ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2012 року 15:43 № 2а-955/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Скочок Т.О.,

при секретарі судового засідання Новик В.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Безкоровайного Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Київської області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Прокуратури Київської області про:

- визнання бездіяльність відповідача щодо невирішення порушеного у прохальній частині його заяви від 29 листопада 2011 року протиправною;

- зобов'язати відповідача вирішити порушене у прохальній частині його заяви від 29 листопада 2011 року питання, а саме: «1.) З'ясувати: ким, або за чиєю вказівкою його звернення направлено на розгляд до В.Осадця», та вирішити це питання у контексті (у зв'язку) з описово-мотивувальною частиною його заяви від 29.11.2011 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 29 листопада 2011 року направив до відповідача заяву від 29.11.2011 року у прохальній частині якої порушив питання про те, щоб 1.) з'ясувати: ким, або за чиєю вказівкою його звернення направлено на розгляд до В.Осадця». Листом від 13.12.2011 року відповідач повідомив йому своє рішення щодо розгляду та вирішення його заяви від 29.11.2011 року, однак, як зазначив позивач у своєму позові, відповідачем не вирішено порушене у його заяві питання. Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем порушено його конституційне право на отримання обґрунтованої відповіді до ст.40 Конституції України та Закон України «Про звернення громадян».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2012 року було відкрито провадження в адміністративній справі №2а-955/12/2670, закінчено підготовче провадження і призначено до судового розгляду адміністративну справу №2а-955/12/2670.

В судовому засіданні під час розгляду справи позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, під час розгляду справи заперечував проти позову, подавши свої письмові заперечення від 21.02.2012 року №05/1-236вих.12 в яких зазначив, що доводи позивача щодо неналежного розгляду його заяви від 29.11.11 та ненадання відповідей по суті поставлених у цій заяві питань є безпідставними з огляду на що, просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 13 березня 2012 року було оголошено встпну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши подані позивачем та представником відповідача документи і матеріали, вислухавши пояснення сторін по суті спору, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом з'ясовано наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2011 року №2а-17615/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, було, зокрема, зобов'язано прокуратуру Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2010р. та скаргу ОСОБА_1 від 16.09.2010р., у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

За результатами розгляду звернень ОСОБА_1 23.08.2011 року було надано відповідь.

ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Київської області із заявою від 29 листопада 2011 року в якій зазначав про те, що співробітниками прокуратури області порушено приписи ч.4 ст.7 Закону України «Про звернення громадян»та п.4.4. Інструкції №9гн-11 в частині того, що заборонено направлення звернень прокурорам на їх розгляд, які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань або дії яких оскаржуються. У своїй заяві ОСОБА_1 вказував на те, що начальник відділу звернень громадян В.Осадець розглядав та вирішував його звернення від 10.07.10р. та 16.09.10р. Рішення за результатами розгляду цих звернень були оскаржені ОСОБА_1 до суду, який зобов'язав прокуратуру області повторно розглянути зазначені звернення. При цьому, вказував у своїй заяві ОСОБА_1, В.Осадець знову здійснив дії щодо повторного розгляду його означених звернень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян»від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР (надалі по тексту -Закон України №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України №393/96-ВР під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 Закону України №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняття та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Частиною 1 статті 15 Закону України №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 19 Закону України №393/96-ВР встановлено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг серед яких, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2011 року він просив Прокуратуру Київської області з'ясувати: ким, або за чиєю вказівкою його звернення направлено на розгляд до В.Осадця; з'ясувати та визнати, що направлення його звернень для розгляду до В.Осадця є протиправною дією; встановити, що дії ОСОБА_3 щодо повторного розгляду його звернень є протиправними; притягнути винних до відповідної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву ОСОБА_1 від 29.11.11р. була зареєстрована 05.12.2011 року за вх.№10798вх.

За результатами розгляду відповідачем вищевказаної заяви ОСОБА_1 листом від 13.12.2011 року №19-1032 вих. було надано відповідь.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, зокрема, відповідь відповідача вих. №19-1032 від 13.12.2011 року, суд вважає необґрунтованими твердження позивача щодо бездіяльності відповідача щодо невирішення порушеного у прохальній частині його заяви від 29 листопада 2011 року питання з огляду на наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2011 року №2а-17615/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, було частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов'язано прокуратуру Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2010р. та скаргу ОСОБА_1 від 16.09.2010р., у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». Як вбачається з вказаного рішення суду, позивач оскаржував до суду бездіяльність суб'єкта владних повноважень -прокуратури Київської області, а не бездіяльність його конкретної посадової особи. Зазначеним рішенням суду було зобов'язано прокуратуру Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2010р. та скаргу ОСОБА_1 від 16.09.2010р. З огляду на викладене, на заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2011 року у своїй відповіді вих. №19-1032 від 13.12.2011 року відповідачем було зазначено, що «оскільки суд визнав протиправною діяльність прокуратури області, а не її окремих працівників, перевірка зазначених звернень, на виконання постанови суду, була здійснена обласним апаратом у відповідності з вимогами чинного законодавства».

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2011 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок