У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.

суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

Нагорняка В.А., Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та першого заступника прокурора Київської області на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року, рішення апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

У січні 2008 року позивач уточнив позовні вимоги, пред′явив позов до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - ГУ МВС України в Київській області) та Державного казначейства України, просив стягнути з відповідача (не зазначаючи, з якого конкретно) на його користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у вересні 2003 року працівниками Фастівського відділу БОЗ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області щодо нього з надуманих підстав було порушено адміністративну справу про корупційне діяння, яку в березні 2006 року постановою голови апеляційного суду Київської області було закрито за відсутністю події правопорушення.

Наведені в адміністративній справі факти про корупційне діяння не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність, ділову репутацію, що завдало йому душевних та фізичних страждань.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 500 000 грн. завданої йому діями ГУ МВС України в Київській області моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року змінено рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн., завдану йому діями ГУ МВС України в Київській області.

ГУ МВС України в Київській області та перший заступник прокурора Київської області звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня 2009 року та рішення апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 23 вересня 2010 року справу за позовом ОСОБА_3 до ГУ МВС України в Київській області, Державного казначейства України про відшкодування шкоди призначено до розгляду в порядку ст. 332 ЦПК України.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року на підставі Закону України від 20 жовтня 2011 року №3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України» справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги ГУ МВС України в Київській області, першого заступника прокурора Київської області, а також касаційна скарга ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір та стягуючи на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що винними діями працівників Фастівського відділу БОЗ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області позивачеві завдано моральну шкоду.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на підставі ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» ( далі - Закон) та ч. 6 ст. 1176 ЦК України з відповідача на користь ОСОБА_3 30 000 грн. моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та доведеності її заподіяння.

Проте з висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Як встановлено судами, 10 вересня 2003 року працівником Фастівського відділу БОЗ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області складено протокол про порушення ОСОБА_3) ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

12 вересня 2003 року Фастівським відділом БОЗ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області направлено на ім'я Фастівського міського голови за місцем роботи ОСОБА_3 копії пояснень громадян щодо неправомірних дій останнього для розгляду на засіданні товариського суду міськвиконкому.

Постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2004 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою голови апеляційного суду Київської області від 9 березня 2006 року зазначену постанову скасовано, провадження у справі про корупційне діяння відносно ОСОБА_3 закрито за відсутністю події корупційного діяння.

При ухвалені судових рішень судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, суди дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи

Із змісту позовної заяви, уточненої у січні 2008 року, вбачається, що підставою позову ОСОБА_3 зазначав винні дії працівників Фастівського відділу БОЗ УБОЗ ГК МВС України в Київській області, які полягали у неправомірному складенню щодо нього протоколу про корупційні діяння. На підставі ст. ст. 23, 1176 ЦК України просив відшкодувати йому моральну шкоду.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на підстави позову та безпідставно задовольнив позов на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, кожна із яких є самостійною підставою для відшкодування шкоди.

Проте на порушення зазначених вимог закону апеляційний суд належним чином уваги не звернув, не з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду, виходив із встановлених судом першої інстанції обставин, а саме: вини працівників Фастівського відділу БОЗ УБОЗ ГК МВС України в Київській області, яка полягає у поверхневій перевірці одержаної інформації, що надійшла стосовно дій позивача; завдання їхніми діями позивачу моральної шкоди, яка полягає в його моральних стражданнях внаслідок необхідності доводити тривалий час свою непричетність до корупційних діянь, відстоювати справедливість у різних інстанціях. Ця шкода повинна бути відшкодована позивачу на підставі ст. ст. 2, 4 Закону та ч. 6 ст.1176 ЦК України за рахунок держави.

Апеляційний суд не зазначив у рішенні мотивів і підстав покладення саме на державу відповідальність за завдану ОСОБА_3 моральну шкоду.

Застосувавши до спірних правовідносин одночасно ст. ст. 2, 4 Закону та ч. 6 ст. 1176 ЦК України, апеляційний не звернув уваги, що вони регулюють різні правовідносини.

Висновок апеляційного суду про відповідальність держави у спірних правовідносинах, які виникли між сторонами, не відповідає нормам матеріального права та встановленим судами обставин.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього ( досудового) слідства. прокуратури або суду.

Особливі підстави відшкодування шкоди встановлені в ч. 6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави відшкодування шкоди в деліктних правовідносинах, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: 1) шкоду, 2) протиправне діяння особи, котра її завдала, 3) причинний зв'язок між ними, 4) вину заподіювача шкоди.

Установивши, що моральна шкода завдана позивачу винними діями працівників органів МВС, апеляційний суд безпідставно стягнув її з Державного бюджету України.

Апеляційний суд не звернув уваги, що позивач не просив суд відшкодувати йому шкоду на підставі Закону.

У порушення норм ст. ст. 303, 304, 307, 212-214 ЦПК України апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, за правилами, встановленими для розгляду справи в суді першої інстанції, з винятками і доповненнями, не перевірив належним чином підстави заявленого позову, характер правовідносин сторін, підстави складення протоколу про корупційні діяння, та у зв'язку із цим дійшов необгрунтованого висновку про покладення відповідальності на державу за умови встановлення винних дій працівників МВС.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду в зазначеній частині не можна визнати законним та обґрунтованим і воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного суду.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, першого заступника прокурора Київської області, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 11 березня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.С. Олійник

Судді: Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

В.А. Нагорняк

В.М. Сімоненко