АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2018/2-4024/11/07

Провадження № 22ц/2090/645/2012 Головуючий 1-ї інст. -Зуб Г.А.

Категорія: з договорів Суддя-доповідач -Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Солодкова А.А.

суддів - Піддубного Р.М., Тичковій О.Ю.

при секретарі -Левшиній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним договору іпотеки та договору позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір позики від 17 травня 2005 року та договір іпотеки від 17 травня 2005 року.

У процесі розгляду справи ОСОБА_2 уточнив свій позов та просив суд визнати недійсними договір позики та договір іпотеки, та скасувати реєстрацію права власності на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки, посвідченого 17.05.2005 року.

Обґрунтовуючи позов посилався на те, що 17 травня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого, уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1316. Відповідно до умов договору позикодавець ОСОБА_4 передав у власність позичальників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 валютні цінності в сумі 4 970 дол. США строком повернення до 17 квітня 2006 року. В забезпечення договору позики, 17 травня 2005 року між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1318. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 передав під заставу квартиру АДРЕСА_1 22 травня 2009 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 зроблений виконавчий напис про стягнення з солідарних позичальників ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі еквівалентній 4 970 дол. США. Комунальне підприємство «Харківське міське БТІ»17 червня 2009 року зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 17 травня 2005 року. На думку позивача, оскільки у ОСОБА_4 відсутня ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, то договори позики та іпотеки необхідно визнати недійсними та застосувати реституцію, скасувавши реєстрацію відповідача за адресою АДРЕСА_1

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що договори позики та іпотеки укладено у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2011 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 17 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого боку було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 реєстровий № 1316, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_4, передав у власність позичальників ОСОБА_2 та ОСОБА_8 валютні цінності в сумі 4 970 дол. США, строком повернення до 17 квітня 2006 року. В забезпечення виконання договору позики, того ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, реєстраційний № 1318, відповідно до якого під заставу було передано квартиру АДРЕСА_1

Приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 22 травня 2009 року зроблений виконавчий напис про стягнення з солідарних позичальників ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів в сумі, еквівалентній 4 970 дол. США.

На підставі договору іпотеки, посвідченого 17 травня 2005 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, № 1318 17 червня 2009 року КП «Харківське міське БТІ»зареєстровано право власності на АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання договорів недійсними. Так, при укладенні оспорюваних договорів сторонами не було допущено порушень чинного законодавства, договори укладені дієздатними особами, у відповідності з вимогами закону, з додержанням законодавчо визначеної форми.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача на відсутність у відповідача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки в системі законодавства України відсутня заборона на укладення договору позики в іноземній валюті між фізичними особами.

На підставі ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів на підтвердження недійсності договору позики. Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на невідповідність договору позики положенням чинного цивільного законодавства України, оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані вказані обставини, надана юридична оцінка зазначеним доводам та в мотивувальній частині рішення наведені причини їх відхилення.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, та повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -