АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-1458/11 Головуючий 1 - інстанції -Муленко Л.М.

Провадження № 22ц/2090/1667/2012 Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія -трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії - КАРІМОВОЇ Л.В.

- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод»на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», третя особа -Поросюк Василь Григорович про визнання незаконним наказу про звільнення за прогул без поважних причин, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

13 грудня 2001 року ОСОБА_4 звернувся до Балаклійського районного суд з позовом, в якому на підставі п. 4 ч .1 ст. 40, ст. ст. 233, 235, 237-1 КЗпП України просив:

-визнати незаконним з моменту ухвалення наказ відповідача № 251 від 07.12.2011 року про звільнення його з займаної посади головного інженера -заступника директора підприємства за прогул без поважних причин;

-поновити на займаній посаді з 07.12.2011 року;

-стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2011 року із розрахунку середньоденного заробітку 336,22 грн. та 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

У порядку забезпечення доказів просив витребувати від Балаклійського ВДВС матеріали виконавчого провадження за його заявою від 06.12.2011 року та допитатаи в якості свідка державного виконавця ОСОБА_5

У обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що рішенням Балаклійського районного суду від 05 груднея 2011 року його було поновлено на посаді головного інженера -заступника директора ДП «Балаклійський ремонтний завод»зі зверненням рішення в цій частині до негайного виконання.

Після проголошення вступної та резолютивної частини рішення він подав до канцелярії суду заяву про видачу виконавчого листа, який був виданий йому судом 06.12.2011 рок і який у той же день він здав до канцелярії Балаклійського ВДВС.

07.12.2011 року приблизно о 7 год. 50 хвилин від державного виконавця він отримав акт про виконання рішення суду відповідачем, о 8-00 годині був на підприємстві, але перепустка йому не була видана і трудова книжна не витребувана.

В.о. директора Поросюк В.Г. запропонував йому написати заяву про звільнення за власним бажанням, а після його відмови надав для ознайомлення наказ про скорочення посади головного інженера - заступника директора з лютого 2012 року.

Наприкінці робочого дня Поросюк В.Г. сказав йому, що 06.12.2011 року він допустив прогул, тому його звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та надано для ознайомлення наказ № 251 К від 07.12.2011 року. З цього приводу він написав пояснення, що не допускав прогулу, вирішував питання про примусове виконання рішення суду, а про його добровільне виконання дізнався тільки вранці 07.12.2011 року.

Повторне незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життевих з»язків та потребувало докладати додаткові зусилля для організації свого життя. До нього негативно стали віноситися оточуючі і знайомі.

Відповідач в особі представника за довіреністю, проти позову заперечував, посилаючись на те, що звернуте до негайного виконання рішення суду від 05.12.2011 року було виконано і 06.12.2011 року директором підприємства видано наказ за № 249 ВК про поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інженера -заступника директора

Між тим, 06.12.2011 року ОСОБА_4 до роботи не приступив, а 07.12.2011 року пояснив свою відсутність тим, що звертався до державної виконавчої служби, оскільки не знав про існування наказу про поновлення його на роботі.

Не вбачаючи поважних причин відсутності позивача на роботі 06.12.2011 року протягом дня, його було звільнено за прогул.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ДП «БРЗ»№ 251 ВК від 07.12.2011 року про звільнення позивача з займаної посади за прогул без поважних причин.

Стягнуто з ДП «БРЗ»на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7900,00 грн. та 3000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах місячного платежу звернуто до негайного виконання.

В апеляційній скарзі представник ДП «БРЗ»просить скасувати рішення суду від 13.01.2012 року як незаконне і необгрунтоване і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

При цьому посилається на те, що судом ненадана оцінка всім доводам представника відповідача і не наведено в рішенні мотивів їх відхилення. Вирішуючи спір, суд виходив тільки з необхідності захисту прав позивача і не взяв до уваги порушення прав відповідача як роботодавця.

Позивачем на апеляційну скаргу подані заперечення, в яких він просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Крім того вказує на невідповідність скарги вимогам, встановленим ст. 295 ЦПК України та недотримання особою, що її подала, строків на апеляційне оскарження, тому вважає, що скарга не може бути прийнята до розгляду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційного скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов в частині поновлення на роботі суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо незаконності звільнення позивача.

З цим висновком судова колегія погоджується, оскільки він ґрунтується на нормах закону та обставинах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу без поважних причин.

Так, в судом апеляційної інстанції встановлено, що адміністрацією ДП «Балаклійський ремонтний завод»в добровільному порядку було поновлено ОСОБА_4 на роботі 6.12.2011 року, про що виданий наказ, який у ввечері того ж дня на вимогу державного виконавця було направлено до виконавчої служби.

6.12.2011 року ОСОБА_4 не з'явився на роботу у зв'язку з чим був звільнений за прогул без поважних причин наказом № 251 ВК від 7.12.2011 року ( а.с. 16 ).

Між тим, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_5, 6.12.2011 року ОСОБА_4 звертався до ВДВС Балаклійського РУЮ з заявою та виконавчим листом. В той же день звертався і до відповідача з вимогою про негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

6.12.2011 року відповідачем було надано ВДВС повідомлення про виконання рішення суду та наказ від 6.12.2011 року № 249 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплаті середнього заробітку. Про вказані дії адміністрації заводу 7.12.2011 року ОСОБА_4 повідомлений державним виконавцем.

Таким чином неможливо вважати, що позивач здійснив прогул 6.12.2011 року, тобто не з'явився на роботі після його поновлення на посаді рішенням суду, оскільки звертався в цей день до суду за видачею виконавчого листа та до виконавчої служби з заявою та виконавчим листом.

Крім того слід прийняти до уваги, що позивач змушений був діяти самостійно через ВДВС Балаклійського РУЮ, враховуючи стосунки з відповідачем, та факт неповідомлення його адміністрацією ДП «Балаклійський ремонтний завод»6.12.2011 року про поновлення на роботі, що не заперечується і відповідачем.

Вищевказані обставини підтверджуються долученими до цивільної справи виконавчим листом від 6 грудня 2011 року та актом державного виконавця ОСОБА_5 від 7 грудня 2011 року ( а.с. 17, 18 ).

Також 7.12.2011 року ОСОБА_4 був допущений до роботи та працював весь день, про що свідчить табель виходу на роботу ( а.с. 26 ).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду законне і обґрунтоване, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307 , 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод»відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -