ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" квітня 2012 р. Справа № 5021/2196/2011
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Костенко Т.Ф.,
розглянула
касаційну скаргу виробничого сільськогосподарського кооперативу "Зоря" (далі -Кооператив)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від12.12.11
у справі№ 5021/2196/2011
господарського судуСумської області
за позовомРоменської міжрайонної прокуратури (далі -Прокуратура)
в інтересах держави в особіРоменської районної державної адміністрації Сумської області (далі -Райдержадміністрація)
доКооперативу
провизнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
В засіданні взяли участь представники:
- Прокуратури:Томчук М.О. (посвідчення № 98);
- Райдержадміністрації:ОСОБА_5 (за дов. № 06-24/430 від 11.04.12);
- Кооперативу:не з'явилися.
Ухвалою від 29.03.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П., касаційну скаргу Кооперативу б/н від 29.12.11 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.12. Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.04.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 19.04.12 представники Кооперативу не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 19.04.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представників Прокуратури та Райдержадміністрації.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 18.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 19.04.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.04.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 11.10.11 господарського суду Сумської області (суддя Лугова Н.П.) в задоволенні позову Прокуратури відмовлено. При винесенні вказаного рішення місцевий суд, зокрема, звернув увагу на те, що з вимогою про визнання договору недійсним звернувся прокурор, який не є стороною відповідного договору оренди земельної ділянки.
Постановою від 12.12.11 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Бондаренко В.П., суддів -Ільїн О.В., Камишева Л.М.) апеляційну скаргу Прокуратури задоволено, рішення від 11.10.11 господарського суду Сумської області скасовано, по справі прийнято нове рішення, яким позов Прокуратури задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10.07.03, укладений між Райдержадміністрацією та Кооперативом. Зазначена постанова мотивована тим, що всупереч вимог чинного земельного законодавства уповноваженим органом рішення, на підставі якого Кооперативу було затверджено проект землеустрою переданих в оренду земельних ділянок, не приймалося, та такий проект землеустрою не виготовлявся.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Кооператив звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову від 12.12.11 Харківського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 11.10.11 господарського суду Сумської області у даній справі залишити в силі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст. 257, 267, 626 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 22 Закону України "Про землеустрій".
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Прокуратури та Райдержадміністрації, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, згідно розпорядження голови Райдержадміністрації № 314 від 10.07.03 "Про надання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ВСК "Зоря" Кооперативу на умовах оренди, починаючи з 01.01.03 до часу звернення за земельними частками їх власників чи спадкоємців було надано земельну ділянку загальною площею 488,096 га на території Зарудянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель колективної власності та затверджено умови договору оренди земельної ділянки.
Судами встановлено, що 10.07.03 між Райдержадміністрацією та Кооперативом було укладено договір оренди земельної ділянки (далі -Договір), зареєстрований у Роменському районному відділі земельних ресурсів 10.07.03 за № 325, за змістом п. 1.1 якого, орендодавець (Райдержадміністрація) як тимчасовий власник невитребуваних земельних паїв в кількості 98 штук із земель колективної власності передав, а орендар (Кооператив) набув право на оренду невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території Зарудянської сільської ради Роменського району, закріплених за зазначеною в додатку 1 до Договору групою громадян.
У відповідності до п. 1.2 вказаного Договору, в оренду кооперативу було передано 488,096 га ріллі з метою сільськогосподарського використання для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що такий Договір діє з 01.01.03 до часу звернення за зазначеними земельними частками їх власників чи спадкоємців.
При вирішення спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за клопотанням Кооперативу, у відповідності до розпорядження Райдержадміністрації № 29 від 31.01.05 "Про внесення змін до договору оренди від 10.07.03", до пунктів 1.2, 1.3, 2.3.1 Договору було внесено зміни, зокрема, згідно змін до п. 1.2 Договору, в оренду Кооперативу передається 69 штук земельних паїв загальною площею 3,498 га.
Також, встановлено, що 01.08.05 між Райдержадміністрацією та Кооперативом було укладено угоду про внесення змін та доповнень до Договору, а розпорядженням голови Райдержадміністрації від 26.08.05 № 406 "Про внесення змін та доповнень до договорів оренди укладених з ВСК "Зоря" було внесено зміни до Договору щодо розміру орендної плати.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що Кооператив листом
№ 6 від 19.01.11 звернулася до Райдержадміністрації і просив укласти додаткову угоду до Договору, однак листом за № 164 від 15.02.11 Кооператив було повідомлено про те, що у відповідному Договорі відсутні істотні умови передачі земельної ділянки орендарю, акт прийому-передачі земельної ділянки, та Договір не відповідає формі, встановленій Кабінетом Міністрів України, а тому із зазначених підстав, укладений між сторонами Договір є нікчемним.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що приписами ст.ст. 12, 17 Земельного кодексу України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності, у тому числі на користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Приписами ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок зазначається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Разом з тим, враховується, що за змістом ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок повинні складатися проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, в даному випадку межі земельної ділянки не були визначені в натурі (на місцевості), а отже розпорядженню про передачу такої ділянки в оренду мало передувати розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
При цьому, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, всупереч зазначених вимог при укладення спірного Договору проект землеустрою не складався, межі земельних ділянок не встановлювалися, а зміни до Договору не проходили державної реєстрації, отже об'єкт оренди за таким Договором оренди є невизначеним і неможливо встановити його площу, межі і місце розташування на місцевості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 2 ст. 203 цього Кодексу.
Разом з тим, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачає, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Кооперативом в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційною інстанцією було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу виробничого сільськогосподарського кооперативу "Зоря" б/н від 02.02.12 залишити без задоволення.
Постанову від 12.12.11 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 5021/2196/2011 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
Т.Костенко