У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2012 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 01 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно і визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Встановлено, що за результатом дослідження психічного стану дарувальника став висновок експертів про неможливість встановлення яких-небудь відхилень у психічному стані ОСОБА_4 на момент підписання договору даруванню.

Доказів, що ОСОБА_4 при укладенні договору дарування не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними суду надано не було. В ухвалі суду апеляційної інстанції надано оцінку висновкам суду першої інстанції щодо застосування річного строку позовної давності та вказано, що відповідно до вимог ст. 257 ЦК України у даному випадку застовується загальна позовна давність. Також зазначено, що судом першої інстанції відмовлено у позові у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Зі змісту оскаржуваних ухвал й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи стосуються переоцінки доказів, наданих сторонами, та не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності вказаних ухвал.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ О.М. Ситнік