Ухвала

іменем україни

23 січня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Журавель В.І., Євграфової Є.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт ЛТД» (далі - ТОВ «Асфальт ЛТД») до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі -ПАТ «Сведбанк»), ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Асфальт ЛТД» про визнання припиненим договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Асфальт ЛТД» звернулося до суду із позовом, у якому вказувало, що 15 травня 2008 року між ним та ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір № 70-КЛ/08, згідно умов якого товариству було надано кредит у розмірі 1 980 000 доларів США під 12,5 % річних зі строком повернення кредиту не пізніше 14 травня 2013 року. З метою забезпечення зазначеного договору ПАТ «Сведбанк» з ОСОБА_4 15 травня 2008 року було укладено договір поруки № 176П/70КЛ.

ТОВ «Асфальт ЛТД» просило визнання недійсним договір поруки, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю у банка права надавати кредитні кошти в іноземній валюті.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вказував, що після укладення договору поруки ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Асфальт ЛТД» без участі поручителя ОСОБА_4 уклали дві додаткові угоди №1 від 28 листопада 2008 року та № 2 від 20 січня 2009 року до основного кредитного договору, відповідно до яких збільшується відсоткова ставка за кредитним договором за умови невиконання ряду передбачених додатковими угодами зобов'язань, а також ТОВ «Асфальт ЛТД» прийняло на себе зобов'язання, у разі невиконання яких може збільшитися обсяг відповідальності поручителя. Просив визнати договір поруки припиненим.

Рішенням Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу від 04 серпня 2011 року у позові ТОВ «Асфальт ЛТД» відмовлено за недоведеністю. Позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано договір поруки № 176П/70-КП від 15 травня 2008 року таким, що припинив свою дію з 28 листопада 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк» задоволено. Рішення Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу від 04 серпня 2011 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі судове рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 серпня 2011 року.

Свої вимоги обґрунтовує ч. 1 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини у справі.

Згідно п. 1.4.1 кредитного договору № 70-КЛ-08 від 15 травня 2008 року процентна ставка становить 12,5 % річних за умови, якщо починаючи з червня 2008 року обсяг щомісячних грошових надходжень на рахунки позичальника за попередній місяць становить не менше ніж, 100 % від загального обсягу грошових надходжень на рахунки позичальника в тому числі відкриті в інших уповноважених банках України, за той самий місяць. П. 1.4.2 кредитного договору передбачає стягнення 14.5% річних за кредитним договором, у разі порушення умов п. 1.4.1. цього договору (а.с. 10).

Встановлено, що додатковою угодою № 1 збільшення відсоткової ставки передбачається лише у разі невиконання заставодавцем покладених на нього зобов'язань. Тобто, вказане збільшення було фінансовою санкцією за невиконання договору застави, а не змінами до кредитного договору і підстави для визнання договору поруки таким, що припинив свою дію відсутні.

Керуючись ст. ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів :

Євграфова Є.П., Журавель В.І., Ситнік О.М.