У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Олійник А.С.
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державного закладу «Стахановська міська санітарно-епідеміологічна станція в Луганській області», ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації, за касаційними скаргами державного закладу «Стаханівська міська санітарно-епідеміологічна станція в Луганській області» та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності та ділової репутації, посилаючись на те, що у випуску №42 газети «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 16 жовтня 2008 року, редактором якої є ОСОБА_5, було опубліковано автором якої є ОСОБА_4 статтю «Відповідь Стахановської міської МСЕК», в якій принижувалася його честь, гідність та ділова репутація. З урахуванням доповнень та уточнень до позову просив:
- визнати недостовірною, неправдивою, такою, що не відповідає дійсності, принижує його честь, гідність та ділову репутацію як директора ТОВ «ЕКІНА», наступну інформацію, поширену у листі-відповіді ДЗ «Стахановська міська СЕС» №5/2124 від 08.10.2008 року «Про дотримання природоохоронного законодавства на ТОВ «ЛІПРОЕП» в м. Стаханові вул. Крайня,1» (автори ОСОБА_4 та ОСОБА_7), направлену на адресу Луганської обласної СЕС та у статті «Відповідь Стахановської міської СЕС» на лист №5/2121 від 08.10.2008 року головного державного санітарного лікаря Луганської обласної СЕС ОСОБА_8», надрукованій в міській суспільно-політичній газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» №42 від 16.10.2008 року, а саме:
1. «…Таким чином припинити скарги ОСОБА_3, директора СВД ТОВ «Фірма Екологічна ініціатива», - аналогічного підприємства, розташованого у м. Алмазному та використання ним голови Стахановської міської організації Партії Зелених України ОСОБА_9, який звертається в різні інстанції, виконуючи його завдання»;
2. «ОСОБА_3 прагне будь-яким шляхом припинити існування ТОВ «ЛІПРОЕП» як конкуруючого підприємства, (на якому) використовується більш екологічна та сучасна технологія…»;
3. «ОСОБА_3, директор СВД ТОВ «Фірма Екологічна ініціатива» у 2006, 2007 роках звертався до Стаханово-Алчевської міжрайонної природоохоронної прокуратури, звинувачував ТОВ «ЛІПРОЕП» у порушенні природоохоронного законодавства, використовуючи та «заохочуючи» для того населення, та перевірками не встановлено порушень».
Також просив: зобов'язати ДЗ «Стахановська міська СЕС» відкликати лист №5/2124 від 08.10.2008 року «Про дотримання природоохоронного законодавства на ТОВ «ЛІПРОЕП» в м. Стаханові вул. Крайня,1», направлений на адресу Луганської обласної СЕС головному лікарю Луганської області ОСОБА_8;
зобов'язати редакцію газети «Собеседнік» спростувати вищезазначену інформацію шляхом публікації судового рішення Стахановського міського суду за позовом ОСОБА_3 на тій же шпальті і таким же шрифтом в строк не пізніше двох тижнів з моменту вступу в законну силу судового рішення за позовом ОСОБА_3;
примусово стягнути з відповідачів компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. солідарно з визначенням часток.
Рішенням Стахановського міського суду Луганської області від 02 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Визнано недостовірною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, як директора ТОВ «ЕКІНА», наступну інформацію, поширену в листі-відповіді ДЗ «Стахановська міська СЕС» №5/2124 від 08.10.2008 року «Про дотримання природоохоронного законодавства на ТОВ «ЛІПРОЕП» в м. Стаханові вул. Крайня,1» (автори ОСОБА_4 та ОСОБА_7), направленому на адресу Луганської обласної СЕС та в статті «Відповідь Стахановської міської СЕС» на лист №5/2121 від 08.10.2008 року головного державного санітарного лікаря Луганської обласної СЕС ОСОБА_8», надрукованій у міській суспільно-політичній газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» №42 від 16.10.2008 року, а саме: 1. «… Таким чином припинити скарги ОСОБА_3, директора СВД ТОВ «Фірма Екологічна ініціатива», - аналогічного підприємства, розташованого у м. Алмазному та використання ним голови Стахановської міської організації Партії Зелених України ОСОБА_9, який звертається в різні інстанції, виконуючи його завдання»;
2. «ОСОБА_3 прагне будь-яким шляхом припинити існування ТОВ «ЛІПРОЕП» як конкуруючого підприємства, (на якому) використовується більш екологічна та сучасна технологія…»;
3. «ОСОБА_3, директор СВД ТОВ «Фірма Екологічна ініціатива», у 2006, 2007 роках звертався до Стаханово-Алчевської міжрайонної природоохоронної прокуратури, звинувачував ТОВ «ЛІПРОЕП» у порушенні природоохоронного законодавства, використовуючи та «заохочуючи» для того населення та перевірками не встановлено порушень».
Зобов'язано ОСОБА_6, як засновника газети «ІНФОРМАЦІЯ_1», спростувати вищезазначену інформацію шляхом публікації в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» вступної та резолютивної частини рішення апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_3
Стягнуто на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди з ДЗ «Стахановська міська СЕС» 500 грн., а з ОСОБА_7 1 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційних скаргах ДЗ «Стахановська міська СЕС» та ОСОБА_7 просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 21 червня 2010 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 вересня 2010 року вищезазначену цивільну справу призначено до судового розгляду.
13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України".
Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" <nau://ukr/2453-17> касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що опубліковані відповідачами факти носять інформаційний характер, а не є оціночними судженнями, тому підлягали перевірці, що не було зроблено автором статті, у зв'язку з чим їх слід спростувати у тій же газеті і в той же спосіб.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенції) кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Разом з тим, за змістом зазначеного законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, в тому числі право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.
Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про пресу», ст. 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Установлено, що 16.10.2008 року в газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковано статтю під назвою «Відповідь Стахановської міської МСЕК», автор ОСОБА_7 В даній статті автор підсумував те, що було сказано іншими, а саме: директором ТОВ «ЛІПРОЕП» ОСОБА_10, начальником відділу екологічного контролю в Стахановсько-Алчевському регіоні Державної екологічної інспекції в Луганській області. Висловлені відповідачем оціночні судження були зроблені, виходячи з аналізу фактичних даних дотримання природоохоронного законодавства на підприємствах міста, у тому числі в ТОВ «ЛІПРОЕП» та ТОВ «Екіна», а також публікацій у пресі.
Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надруковане в статті є оціночним судженням, думками та переконанням автора, що не може бути предметом судового захисту, оскільки, не може бути перевіреним на предмет відповідності дійсності.
При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України <nau://ukr/1618-15|st339/>.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а:
Касаційні скарги державного закладу «Стаханівська міська санітарно-епідеміологічна станція в Луганській області» та ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Луганської області від 07 квітня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Стахановського міського суду Луганської області від 02 грудня 2009 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. ОлійникГоловуючий
Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко Судді: В.І. Амелін