АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/2024/2012
Справа № 2018/2-2694/11/03 Головуючий 1-інстанції -Діденко С.А.
Категорія -трудові Доповідач -Зазулинська Т.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді -ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,
суддів колегії - КАРІМОВОЇ Л.В., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі -Гопко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «П»ятихатки», 3-я особа ОСОБА_6, про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за затримку у виплаті заробітної плати, підзвітних коштів та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2006 року ОСОБА_5 звернулась до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ВАТ «П»ятихатки», який у подальшому неодноразово змінювала та доповнювала і остаточно просила :
поновити строк звернення до суду з позовом про поновлення порушених трудових прав; визнати наказ № 14 від 22 червня 2006 року про її звільнення незаконним і поновити на посаді директора товариства; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.06.2006 року до часу поновлення на роботі , компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати за березень, квітень,травень 2006 року в сумі 126,15 грн., підзвітні кошти в сумі 2042,01 грн., та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.
У обгрунутвання заявлених вимог посилалась на те, що з вересня 2000 року працювала у відповідача з 30 березня 2001 року -на посаді директора товариства, з 05.09.2002 року обіймала цю посаду за контрактом.. З 21.02.2006 року до 09.03.2006 року знаходилась у відпустці, 13.03.2006 року відповідач не допустив її до роботи. 10.04.2006 року під час її перебування у лікарні наказаом № 11, виданим на підставі протоколу Наглядової ради, була відсторонена від роботи до прийняття остаточного рішення правоохоронними органами за фактом незаконної діяльності посадових осіб ВАТ «Пятихатки», а наказом від 22.06.2006 року за № 14, про який дізналась лише 04.09.2006 року, була звільнена з займаної посади з підстав, передбачених п.п.1,2 ст.41 КЗпП України. Заробітну плату одержала лише 22.01.2007 року. При цьому їй не були виплачені компенсація за затримку у її виплаті , а також 2042,01 грн., витрачених на нужди товариства .
. Незаконне звільнення призвело до душевних страждань, змусило витрачати час на відновлення порушених трудових прав, негативно вплинуло на звичайний спосіб життя та стан здоров»я. Спричинену моральну шкоду оцінила в 30 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 17 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 січня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені частково. Скасовано наказ ВАТ «П»ятихатки»№ 14 від 22 червня 2006 року. Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора; стягнуто на її користь з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 22781,91 грн., 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 20 квітня 2011 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 червня 2008 року і ухвала апеляційного суду Харківської області від 14 січня 2009 року скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2012 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Наказ ВАТ «П»ятихатки»№ 14 від 22.06.2006 року про звільнення ОСОБА_5 визнано незаконним. Стягнуто на її користь з відповідача 14053,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.06.2006 року по 05.09.2007 року.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазаначив також, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважної причини та поновив цей строк.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувапти вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
При цьому посилається на те, що дійшовши правильного висновку про незаконне її звільнення, суд всупереч вимогам ст.235 КЗпП України відмовив їй у поноволенні на посаді.
Обгрунтовуючи свої висновки в частині відмови у поновленні на посааді, та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 05.09.2007 року закінченням терміну дії контракту, суд не взяв до уваги, що тривалий розгляд справи відбувався не з її вини, а також, що строковий трудовий договір з нею переукладався і відповідно до ст.39-1 КЗпП України має вважатися безстроковим.
Вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди були нею доведені в частині її спричинення; винних дій відповідача у цьому, а також у розмірі стягнення на відшкодування спричиненої шкоди.
Заслухавши доповідь судді; пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи; перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції особами, що брали участь у справі, не оскаржено і апеляційним судом не переглядається.
Скасовуючи рішення Київського районного суду міста Харковаа від 17 червня 2008 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14.09.2009 року та направляючи справу на новий розгляду до суду першої інстанції колегія суддів Верховного Суду України в ухвалі від 20 квітня 2011 року вказала на неврахування судами того, що правовідносини сторін регулюються умовами контракту; на не вмотивованість висновків щодо розміру відшкодування моральної шкоди, і на залишення поза увагою питання дотримання ОСОБА_5 предбаченого ст.233 КЗпП України строку звернення до суду та наявності поважних причин для його поновлення.
Відповідно до вимог ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляду справи.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі; вирішуючи вимоги про стягнення середенього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини сторін регулюються умовами контракту, строк дії якого сплинув.
Судова колегія вважає, що рішення суду першоїі нстанції в цій частині відповідає повно і правильно встановленим обставинам справи і вимогам закону.
Так, судовим розглядом встановлено і не заперечується сторонами, що 05.09.2002 року між ВАТ «П»ятихатки»та ОСОБА_5 був укладений контракт найму останньої на посаду директора товариства, тобто строковий трудовий договір. Під час дії контракту позивачка була звільнена з займаної посади, термін дії контракту закінчився 05.09.2007 року.
Погоджується судова колегія з рішенням суду першої інстанції і в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про стягнення компенсації за затримку остаточного розрахунку, підзвітних коштів та про відшкодування моральної шкоди.
Статтею 60 ЦПК України визначений обов»язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життевих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З матеріалів справи та показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 убачається, що кошти, які підлягали виплаті позиваачці при звільненні, були депоновані на відповідному рахунку в банку; до її відома було доведено про можливість їх отримання, про що складено відповідний акт.
Доказів на підтвердження витрат на нужди товариства в сумі 2042,00 грн. позивачкою не було надано і не доведено втрати нормальних життевих зв»язків;необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя та погіршення стану здоров»я з вини відповідача.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5.висновків суду не спростовують і не свідчать про те, що рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог прийнято судом з порушеннями норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправльного їх вирішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляйційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -