У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,

Дербенцевої Т.П., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до житлової комісії військової частини А 0543, квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква Київської області, командира військової частини А 0543 про визнання протиправним зняття з квартирного обліку, зобов'язання поновити на квартирному обліку, за касаційною скаргою житлової комісії військової частини А 0543 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 листопада 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі його рапорту від 14 жовтня 2002 року рішенням житлової комісії військової частини А 0543 с. Ольшаниця Рокитнянського району від 5 листопада 2002 року його зараховано на квартирний облік для отримання житла у м. Біла Церква Київської області. Однак, рішенням житлової комісії військової частини А 0543 с. Ольшаниця Рокитнянського району від 11 жовтня 2010 року ОСОБА_3 знято з квартирного обліку у зв'язку з тим, що його сім'я забезпечена жилою площею, що позивач вважає незаконним, у зв'язку з чим просив визнати протиправним і скасувати рішення житлової комісії про зняття його з квартирного обліку, поновити його у черзі на отримання житла з 14 жовтня 2002 року.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 листопада 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі житлова комісії військової частини А 0543 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що житлова комісія військової частини А 0543, знімаючи позивача та його сім'ю з квартирної черги, порушила ст. 14 ЦПК України, поставивши під сумнів судові рішення про перебування позивача на квартирній черзі з 14 жовтня 2002 року. Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач набув права на отримання житла у м. Біла Церква Київської області з часу подання командиру частини рапорту про зарахування його на квартирний облік у військовій частині, і, відповідно, у м. Біла Церква - з 14 жовтня 2002 року.

Проте такі висновки зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що з 1988 року ОСОБА_3 проходить службу в Збройних Силах України, а з 1992 року - військовій частині А 0543, яка розташована за кілька кілометрів від населених пунктів.

22 липня 1994 року ОСОБА_3 разом з родиною зараховано на квартирний облік та надано квартиру НОМЕР_1 в будинку №5, що розташована у військовій частині А 0543, на яку 11 травня 1999 року ОСОБА_3 отримав ордер.

Листом Міністра Оборони України від 22 квітня 1998 року повідомлено про те, що військовослужбовцям військовій частині А 0543 дозволено ставати на квартирний облік для отримання постійного житла у м. Біла Церква Київської області, оскільки закрите військове містечко, у якому розміщена військова частина, розташоване в лісовому масиві на відстані 42 км від м. Біла Церква, відноситься до 4 зони радіаційного забруднення, до найближчого населеного пункту смт. Рокитне, де є лікарня і пошта - 25 км, на виконання якого протоколом №2 від 3 червня 2000 року було затверджено списки військовослужбовців для зарахування на квартирний облік у м. Біла Церква Київської області.

Згідно з протоколом загальних зборів офіцерів і прапорщиків військової частини А 0543 від 3 червня 2000 року та рішення №14 від 28 лютого 2000 року житлова площа військового містечка А 0543 с. Ольшаниця Рокитнянського району визнана службовою.

ОСОБА_3 14 жовтня 2002 року подав командиру військової частини А 0543 рапорт про зарахування його до списку для отримання постійного житла у м. Біла Церква.

Рішенням житлової комісії військової частини А 0543 с. Ольшаниця Рокитнянського району від 5 листопада 2002 року ОСОБА_3 зараховано на квартирний облік для отримання житла у м. Біла Церква Київської області, про що свідчить довідка начальника квартирно-експлуатаційного відділу Білоцерківського гарнізону.

Наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України №479 від 30 грудня 2005 року військове містечко №1 військової частини А 0543 Ольшаницького гарнізону виключено з переліку закритих військових містечок.

Рішенням житлової комісії військової частини А 0543 с. Ольшаниця Рокитнянського району від 11 жовтня 2010 року ОСОБА_3 знято з квартирного обліку, у зв'язку із забезпеченням житловою площею у військовому містечку.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штабів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Відповідно до п. 7 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловим приміщенням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 3 серпня 2006 року, військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовим приміщенням.

Згідно з п. 12 вищевказаного Порядку на підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України №479 від 30 грудня 2005 року порушене гарантоване Конституцією України право позивача на житло та безпечні умови проживання, оскільки погіршено правове становище позивача, що недопустимо за чинним законодавством України. Суд врахував, що позивач має у користуванні житлове приміщення, яке є службовим і знаходиться на території військової частини біля вибухонебезпечного об'єкту, у встановленому порядку на підставі ордера на жиле приміщення був забезпечений житлом, тобто з часу видачі ордера - 11 травня 1999 року позивач вважається таким, що забезпечений житлом і тільки після подання 14 жовтня 2002 року рапорту командиру військової частини - набув право на зарахування на квартирний облік у м. Біла Церква Київської області, отже, рішення житлової комісії про зняття позивача з квартирного обліку не ґрунтується на законі.

При вирішенні спору судами залишено поза увагою положення ст. 30 ЦПК України, згідно якої сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, отже суду належало вирішити питання щодо належності відповідача - житлової комісії військової частини А 0543.

Вирішуючи спір, суд не застосував положення ст. 16 ЦК України та не дав належну правову оцінку обраному позивачем способу захисту, як то: зобов'язання командира військової частини затвердити рішення житлової комісії.

Зазначаючи, що наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України №479 від 30 грудня 2005 року порушене гарантоване Конституцією України право позивача на житло та безпечні умови проживання, суд не послався на жодний доказ в підтвердження такого висновку.

Судом не спростовані доводи сторони відповідача, щодо належності житлових умов, якими забезпечений позивач. Судом в порушення ст. 212 ЦПК України не надано оцінку доказам, наданим стороною відповідача, а саме: довідці від 22 березня 2010 року, складеною комісією військової частини А 0543, згідно якої житлові умови ОСОБА_3, який проживає у квартирі НОМЕР_1 в будинку №5 відповідають санітарним нормам - 9 кв.м. на одну особу, за власним бажанням ОСОБА_3 погіршив свої умови, знявшись з реєстрації за вказаною адресою; довідці про перевірку житлових умов №3020 від 26 липня 2011 року, згідно якої житлові умови ОСОБА_3, який проживає у квартирі НОМЕР_1 в будинку №5 відповідають санітарним нормам - 9 кв.м. на одну особу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судами першої й апеляційної інстанцій не дотримано норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а також порушено норми матеріального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені в справі судові рішення першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу житлової комісії військової частини А 0543 задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева

С.О. Карпенко

О.В. Ступак