ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2012 року 10:58 № 2а-4009/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Леоновича А.А., відповідача - Махової Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

про визнання неправомірними дій, скасування постанови про накладення штрафу, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій, скасування постанови про накладення штрафу від 20 лютого 2012 року № 1095/4.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-4009/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28 березня 2012 року.

28 березня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06 квітня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання рішення Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про виплату грошової допомоги ОСОБА_3, як інваліду третьої групи, без урахуванням надбавки виконання особливо важливих завдань, надбавки за таємність, надбавки за класну класифікацію, премії неправомірними; зобов'язати Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України провести доплату одноразової грошової допомоги, виходячи з розміру 36-місячного грошового забезпечення на день звільнення полковника запасу ОСОБА_3, а саме: податкового окладу -1 900, 00 грн., оклади по військовому званню -135, 00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі -40% - 184, 00 грн., надбавки за таємність 15% - 285, 00 грн., надбавки за класну класифікацію -152 грн., премії - 1 900, 00 грн., позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року залишено без змін.

На підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року № 2а-7269/09/2670, заяви ОСОБА_3, 05 квітня 2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Новак Г.М. відкрито виконавче провадження ВП № 26038668.

Під час, здійснення виконавчого провадження 29 липня 2011 року та 21 вересня 2011 року державним виконавцем направлялись Головному управлінню внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України вимоги, якими пропонувалось виконати рішення суду.

12 жовтня 2011 року у зв'язку із невиконанням постанови суду, державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А., винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680 грн. на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

У зв'язку із відсутністю інформації про виконання постанови суду, 12 грудня 2011 року за № 1095/4 на адресу Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України скеровано повторну вимогу державного виконавця з зобов'язанням в строк до 23 грудня 2011 року надати інформацію Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві до про стан виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження вказана повторна вимога боржником виконана не була, станом на 20 лютого 2012 року рішення суду не виконано, у зв'язку з чим 20 лютого 2012 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. за невиконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва № 2а-7269/09/2670 винесено постанову про накладення на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України штрафу у розмірі 1 360, 00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 20 лютого 2012 року Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України звернулось до суду з адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року має бути скасована Вищим адміністративним судом України, її резолютивна частина є незрозумілою, а постанова про накладання штрафу від 12 жовтня 2011 року не може бути виконана у зв'язку із розглядом Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги про її законність.

Вказані причини позивач вважає поважними та такими, які усувають повторне накладання на нього штрафу, а тому просить суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. № 606-ХІХ (далі -Закон № 606-ХІХ).

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(далі - державні виконавці)( ч.2 ст. 2 Закону № 606-XI).

Статтею 5 Закону № 606-XIV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 Закону № 606-ХІХ, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, яким в силу ст. 5 цього Закону є постанова суду.

Частиною другою ст. 27 Закону № 606-ХІХ передбачено, що у разі ненадання боржником у 7-денний термін, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно ч. 2 ст. 75 Закону № 606-XIV у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП № 26038668 відповідачем, на виконання зазначених вимог Закону, винесено постанову про накладення на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України штрафу від 12 жовтня 2011 року у розмірі 680, 00 грн. Повторне невиконання рішення суду без поважних причин потягло за собою правомірне винесення постанови про накладення на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України штрафу від 20 лютого 2012 року у подвійному розмірі у сумі 1 360, 00 грн.

Судом не береться до уваги посилання позивача на порушення державним виконавцем статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», що полягало у не зверненні до Окружного адміністративного суду м. Києва за відповідним роз'ясненням судового рішення з огляду на те, що державний виконавець наділений правом звернення до суду про роз'яснення відповідного рішення, а не обов'язком.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 606-XIV у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Крім того, відповідач, в судових засіданнях повідомив, що при відкритті виконавчого провадження йому постанова суду була зрозуміла, а тому підстав для звернення до Окружного адміністративного суду у нього не було.

Водночас, правом на звернення із заявою про роз'яснення відповідного рішення суду, відповідно до частини 1 ст. 34 Закону № 606-XIV наділені також і сторони виконавчого провадження, в даному випадку і позивач.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про незаконність накладення на нього штрафу у розмірі 1 360, 00 грн. з причин не вирішення по суті в Київському апеляційному адміністративному суді питання законності винесення постанови від 12 жовтня 2011 року про накладення штрафу на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у розмірі 680, 00 грн. виходячи з наступного.

За результатами розгляду адміністративного позову Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 680, 00 грн., Окружним адміністративним судом м. Києва 28 жовтня 2011 року (справа 2а-14881/11/2670) постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про накладення штрафу у розмірі 680, 00 грн. залишено в силі.

На вказану постанову суду позивачем подано апеляційну скаргу, а тому відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України вона не набрала законної сили.

Проте, оскарження постанови суду не тягне за собою призупинення виконання рішення суб'єкта владних повноважень, тому суд приходить до висновку про чинність такого рішення.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року, набрала законної сили 03 березня 2011 року. Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що постанова, яка набрала законної сили є обов'язковою до виконання на всій території України. У зв'язку з цим, припущення позивача про її можливе скасування Вищим адміністративним судом України не може бути враховано при вирішенні даного спору.

Таким чином, наведені позивачем причини невиконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 січня 2011 року не є поважними та свідчать про об'єктивну можливість її виконання Головним управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про те, що позивач повторно, без поважних причин не виконував рішення суду, тому відповідачем правомірно винесено постанову про накладення на Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України штрафу у розмірі 1 360, 00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, правомірність рішень суб'єкта владних повноважень доведено відповідачем.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивача не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.04.2012 р.