Справа № 2-492/11 Головуючий у 1 інстанції:Гончарук О.Н.

Провадження № 22-ц/0390/561/2012 Категорія:32 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Свистун О В

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Осіпука В.В.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

з участю: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ПАТ СГ «ТАС» - Бердоуса О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 05 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 05 січня 2012 року позов у частині стягнення матеріальної шкоди задоволено повністю, а в частині стягнення моральної шкоди - частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 - 2139,21 грн. матеріальної, - 8000,00 грн. моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 417.60 грн. витрат за надання правової допомоги адвокатом.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 338.80 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 37.65 грн. судового збору.

Додатковим рішенням Камінь-Каширського районного суду від 17 лютого 2012 року в позові ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в позові в частині відшкодування матеріальної шкоди, а в частині відшкодування моральної шкоди зменшити відшкодування до 2000 грн.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом при визначенні грошової компенсації за спричинення шкоди не взято до уваги, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача, тому розмір моральної шкоди слід зменшити. Стверджує, що ним на відшкодування шкоди сплачено позивачу 7000,00 грн., що підтвердили свідки в судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній зазначених.

Позивач апеляційну скаргу заперечив, просить її відхилити.

Представник страхової компанії поклався на розсуд суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 26 жовтня 2010 року біля 18 год. 50 хв. керуючи на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_1 автомобілем марки «АУДІ А-6» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Воля у м. Камінь-Каширський вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 26 жовтня 2010 року біля 18 год. 50 хв. керуючи на підставі тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_1 автомобілем марки «АУДІ А-6» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Воля у м. Камінь-Каширський вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_1, внаслідок чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Камінь-Каширського районного суду від 30 грудня 2010 року про закриття провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину; випискою та листами центральної районної лікарні Камінь-Каширського району та Волинської обласної клінічної лікарні, відповідно до яких потерпілому ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортними засобами, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України обов'язок відшкодувати майнову шкоду в повному обсязі покладається на особу, яка її завдала.

Витрати на лікування ОСОБА_1, яке пов'язано з отриманими травмами під час ДТП, в сумі 2139 грн. 21 коп. підтверджуються листами центральної районної лікарні Камінь-Каширського району та Волинської обласної клінічної лікарні, з яких вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Камінь-Каширській ЦРЛ з 26 по 31 жовтня 2010 у реанімаційному, з 03 по 05 листопада 2010 року у хірургічному відділеннях, а з 15 по 29 листопада 2010 року в ортопедо-травматологічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дав юридичну оцінку доказам, які надав позивач в підтвердження своїх доводів щодо понесеної ним матеріальної шкоди (а.с. 9-13).

Отже, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на лікування спростовуються матеріалами справи.

Доказів, що позивач умисно бажав настання таких наслідків, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від вини фізичної та юридичної особи відшкодовується моральна шкода, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен нести відповідальність за завдану моральну шкоду позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував як вину відповідача, так і винну поведінку позивача, врахував обставини справи, характер заподіяних тілесних ушкоджень внаслідок винних дій відповідача, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, стан здоров'я та неможливість його відновлення, а тому прийшов до правильного висновку про зменшення розміру моральної шкоди.

Твердження відповідача про те, що ним на відшкодування шкоди позивачу сплачено 7000 грн., суд не прийняв до уваги, оскільки правильно вважав, що відповідач не надав доказів в підтвердження своїх доводів. В грошових зобов'язаннях пояснень свідків не достатньо, а тому суд першої інстанції вірно дійшов до такого висновку та згідно ст. 212 ЦПК України дав вірну оцінку доказам.

При вирішенні спору суд першої інстанції врахував наявність спричиненої діями відповідача моральної шкоди позивачу, протиправність діяння та спричинення шкоди від дії джерела підвищеної небезпеки, володільцем якого був ОСОБА_2, зазначив мотиви з яких суд виходив при визначенні розміру моральної шкоди. Визначена судом компенсація моральної шкоди відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам, які підтверджені належними доказами та ґрунтуються на нормах матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду від 05 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді