Крюківський районний суд м.Кременчука

Справа № 1-205/11

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2012м.Кременчук

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Хохловій Н.Б. за участю потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчук Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, працює на посаді механіка УПДМ, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ

За скаргою приватного обвинувачення потерпілої ОСОБА_1, підтриманої нею та її представником при розгляді справи судом, 17 жовтня 2010 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_4 знаходячись на подвір*ї домоволодіння АДРЕСА_2 в ході сварки, на ґрунті особистих неприязнених відносин умисно наніс потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та саднин на лівому та правому передпліччі, нижніх та верхніх кінцівок, колінному суглобі та долонній поверхні правої кісті, які за висновком судово-медичного обстеження, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров*я.

Свою вину у вчиненні умисного діяння за скаргою приватного обвинувачення підсудний ОСОБА_4 не визнав, одночасно підтвердивши факт сварки яка виникла між ним та потерпілою при проведенні останнім будівельних робіт по переобладнанню за рішенням суду веранди будинку АДРЕСА_2 Як слідує з показів підсудного ОСОБА_4 потерпіла під час проведення ним будівельних робіт, кинулась на нього, намагаючись при цьому вирвати з його рук пилу , на що підсудний, намагаючись припинити незаконні, як на його на думку, дії ОСОБА_1 схопив за руки останню. Як стверджує підсудний, потерпіла не зупинилася, і він злякавшись, що може пилкою поранити її та себе, відштовхнув ОСОБА_5 рукою, від чого вона можливо втратила рівновагу та впала зі сходів. Підсудний ОСОБА_6 вказує, що умисно тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не наносив і не мав наміру наносити, а потерпіла його оговорює внаслідок непорозумінь які виникли між ними як співвласниками домоволодіння щодо користування та переобладнання останнього.

Заслухавши справу на засадах змагальності та диспозитивності, відповідно до положень статті 16-І КПК України, дослідивши та безпосередньо перевіривши всі докази сторони обвинувачення і сторони захисту, проаналізувавши їх в сукупності на основі положень статті 67 КПК України, суд приходить до висновку про те, що в діяннях підсудного ОСОБА_4 не доведено складу злочину приватного обвинувачення у заподіянні потерпілій ОСОБА_1 умисних легких тілесних ушкоджень, з огляду на що підсудного слід виправдати з наступних обґрунтувань та на підставі аналізу таких доказів:

- з показань потерпілої ОСОБА_1 в судових засіданнях вбачається, що 17 жовтня 2010 року в ході сварки яка виникла між нею та ОСОБА_4 з приводу, як на думку потерпілої, неправомірних дій останнього щодо проведення будівельних робі на веранді домоволодіння АДРЕСА_2 співвласниками якого є її матір та ОСОБА_4 з ОСОБА_7, підсудний умисно заподіяв їй тілесні ушкодження при зазначених в скарзі обставинах. А саме, 17 жовтня 2010 року потерпіла знаходячись дома разом зі своєю матір*ю та сином спершу почули, а потім через дверне око побачили, що підсудний та інші люди, за допомогою металевих предметів ламають спільний вхід до зазначеного вище будинку, на що ОСОБА_1 терміново вийшла та звернулася до підсудного з вимогою припинити такі дії. Однак він ніяким чином не відреагувавши на звернення потерпілої, продовжував свої дії, на що ОСОБА_1 викликала міліцію і до приїзду останньої, з метою припинити незаконні дії підсудного, намагалася вирвати з його рук пилку, на що він з силою утримував її за руки, після чого з силою відштовхнув її, внаслідок чого вона впала зі сходів на кам*яну плитку та забилася, про що в послідуючому повідомляла судово-медичного експерта при її обстеженні ним;

- опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 які були присутні 17 жовтня 2010 року на подвір*ї домоволодіння під час сварки між підсудним та потерпілою, заперечували будь-який факт нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій, одночасно підтвердивши те, що ОСОБА_1 намагалася вирвати з рук підсудного пилку, а він її відштовхнув;

- свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він є сином потерпілої ОСОБА_1 і по факту заподіяння останній тілесних ушкоджень пояснив наступне: 17 жовтня 2010 року він разом з матерю та бабусею знаходилися вдома, близько 10.00 год. вони спершу почули, а потім через дверне око побачили, що ОСОБА_4 та інші люди, за допомогою металевих предметів ламають спільний вхід до будинку, на що мати терміново вийшла та звернулася до них з проханням припинити руйнувати веранду. Як зазначив свідок він бачив як підсудний хватав ОСОБА_1 за руки, а потім, коли вона стояла на сходах, відштовхнув її, внаслідок чого вона впала верхньою частиною тіла на траву, а ногами на сходи.

- факт пошкодження веранди домоволодіння АДРЕСА_2 підтверджується фото таблицею, наданою потерпілою, що побічно вказує на наявність приводів та мотивів до розвитку конфлікту у день і час, зазначені у приватному обвинуваченні (а.с.9,10);

- вивченням судом змісту відмовного матеріалу Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області № 3862 за заявою ОСОБА_1 на неправомірні дії ОСОБА_4, з письмових заяви та пояснень потерпілої слідує, що в ході сварки яка виникла між нею та підсудним, останній висловлювався на її адресу нецензурно та лише погрожував фізичною розправою. Ці ж обставини підтверджені і постановою органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи;

- опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що він працює інспектором чергової частини Крюківського РВ КМУ ГУМВС Українив Полтавській області і саме він 17 жовтня 2010 року виїжджав за викликом за адресою: АДРЕСА_2 . як пояснив свідок, коли він прибув до зазначеного домоволодіння то побачив сварку між чоловіком та жінкою, вони намагалися битися, однак бійки не було, будь яких видимих тілесних ушкоджень на тілі а ні потерпілої, ані підсудного він не бачив. Окрім того, свідок стверджує, про те що, саме він відібрав від потерпілої заяву про злочину, текст заяви він записував зі слів ОСОБА_1;

- зі змісту акту судово-медичного дослідження № 1226 від 17 жовтня 2010 року вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів та саднин на лівому та правому передпліччі, нижніх та верхніх кінцівок, колінному суглобі та долонній поверхні правої кісті, які за висновком останнього відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров*я. Як пояснювала при цьому потерпіла зазначені тілесні ушкодження утворилися внаслідок того, що співвласник її домоволодіння ОСОБА_4 штовхав та бив її в область грудини, від чого вона впала на тротуарну плитку, забивши при цьому руки. Аналіз змісту цього документу і зокрема відсутність тілесних ушкоджень в області грудної клітини потерпілої, за переконанням суду, не підтверджують приватне обвинувачення підсудного в частині нанесення ним потерпілій неодноразових ударів в грудну клітину (а.с. 5);

- допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_12 підтвердив ту обставину, що він дійсно проводив судово-медичний огляд потерпілої, яка серед іншого повідомляла його і про те, що співвласник її домоволодіння ОСОБА_4 штовхав та бив її в область грудини, від чого вона впала на тротуарну плитку, при цьому забившись. Одночасно зазначив, що тілесні ушкодження у вигляді синців в нижній третині лівого плеча по внутрішній поверхні та в середині третині лівого передпліччя могли утворитися при здавлюванні стороннєю рукою;

- як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 1394 від 24 листопада 2011 року, які суд визнає вірогідними та такими, що узгоджуються із сукупністю інших перевірених та проаналізованих судом доказів по справі, при судово-медичному обстеженні у потерпілої виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в нижній третині лівого плеча по внутрішній поверхні, в середній третині лівого передпліччя по внутрішній поверхні, на лівому колінному суглобі в кількості двох, на правому колінному суглобі, саден в кількості семи на долонній поверхні правої кисти та на внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині в кількості восьми, які могли утворитися від дії тупих, твердих предметів, з обмеженою поверхнею контактування і по ступені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді , саден в кількості семи на долонній поверхні правої кисти та на внутрішній поверхні лівого передпліччя в нижній третині в кількості восьми, синців на лівому колінному суглобі в кількості двох, на правому колінному суглобі могли утворитися при падінні потерпілої з висоти власного росту, коли тілу було придане прискорення (удар або штовхання), з послідуючим падінням та ударом верхніми і нижніми кінцівками о тупі, тверді предмети з обмеженою поверхнею контактування. тілесні ушкодження у вигляді синців в нижній третині лівого плеча по внутрішній поверхні та в середині третині лівого передпліччя могли утворитися в результати нанесення їх сторонньою особою, а також при боротьбі чи самообороні (а.с. 66,67) .

Таким чином згаданий висновок експертизи в його системному аналізі з іншими доказами, дослідженими судом, з достовірністю не виключає можливість одержання тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_1, в тому числі і за обставин, які нею ж визнаються, а саме при штовханні підсудним та падінні потерпілої з послідуючим ударом об кам'яну плитку;

Аналізуючи обставини справи, встановлені судом щодо наявності-відсутності вини підсудного по частині 1 статті 125 КК України за скаргою приватного обвинувачення у заподіянні потерпілій умисного легкого тілесного ушкодження і суб'єктивної сторони цього складу злочин, суд приймає до уваги положення статті 23 КК України, за якою виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльність, передбаченої цим Кодексом, її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до статті 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред*явленого їм обвинувачення. У приватному обвинуваченні не ставиться питання про притягнення підсудного ОСОБА_4 до відповідальності за побої.

Частинами 1,2 статті 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, перевіривши докази по цій справі, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши їх відповідно до положень статті 67 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вини підсудного ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 не доведено, а сумніви щодо можливого одержання таких тілесних ушкоджень хай і від необережних дій підсудного, які полягали у штовханні потерпілої та ударів її рук і ніг внаслідок цього об кам*яну плітку, мають тлумачитися на користь підсудного.

Виходячи із завдань кримінального судочинства, визначених статтею 2 КПК України, відносно того, щоб жоден невинний не був покараний та зважаючи на положення частини 2 статті 327 КПК України, за якою обвинувальний висновок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду справи винність підсудного у вчиненні злочину доведена, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів умисного характеру дій підсудного в момент травмування потерпілої.

Відповідно до вимог статті 125 КК України субєктивна сторона цього злочину характеризується тільки умисною виною, а заподіяння легкого тілесного ушкодження з необережності не тягне за собою кримінальної відповідальності. Оскільки, при розгляді цієї справи стороною обвинувачення не доведено прямого умислу підсудного ОСОБА_4 на заподіяння потерпілій саме умисних легких тілесних ушкоджень і такий умисел не встановлено судом, в діянні цього підсудного відсутній склад злочину, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, а тому пред*явлене йому по цій статті приватне обвинувачення слід визнати необґрунтованим. З цих підстав підсудний підлягає виправданню.

Виходячи з положень частини 4 статті 327 КПК України, виправдувальний вирок постановляється у випадку, коли в діянні підсудного немає складу злочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, цивільний позов потерпілої цивільного позивача ОСОБА_1 заявлений до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, залишити без розгляду на підставі положень частини 3 статті 328 КПК України.

Керуючись статтями 2, 16-І, 67, 323, 324, частиною 4 статті 327, частиною 3 статті 328 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 в пред'явленому та підтриманому обвинуваченні за частиною 1 статті 125 КК України визнати невинним і виправдати по суду за відсутністю в його діянні цього складу злочину.

Цивільний позов потерпілої цивільного позивача ОСОБА_1 заявлений до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, залишити без розгляду на підставі положень частини 3 статті 328 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області.

Суддя :