВ НВП «Енерготехніка»на посаді продавця касира, а з 01 серпня 2008 року -керуючою магазином.

Наказом № 31 від 05 серпня 2009 року ОСОБА_1 була оголошена догана за невиконання посадових обов'язків -відсутність контролю за роботою оптово-роздрібного складу-магазина в м. Ізюм Харківської області, що й стало підставою для звільнення.

Відповідно до наказу № 38-Н від 19 серпня 2009 року позивачку було звільнено з роботи з 12 серпня 2009 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що працівник, укладаючи трудовий договір, зобов'язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів", такими, що систематично порушують трудову дисципліну, є працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування наказу № ОК-38-Н від 19 серпня 2009 року про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючою магазином, оскільки випадок невиконання посадових обов'язків ОСОБА_1 підприємством зафіксований одноразово та керівництво підприємства дійшло передчасного висновку про систематичне невиконання позивачем без поважних причин посадових обов'язків.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушено прогулу. Таким чином, суд обґрунтовано стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу, відповідно до довідки про середню заробітну плату за шість останніх повних місяців, що передували звільненню.

Щодо задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України та п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, її чоловік є пенсіонером, та доход, який позивачка отримувала на підприємстві був єдиним доходом для сім'ї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції представником відповідача не було надано достатніх доказів на підтвердження того, що звільнення позивача було законним та проведено відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче підприємство «Енерготехніка» відхилити.

Заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 червня 2011 року та додаткове рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -