АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-298/11 Головуючий 1 - інстанції -Алфьорова Т.М.

Провадження № 22ц/2090/1665/2012 Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія -стягнення шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді -ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії - КАРІМОВОЇ Л.В., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Гопко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_4 і відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Фрунзенського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, який неодноразово уточнювала та доповнювала і остаточно, посилаючись на ст.ст.1166-1168,1177,1190 ЦК України просила стягнути на її користь з відповідачів у солідарному порядку завданих унаслідок злочину 6670,16 грн. матеріальних збитків; 25000,00 грн.моральної шкоди та 1750,00 грн. витрат на правову допомогу.

У обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що 01.01.1999 року відповідачами відносно неї скоєно злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України. Кримінальна справа постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09.11.2009 року закрита на підставі акту амністії, а її цивільний позов залишено без розгляду.

Злочинні дії відповідачів призвели до того, що вона змушена звертатися за медичною допомогою, витрачати кошти на лікування від наслідків спричиненої їй закритої черепно-мозкової травми, загальний розмір яких складає 6670,00 грн.

Протиправними діями відповідачів їй спричинена і моральна шкода, оскільки була зірвана низка життевих планів і на протязі більш ніж 10 років порушений звичайний образ життя, вона змушена постійно проходити курси лікування, витрачати на це кошти та звертатися за фінансовою допомогою до близьких. Відповідачі не вибачилися перед нею, не намагалися відшкодувати завдану шкоду, протягом тривалого часу розгляду кримінальної справи вона вислоховувала їх неправдиві свідчення. Спричинену моральну шкоду позивач оцінила у 25000,00 грн.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що були безпідставно притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки конфлікт між ними та позивачкою відбувся з вини останьої. Позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди вважали недоведеними. Вказували, що моральна шкода спричинена не позивачці, а їм, оскільки протягом 13 років вони змушені ходити до суду.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто на її користь солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 3000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Крім того стягнуто на її кориисть з кожного з відповідачів по 60,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи і по 750,00 грн. витрат на правову допомогу.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено за недоведеністю.

В апеляційних скаргах:

Позивач ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції як незаконне і необгрунтоване через невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

При цьому посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд послався тільки на висновки судово-медичної експеризи, не взявши при цьому до уваги інші медичні дані, які свідчать про наявність у неї захворювань,які виникли саме внаслідок травми, спричиненої відповідачами і нею надані докази придбання ліків саме для їх лікування.

Вказує, що судом не були взяті до уваги обставини, на які вона посилалась у обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди при визначену суми стягнення у відшкодування цієї шкоди.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просять скасувати вказане рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. Посилаються при цьому, що судом не були враховані в достатній мірі критерії і фактори, що мали вплинути на зниження розміру відшкодування моральної шкоди, а саме винна поведінка самої позивачки, а також суттеві зміни у їх життевих та виробничих стосунках, зниження їх престижу та ділової репутації, пов»язані з неправдивими звинуваченнями ОСОБА_4, постійними викликами до суду, що призвело до втрати ОСОБА_6 роботи, а також протягом 13-ти років позбавило їх можливості виїздити з міста Харкова для відвідування родичів та оздоровлення себе і сина.

Позивач тугай Г.Д. на апеляційну скаргу відповідачів подала заперечення, в яких просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на невідповідність дійсним обставинам доводів їх скарги.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вказують на те, що доводи позивачки про те, що внаслідок подій 1999 року у неї з»явився постравматичний кохлеоневрит і це не оспорювалось протягом 13 років, суперечать поясненням з цього питання судомедексперта Вороного Ю.Ю.

Заслухавши доповідь судді; пояснення відповідачів; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг сторін, судова колегія доходить висновки, що скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09.11.2009 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України закрито на підставі п.Б ст..1 Закону України «Поро амністію»від 16.07.1999 року ; цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду4 з роз»ясненням їй права звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства.

За змістом обвинувачувального висновку щодо вказаних осіб 01.01.1999 року після залиття їх квартири вони піднялись до квартири тугай Г.Д., де на грунті особистих неприязних стосунків під час сварки, умисно нанесли їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яке спричинило короткочасний розлад здоров»я, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на різних ділянках тіла.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що кримінальна справа відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 закрита з нереабілітуючих підстав; діями відповідачів позивачці спричинена моральна шкода, за яку вони мають відповідати солідарно, а позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є недоведеними і послався при цьому на вимоги ст. 28 КПК України, ст..ст.23,1167,1190 ЦК України, ст..60 ЦПК України і роз»яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст..ст.213,214 ЦПК України.

Як вже зазначено, кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у спричиненні ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров»я, закрита на підставі акту амністії за їх клопотанням.

Відповідно до ст. 28 КПК України особа, яка не пред»явила цивільний позов в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред»явити його в порядку цивільного судочинства.

За положеннями ст.1166, ч.1 ст. 1167, ч.1 ст.1168 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода спричинена не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1195 фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов»язана відшкодувати потерпілому зокрема додаткові витрати на придбання ліків.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв»язок між протиправною дією і негативними наслідками.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно висновкам судово-медичної експертизи № 16 від 06.листопада.2007 року, проведеної Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України в рамках кримінальної справи відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6, та судово-медичної експертизи від 25 березня 2011 року, проведеної Харківським бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_4 має багато захворювань, які є хронічними і будь-яких об»єктивних судово-медичних даних про те, що їх виникнення або загострення знаходяться у причинно-наслідковому зв»язку з подіями від 01.101999 року в наданій медичній документації не має. Подальше лікування ОСОБА_4, наявність у неї неврологічної симптоматики обумовлені дисциркуляторною енцефалопатією, що не знаходиться в причинно-наслідковому зв»язку з перенесеною черепно-мозковою травмою і є самостійним захворюванням.

Струс головного мозку є найбільш легкою формою черепно-мозкової травми, симптоматика якого повністю регресує протягом не більш ніж 21 дня. ОСОБА_4 мала потребу в симптоматичному лікуванні встановленої у неї черепно-мозкової травми, струсу головного мозку не більше 21 дня з моменту її виникнення.

Доказів на підтвердження витрат на лікування у період 21 дня з часу спричинення тілесних ушкоджень позивачкою не надано, а надані нею чеки за іншій період правомірно не прийняті судом до уваги, як такі, що не пов»язані з витратами на лікування від наслідків подій 01.01.1999 року, тому судова колегія вважає що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4про відшкодування матеріальної шкоди відсутні і рішення суду першої інстанції в частині вирішення цих вимог не підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов про відшкодування моральної шкоди суд виходив з наявності вини відповідачів у заподіянні такої шкоди, яка полягає у перенесених позивачкою фізичних, душевних стражданнях у зв»язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень.

За роз»ясненнями, що викладені у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року ( зі змінами від 25 травня 2005 року) розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.

Судова колегія вважає, що розмір стягнення з відповідачів у відшкодування спричиненої позивачці моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням вказаних роз»ясень, є співмірним характеру та обсягу моральних страждань позивачки, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводами апеляційних скарг сторін висновки суду не спростовуються, не свідчать про порушення норм процесуального чи матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що відповідно до ч.1 ст..308 ЦПК України є підставою для відхилення скарг і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст..ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст.308,313,314, 3125,317,319,324 ЦПК України судова колегія , -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_4 та відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 13 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти денів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя - Судді колегії -