Справа № 2-1650/11

Провадження №2/408/244/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

при секретарі Каплуновій В.В.

представника позивача Мотрука Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра», який є правонаступником з 04.02.2011 року Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», звернувся із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту до відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, в особі його представника, зазначив наступне. Так, 07.06.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(надалі -Позивач) та фізична особа -резидент України гр. ОСОБА_3 (надалі -1-й Відповідач), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/980-К/520-ПП, згідно з умовами якого Позивач надав 1-му Відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 16000.00 (Шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. із розрахунку 2.3% на місяць строком з 07.06.2007 року по 06.06.2010 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Крім того, для забезпечення своєчасного виконання умов Кредитного договору, між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_4, 07.06.2007 року було укладено договір поруки, згідно до умов якого (п. 1.2) гр. ОСОБА_4 (надалі - 2-й Відповідач) зобов'язався відповідати перед Позивачем як солідарний боржник.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки 2-й Відповідач поручився перед Позивачем за належне виконання 1-м Відповідачем зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 8/2007/980-К/520-ПП від 07.06.2007 року, а саме:

повернути кредит;

сплатити відсотки за користування кредитними коштами;

сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором;

сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Строк повернення кредитної суми -06 червня 2010 року.

При цьому, 2-й Відповідач повинен виконати всі зобов'язання в тому ж порядку, який встановлений для 1 -го Відповідача кредитним договором.

Кредит було отримано 1-м Відповідачем 07.06.2007 року, що підтверджується заявою на видачу готівки (меморіальним ордером) від 07.06.2007 року.

Відповідно до умов кредитного договору, викладених в п. 2.3.1, 2.3.2 1-й Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 2.3.1 кредитного договору. 1-м Відповідачем станом на 31.12.2010 року порушені пункти 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами.

Відповідачами тривалий час належним чином не виконуються зобов'язання за Кредитним договором, відповідачі ухиляються від погашення заборгованості, в зв'язку з чим станом на 31.12.2010 року за 1-м Відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 23136.28 грн. У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів Позивач неодноразово повідомляв Відповідачів про факт виникнення заборгованості та її розмір, однак, на даний час кредитна заборгованість Відповідачами не погашена.

Представник позивача, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 належним чином сповіщена про день та час розгляду справи до суду не з'явилась, причини її неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник, належним чином сповіщена про день та час розгляду справи до суду не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Однак, в ході розгляду справи суду були подані письмові заперечення проти задоволення вимог позивача саме до поручителя. В обґрунтування своїх заперечень будь яких доказів чи клопотань, у відповідності до вимог ст..ст. 10, 11, 27,31, 60 ЦПК України суду не надали та не заявляли.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні, 07.06.2007 року Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого з 04.02.2011 є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(надалі -Позивач) та фізична особа -резидент України гр. ОСОБА_3 (надалі - 1-й Відповідач), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 уклали кредитний договір № 8/2007/980-К/520-ПП (а.с.6-8), згідно з умовами якого Позивач надав 1-му Відповідачу кредит на споживчі цілі у національній валюті України на загальну суму 16000.00 (Шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн. із розрахунку 2.3% на місяць строком з 07.06.2007 року по 06.06.2010 року. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.

Крім того, для забезпечення своєчасного виконання умов Кредитного договору, між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_4, 07.06.2007 року було укладено договір поруки (а.с.9-10), згідно до умов якого (п. 1.2) гр. ОСОБА_4 (надалі - 2-й Відповідач) зобов'язався відповідати перед Позивачем як солідарний боржник.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки 2-й Відповідач поручився перед Позивачем за належне виконання 1-м Відповідачем зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 8/2007/980-К/520-ПП від 07.06.2007 року, а саме:

повернути кредит;

сплатити відсотки за користування кредитними коштами;

сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором;

сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Строк повернення кредитної суми -06 червня 2010 року.

Кредит було отримано 1-м Відповідачем 07.06.2007 року, що підтверджується заявою на видачу готівки (меморіальним ордером) від 07.06.2007 року (а.с.19).

Відповідно до умов кредитного договору, викладених в п. 2.3.1, 2.3.2 1-й Відповідач зобов'язався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 15 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 2.3.1 кредитного договору.

1-м Відповідачем станом на 31.12.2010 року порушені пункти 2.3.1, 2.3.2 кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору Позивач має право вимагати від 1-го Відповідача дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, якщо 1-й Відповідач не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 2.3.2 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення 1-м Відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язань 1-го Відповідача щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.5 кредитного договору, 1-й Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення 1-м Відповідачем строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п. 2.3.2 кредитного договору більш ніж на два дні, 1-й Відповідач сплачує Позивачу фіксований штраф у розмірі 30.00 (тридцять гривень 00 копійок) грн.

Станом на 31.12.2010 року за 1-м Відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 23136.28 грн. (двадцять три тисячі сто тридцять шість гривень 28 копійок), в тому числі:

- непогашений кредит - 11940.08 (Одинадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 08 копійок) грн.;

- несплачені відсотки - 6681.39 (Шість тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 39 копійок) грн.;

- несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 4154.81 (Чотири тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 81 копійка) грн.

- несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 360.00 (Триста шістдесят гривень 00 копійок) грн.

Як було зазначено в ході розгляду справи представником позивача, у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів Позивач неодноразово повідомляв Відповідачів про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак на даний час кредитна заборгованість Відповідачами не погашена. Однак, суд зауважує, що у відповідності до вимог ст.. 60 ЦПК України доказів у підтвердження зазначеного позивач суду не надав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, зі змісту ст.554 ЦК України , випливає, що хоча поручитель і пов»язаний з боржником певними зобов»язальними відносинами , він є самостійним суб»єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі , коли боржник від них відмовився або визнав свій борг ( ч.2 ст. 555 ЦК України) .

Відповідно до умов Кредитного договору та Договору поруки підтверджено, що Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору і даний факт підтверджено особистим підписом Поручителя.

Як вже зазначалось вище, у підтвердження сповіщення відповідачів щодо наявності заборгованості, представником позивача не були надані суду, відповідно до вимог ст.. 60 ЦПК України докази направлення, як на адресу ОСОБА_3 так і на адресу ОСОБА_4 претензій чи повідомлень, проте, добровільно Відповідачі також не виконали зобов'язання у встановлений договорами строк.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник заперечуючи проти позовних вимог в частині щодо стягнення заборгованості з нього як з поручителя суми пені та штрафу, з тих підстав, що позивачем неправомірно було здійснено їх нарахування у збільшеному розмірі, ніж встановлено умовами Кредитного договору, в обґрунтування своїх заперечень будь яких доказів чи клопотань, у відповідності до вимог ст..ст. 10, 11, 27,31, 60 ЦПК України суду не надали та не заявляли. Тобто, відповідач не погоджуючись із зазначеними позовними вимогами, а первісно взагалі умовами договору, не звернувся до суду із вимогами щодо оскарження дій позивача із зазначених питань. У зв»язку з чим, суд приймає розрахунок наданий саме представником позивача та погоджується з ним.

Вивченням письмових матеріалів справи судом було встановлено, що під час укладання сторонами як Основного Договору та Договору Поруки, будь яких зауважень, заперечень сторони при їх укладанні не зазначали, а навпаки, відповідач -1 вчиняв дії направлені на погашення заборгованості за Договором кредиту, тим самим підтверджуючи свою згоду із пропозицією Банку (а.с.12).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 ст. 22 ЦК України відносить до збитків втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушення права (реальні збитки) та доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, з огляду на викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що суму нарахованої пені - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу, не можливо зменшити, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню в розмірі визначеному позовними вимогами. В ході розгляду справи Відповідачі та їх представник не заперечували проти зазначеного.

Тому, суд вважає заявлені позовні вимоги в частині до відповідачки ОСОБА_3 доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, суд не погоджується з вимогами позивача щодо вимог про солідарне стягнення з відповідача ОСОБА_4 з тих підстав, що з матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача до відповідачів ґрунтуються не лише на підставі основного кредитного договору, а і на підставі договору поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить «вимоги до поручителя».

Чинний ЦК України виходить з того, що в першу чергу сторони мають право самостійно в договорі поруки визначати строк для пред'явлення вимог до поручителя. За відсутності відповідної договірної умови слід застосовувати строки, передбачені у ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що принципово впливає на вирішення ряду питань. По-перше - його закінчення є підставою для припинення поруки. По-друге - у випадку пропуску кредитором строку пред'явлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України. По-третє - встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його пропуском.

Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання. Судова практика виходить з того, що в межах вказаного строку кредитор повинен заявити позов до поручителя. Така позиція закріплена у інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 07.03.96 N 01-8/106 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів", а також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 06.10.94 N 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладенням та виконанням кредитних договорів" та оглядовому листі Вищого арбітражного суду України від 30.05.2001 N 01-8/637 "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань".

Позивач по справі в своїх поясненнях тлумачить Договір поруки наступним чином, оскільки, у зазначеному договорі встановлено, що порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань, які ним забезпечуються (кредитним договором № 8/2007/980-К/520-ПП від 07.06.2007 року), значить строк дії договору сторонами визначено, та він і має становити - до припинення всіх зобов'язань по кредитному договору № 8/2007/980-К/520-ПП від 07.06.2007 року.

Така позиція позивача по справі не відповідає вимогам діючого законодавства. Так, в ст.. 251 Цивільного кодексу України на законодавчому рівні закріплено поняття строків та термінів у цивільному праві, при цьому визначена їх принципову різницю. Так, строком визнається певний період часу, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, юридичне значення має саме сплив певного проміжку часу, у результаті якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини, поняття терміну, визначається як момент у часі, з настанням якого пов'язується виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин. В свою чергу, ст.. 530 ЦК України встановлено, що визначення у зобов'язанні періоду, протягом якого воно підлягає виконанню, -це строк виконання. Належне виконання може здійснитися у будь-який момент у межах цього періоду. Згідно зі ст. 252 ЦК україни, строк може бути визначеним роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін виконання зобов'язання може бути вказаний певною подією, яка неминуче має настати. Виходячи з положень ст. ст. 251, 252 ЦК України, уявляється, що встановлення такої умови виконання зобов'язання стосується лише терміну виконання зобов'язання, а не його строку. Враховуючи наведені положення цивільного законодавства, вбачається, що сторонами Договору поруки в п. 1.1 визначено саме термін виконання зобов'язань по договору поруки, при цьому, саме строку дії договору поруки (певного проміжку часу визначеного календарними датами, або днями, місяцями, роками) не встановлено.

При цьому в контексті ч.4. ст.. 559 Цивільного кодексу України мова йде саме про строк дії договору поруки, тобто, відповідно до законодавчо закріпленого поняття -про певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Тому, навіть, якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

В даному випадку, в договорі поруки строк дії останнього не встановлений.

Відповідно до п. 3.5. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів в разі несвоєчасного або не в повному обсязі погашення Позичальником заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до умов кредитного договору.

На підставі зазначеного позивач зазначав, що позичальнику та поручителю (відповідачам 1, 2) були направлені листи з вимогами виконати зобов'язання перед банком, які виникли внаслідок порушення умов кредитного договору, однак на підтвердження зазначеного твердження суду не надано будь яких доказів у відповідності до ст.. 60 ЦПК України.

При цьому, як вже зазначалось вище, строк виконання основного грошового зобов'язання по кредитному договору визначений -06 червня 2010 року. Отже, з урахуванням положень законодавства наведених вище, кредитор - позивач по справі, повинен був пред'явити вимогу протягом шести місяців починаючи з 06.06.2010 року, тобто, граничний термін пред'явлення вимоги по договору поруки -106.12.2010р. Тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивач по справі цей строк пропустив, та пред'явив позовну заяву лише 01.07.2011 року. Крім того, в п. 1.1. Договору поруки йде мова про порядок припинення зобов'язаннь поручителя по Договору, а не про строк дії Договору.

Крім того, суду не було заявлено клопотань щодо поновлення строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами та не надано в порядку ст. 60 ЦПК України доказів у підтвердження поважності пропуску ними строку для звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині щодо солідарного стягнення на користь позивача заборгованості за Кредитним договором до відповідача ОСОБА_4, а в іншій частині позов підлягає задоволенню.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що саме з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 8/2007/980-К/520-ПП від 07.06.2007 року в розмірі 23 136, 28 грн., з яких:

- непогашений кредит - 11940.08 (Одинадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 08 копійок) грн.;

- несплачені відсотки - 6681.39 (Шість тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 39 копійок) грн.;

- несплачена пеня за прострочення строків виконання зобов'язань - 4154.81 (Чотири тисячі сто п'ятдесят чотири гривні 81 копійка) грн.

- несплачений штраф за прострочення строків сплати мінімально необхідного платежу - 360.00 (Триста шістдесят гривень 00 копійок) грн.

Крім того, в матеріалах справи є платіжні доручення, що підтверджують сплату позивачем в дохід держави судового збору та витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи при зверненні з позовною заявою (а.с.17,18). На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 231,36 грн. 00 коп. та в розмірі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251,252,509, 525, 526, 553, 554, 610, 611, 624, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 169 ч.4, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за Кредитним договором № 8/2007/980-К/2681-ПП від 07 червня 2007 року -23 136 гривень 28 копійок (двадцять три тисячі сто тридцять шість гривень 28 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» витрати по сплаті судового збору в сумі -231,36 грн. та 120,00 грн.

В задоволенні солідарних вимог до відповідача - ОСОБА_4 -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Свистунова

Повне рішення суду виготовлено 20 квітня 2012 року.

Суддя: О. В. Свистунова