У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним у частині односторонньої зміни його умов щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом та визнання дій неправомірними за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 6 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просив визнати недійним укладений між сторонами кредитний договір № ROMWGA 000000275 недійсним у частині односторонньої зміни його умов щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом та визнати дії банку неправомірними.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 27 травня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - Банк) укладено кредитний договір ROMWGA 000000275 ( далі -Кредитний договір), за умовами якого позивачу надано кредит у розмірі 113000 грн. строком до 27 травня 2015 року з обов'язковою сплатою 1,67 % на місяць. Листом відповідача від 25 грудня 2008 року він був повідомлений про зміну процентної ставки в розмірі 24,96 % річних.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 6 червня 2011 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо односторонньої зміни умов кредитного договору № ROMWGA 000000275 від 27 травня 2008 року в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом. Визнано недійсним кредитний договір № ROMWGA 000000275 від 27 травня 2008 року в частині односторонньої зміни умов щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом.
У касаційній скарзі Банк просить скасувати судові рішення у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 25 травня 2008 року між позивачем та Банком укладено кредитний договір № ROMWGA 000000275, за умовами якого позивачу надано кредит у розмірі 113000 грн. строком до 27 травня 2015 року з обов'язковою сплатою 1,67 % на місяць.
Листом від 25 грудня 2008 року Банк повідомив ОСОБА_3 про збільшення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з 1 лютого 2009 року до 24,96 % річних, у зв'язку зі зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів. Водночас банк пропонував позивачу, у разі незгоди із змінами кредитного договору, погасити заборгованість за договором у повному обсязі.
Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно із ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимог ЦК України.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.3.1 Кредитного договору передбачена можливість встановлення нового розміру процентної ставки за користуванням кредитом у разі настання будь-яких із обставин, передбачених цим пунктом.
Тобто, при укладанні договору сторонами визначено перелік підстав, що не залежать від волі сторін договору та мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.
Крім того, незважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів ( ч. 1 ст.58 Конституції України), суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VІ від 12 грудня 2008 року, яким внесені зміни до ст. 1056-1 ЦК України, набрав чинності 9 січня 2009 року, а банк реалізував своє право, передбачене умовами договору щодо збільшення процентної ставки, шляхом надсилання відповідного повідомлення, до набрання чинності цього Закону.
У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені вище положення закону та обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, дійсних прав і обов′язків сторін, які випливають із Кредитного договору, не з′ясував поведінку позивача після отримання листа банку про зміну процентної ставки.
Апеляційний суд на зазначені порушення уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 335, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 6 червня 2011 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
В.А.Нагорняк