КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2012 № 59/196

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Борисенко І.В.

суддів: Шипка В.В.

Новікова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська музична видавнича група»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.12.2011

у справі № 59/196 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська музична видавнича група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Телерадіокомпанія «Студія «1+1»

про виплату компенсації за порушення виключних майнових

авторських прав позивача у розмірі 115 200,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - дов. від 01.12.2011

від відповідача ОСОБА_3 - дов. від 25.10.2009

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» (надалі - позивач, апелянт) у вересні 2011 звернулось до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія «1+1» (надалі - відповідач), у відповідності до якого просить:

- визнати дії відповідача незаконними в частині порушення виключних майнових авторських прав;

- зобов'язати відповідача сплатити компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав позивача у розмірі 115 200,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі № 59/196 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно вимог чинного законодавства позивач як особа, якій передано майнові права на аудіовізуальний твір (відеокліп на пісню «Забув» у виконанні гурту «Танок на майдані Конго»), має право на отримання авторської винагороди від відповідача (який здійснив правомірне публічне сповіщення аудіовізуального твору - телепередачі «Сніданок 1+1»), проте, це питання не може бути вирішене під час розгляду даної справи, оскільки позивачем заявлено вимоги не про стягнення авторської винагороди, а про стягнення компенсації за порушення авторського права, підстави для чого відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 268/11 від 28.12.2011, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі № 59/196 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач, як правовласник виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір «Забув», має право лише на отримання авторської винагороди від відповідача, а не компенсації за порушення авторського права, оскільки відповідно до п.5 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор (чи інша особа, що володіє авторським правом) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору, а згідно ст.ст.31-33 названого Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або організацією колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами. Проте, відповідачем не було укладено ні з позивачем, ні з організацією колективного управління договору на публічне сповіщення аудіовізуального твору та включеного до нього музичного твору «Забув».

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У судовому засіданні 13.03.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 03.04.2012.

Згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/3 від 02.04.2012 були внесені зміни до складу колегії суддів, у зв'язку з чим ухвалою від 02.04.2012 справа була прийнята в провадження колегією суддів у названому складі, розгляд справи призначений на 03.04.2012 та розпочатий спочатку.

Представник апелянта (позивача) у судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 03.04.2012 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 09.04.2012.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що:

- 17.05.2011 о 08:07 на телевізійному каналі «1+1» транслювалася телепередача «Сніданок з 1+1»;

- виключне право на публічне сповіщення цілісного аудіовізуального твору - телепередачі «Сніданок 1+1» відповідач отримав на підставі укладеного між відповідачем та Іноземним підприємством «1+1 Продакшн» договору від 01.08.2009 (а.с.48) та додаткової угоди № 5 від 01.01.2011 до вказаного договору (а.с.58);

- під час трансляції 17.05.2011 передачі «Сніданок 1+1» з 08:19 по 08:20 було публічно сповіщено частину відеокліпу на пісню «Забув» у виконанні гурту "Танок на майдані Конго" (автор музики - ОСОБА_4, автор слів - ОСОБА_5);

- позивач набув виключні майнові права на музичний та аудіовізуальний твори "Забув" на підставі договору про передачу виключних авторських та суміжних прав № РР1-02/РР2-03 від 01.01.2011, укладеного між ТОВ "Українська музична видавнича група" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (а.с.11);.

- фізична особа-підприємець ОСОБА_6 набув виключні майнові права на пісню «Забув» та відео «Забув» на підставі договорів про передачу виключних майнових прав (видавничих договорів) № АС 04/10 від 30.03.2010 та № АС 03/10 від 30.03.2010, укладених з авторами музики та слів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно;

- інформація про вказаний факт публічного сповіщення була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» від ДП «Моніторинг ЗМІ України» згідно акту прийому-передачі від 24.06.2011 (за яким передано компакт-диск із записом трансляції телепередачі «Сніданок з 1+1» від 17.05.2011) та не заперечується відповідачем;

- 24.06.2011 позивач направив на адресу відповідача претензію № 38/11 (а.с.21), у відповідності до якої, у зв'язку із зафіксованим фактом використання музичних творів, які належать до каталогу ТОВ «Українська музична видавнича група» на підставі відповідних договорів, укладених з правовласниками, просив відповідача укласти з ТОВ «УМВГ» відповідні договори та виплатити авторську винагороду за використання музичних творів;

- відповідачем на вказану претензію була направлена відповідь за вих. № 204 від 27.07.2011 (а.с.23), у якій зазначено, що ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» не використовувала музичні твори, оскільки не створювала зазначених у претензії телепередач, а лише отримала право на їх публічне сповіщення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що публічне сповіщення 17.05.2011 в телепередачі «Сніданок з 1+1» частини відеокліпу музичного твору «Забув» було здійснене відповідачем без виплати авторської винагороди.

А тому, позивач, виходячи з положень ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 115 200 грн., яка розрахована позивачем в розмірі 30 мінімальних розмірів заробітних плат за кожне порушення (тобто, по 28 800,00 грн. за чотири порушення авторського права та суміжних прав, а саме: незаконне публічне сповіщення двох творів "Забув" (як музичного та аудіовізуального), та включення цих двох творів до телепередачі "Сніданок з 1+1").

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відеокліп на будь-який музичний твір (в тому числі, на пісню "Забув" у виконанні гурту "Танок на майдані Конго" (автор музики - ОСОБА_4, автор слів - ОСОБА_5)) є аудіовізуальним твором в розумінні ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Особливості виникнення та реалізації авторського права на аудіовізуальний твір встановлено ст. 17 названого Закону, а саме:

- авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник.

- якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що названим Законом чітко передбачено можливість використання аудіовізуального твору шляхом його публічного сповіщення без отримання попереднього дозволу авторів аудіовізуального твору, але з обов'язковою сплатою винагороди, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Таким чином, відповідач, як телевізійний канал, має право на публічне сповіщення аудіовізуальних творів, але зобов'язаний сплачувати винагороду за їх використання, розраховану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».

Оскільки в даному випадку відповідачем цього зроблено не було, тому позивач (як особа, якій передано майнові авторські права на вказаний твір згідно договору про передачу виключних авторських та суміжних прав № РР1-02/РР2-03 від 01.01.2011, укладеного між ТОВ "Українська музична видавнича група" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6) має право вимагати сплати йому відповідачем справедливої авторської винагороди.

Однак, позивачем заявлено до відповідача вимоги не про стягнення авторської винагороди (яка є платою за правомірне використання об'єктів авторського права), а про стягнення компенсації за порушення авторського права, передбаченої п.«г» ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка стягується судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу у випадку неправомірного використання об'єктів авторського права.

Оскільки в даному випадку використання аудіовізуального твору шляхом його публічного сповіщення було здійснено відповідачем правомірно, тому висунуті позивачем до відповідача вимоги про сплату компенсації за порушення авторського права є безпідставними та необґрунтованими.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлення позивачем окремо вимог про стягнення авторської винагороди за музичний твір, а також за аудіовізуальний твір (до якого в якості складової частини увійшов цей музичний твір) у будь-якому випадку є неправомірним.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

З врахуванням усього вищевикладеного, позовні вимоги про зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав позивача у розмірі 115 200,00 грн. задоволенню не підлягають.

Позивачем не наведено суду апеляційної інстанції достатніх доводів та не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували по суті висновки місцевого господарського суду та доводили б помилковість оскаржуваного рішення про відмову в позові.

А тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі № 59/196.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі № 59/196 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська музична видавнича група» до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Студія «1+1» - без змін.

2. Матеріали справи № 59/196 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Борисенко І.В.

Судді Шипко В.В.

Новіков М.М.