Справа № 1-59/11/0307 Провадження №11/0390/257/2012 Головуючий у 1 інстанції:Корнелюк В.С.
Категорія:ч.1 ст.190 КК України Доповідач: Пазюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Пазюка О.С.,
суддів - Опейди В.О., Матвієнко Н.В..
за участю прокурора - Кухтей-Хилюк Л.В.
засудженого -ОСОБА_1,
захисника -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Локачинського районного суду від 01 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий
засуджений за ч.1 ст.191 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк два роки.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися в інспекцію для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній -підписку про невиїзд.
Цивільний позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Гараж Мобайл Груп» 100577 грн.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 у користь держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у сумі 281 гривня 40 копійок.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області,-
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що в період з 14.01.2011 по 08.06.2011року, працюючи на посаді продавця непродовольчих товарів у відділі Західного регіону операційного департаменту ТзОВ «Гараж Мобайл Груп», розташованого в смт.Локачі по вул. 1-го травня, 4, будучи матеріально-відповідальною особою згідно укладеного письмового договору по місцю роботи, керуючись корисливою метою, направленою на привласнення чужого майна, яке йому було ввірене та перебувало у його віданні у вищевказаний період систематично привласнював із вказаного магазину грошові кошти, вчиняв їх розтрату у розважальних закладах м.Луцька.
Даними протизаконними діями ОСОБА_1 привласнив та розтратив кошти ТзОВ «Гараж Мобайл Груп»на загальну суму 100577 грн.
У поданій на вирок апеляції помічник прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, зазначає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого і є надто м'яким. Судом першої інстанції не в повній мірі враховано ті обставини, що засуджений свою вину у вчиненому злочині визнав лише частково, привласнені кошти розтратив у розважальних закладах та не відшкодував заподіяних збитків. З урахуванням наведеного, просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 (два) роки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які прохали апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція прокурора до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені й оцінені.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.191 КК України є правильною і в апеляції помічника прокурора не оспорюється.
Водночас доводи прокурора про необґрунтоване застосування до засудженого ст.75 КК України і звільнення його від відбування покарання з випробуванням позбавлені підстав.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Статтею 75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу засудженого та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Зокрема, судом враховано, що ОСОБА_1 раніше не судимий та позитивно характеризується по місцю проживання.
Взято судом до уваги і те, що засуджений визнав вину частково, про що зазначає в апеляції прокурор.
Пом'якшуючих обставин судом не встановлено.
Водночас, враховуючи конкретні обставини справи та вищенаведені дані про особу засудженого в їх сукупності, при відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Визнання чи невизнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину є його правом, а тому колегія суддів вважає, що посилання прокурора в апеляції на часткове визнання засудженим вини, не може бути підставою для призначення більш суворого покарання.
Не свідчать про м'якість призначеного покарання і ті обставини, що засуджений привласнені кошти не відшкодував та витратив їх на особисті потреби у розважальних закладах.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Призначене покарання з іспитовим строком не можна вважати надто м?яким, воно є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нових злочинів. При цьому, можливість виправлення засудженого забезпечено встановленими обмеженнями щодо нього, які передбачені у пунктах 3, 4 ч.1 ст.76 КК України.
З огляду на вищевикладене, підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляції, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Локачинського районного суду від 01 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий
Судді