4

Справа № 1/0917/40/2011

Провадження № 11/0990/191/2012

Категорія ст.191 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гребик Л.В.

Суддя-доповідач

Фіцак Т.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Фіцака Т.Д.,

суддів: Вилки С.С., Поповича С.С.

з участю: прокурора: Рибки Л.Я.

потерпілого: ОСОБА_2,

представника потерпілого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

засудженої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Даним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та зареєстровану в АДРЕСА_1, Яремчанської міської ради, жительку АДРЕСА_2 Яремчанської міської ради, українку, громадянку України, не працюючу, з професійно-технічною освітою, одружену, раніше не судиму, -

засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст.191 КК України та ч. 3 ст. 191 КК України і призначено покарання :

- за ч.1 ст.191 КК України - штраф в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю ;

- за ч.3 ст.191 КК України - обмеження волі строком на 4 ( чотири ) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей на строк 3 (три) роки .

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_5 призначено 4 (чотири) роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком та зберіганням матеріальних цінностей на строк 3 ( три) роки.

На підставі ст.75 КК України засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

На засуджену покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 92 527 гривень відшкодування заподіяної шкоди.

В решті позовних вимог відмовлено.

Запобіжний захід засудженій залишено попередній - підписку про невиїзд.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 81 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_5, працюючи на підставі наказу підприємця ОСОБА_2 від 01.01.2010 року та трудового договору, зареєстрованого 12.01.2010 року в Яремчанському міському центрі зайнятості, продавцем в належному потерпілому торговому кіоску АДРЕСА_3 будучи матеріально-відповідальною особою згідно договору про повну матеріальну відповідальність в період з 01.01.2010 року по 20.03.2010 року вчинила привласнення чужого майна, яке було їй ввірене і перебувало в її віданні, на загальну суму 90 172, 90 грн., і в період з 20.03.2010 року по 31.01.2011 року повторно вчинила привласнення чужого майна, на загальну суму 11 374, 10 грн.

У поданих апеляціях:

- прокурор не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженої, вважав вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок. Однак до початку розгляду справи в апеляційному суді прокурор в порядку ст. 355 КПК України відкликав подану ним апеляцію;

- потерпілий вважає, що вирок суду першої інстанції постановлений без дотримання норм кримінально-процесуального та кримінального права, не відповідає фактичним обставинам справи, в судовому засіданні не з'ясовані всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а висновки суду є надуманими, необґрунтованими, не відповідають обставинам справи. Просить вирок суду скасувати за м'якістю і постановити новий вирок і стягнути заподіяні збитки в сумі 97147 гривень.

У засіданні апеляційного суду:

- потерпілий та його представник просили подану апеляцію задовольнити, постановити новий вирок посилити покарання засудженій та збільшити суму цивільного позову;

- засуджена та захисник просили залишити вирок суду без зміни, а апеляцію потерпілого без задоволення;

- прокурор заперечила щодо поданої потерпілим апеляції, просила її відхилити так як вирок суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого та його представника, засудженої та захисника, прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої ОСОБА_5 підтверджується наведеними у вироку доказами, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, яким дана належна правова оцінка.

Судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії засудженої за ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, що в поданій апеляції не оспорюється, і докази в тій частині апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні покарання суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що призначаючи засудженій ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, обставини, які пом'якшують та обставини, які обтяжують покарання. Зокрема, обставинами, що пом'якшують покарання судом встановлено: вік винної, щире каяття та сприяння розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні дочку віком до 23 років, яка навчається за денною формою навчання за контрактною формою замовлення, клопотання виконкому Ворохтянської селищної ради за місцем її проживання про обрання їй покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також те, що ОСОБА_5 частково відшкодувала шкоду потерпілому в сумі 10500 гривень і зобов'язується в подальшому її відшкодувати. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно призначив ОСОБА_5 покарання, зокрема згідно ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70, 75, 76 КК України та звільнив засуджену від відбування основного покарання з випробуванням.

Доводи ж апеляції потерпілого про неправильність задоволення цивільного позову по кримінальній справі є необґрунтованими виходячи з наступного.

Ст. 28 КПК України передбачає, що особа, яка зазнала матеріальної і моральної шкоди від злочину, вправі пред'явити до обвинувачуваного, підсудного цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення цивільного позову, оскільки розмір спричиненої шкоди підтверджується зібраними по справі доказами, випливає із пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення апеляції потерпілого, вважає її необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити - без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий Т.Д. Фіцак

Судді: С.С. Вилка

С.С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя Т.Д. Фіцак