Справа № 2-591/2008
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2008 року місто Сімферополь
Київський районний суд р. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Чумаченко Р.Д.
При секретарі - Ліфінцової Я.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Лемар» про захист прав споживача і стягнення збитків, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «Лемар» про захист прав споживача, розірвання договору на виконання проектно-монтажних робіт, і стягнення збитків, пені і моральної шкоди.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що 23.12.2004р. між позивачкою і відповідачем був укладений договір №61 на виробництво проектних і монтажних робіт по газифікації домоволодінняАДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Згідно з угодою ПП «Лемар» прийняло зобов'язання по виробництву проектних і монтажних робіт по газифікації домоволодіння позивачки, в строк до 28.02.2005р. на суму 13897 грн. Позивачка приймала на себе зобов'язання прийняти роботи і сплатити їх.
Позивачка сплатила аванс відповідачу у розмірі 7600 грн., але відповідач у встановлені терміни проект не розробив, роботи по газифікації будинку в повному об'ємі не виконав і відповідно виконані роботи позивачці по акту прийому-передачі не передав. При цьому в ході робіт відповідач знищив 10 тонн річкового піску, вартістю 500 грн., що належав позивачці.
Таким чином, на думку позивачки, відповідач грубо порушив вимоги п.п.1.1., 4.4. Договору, що відповідно до ст.ст.526, ст.530, 610, 611 ЦК України настає розірвання договору і покладання на відповідача обов'язку відшкодувати заподіяну матеріальну і моральну шкоду у розмірі 14000 грн., за заподіяні їй душевні страждання і переживання з приводу невиконання договірних зобов'язань.
Так, позивачка вважає, що підлягають відшкодуванню грошові кошти у розмірі 7600 грн., сплачені нею як аванс за договором, 500 грн. - вартість знищеного відповідачем 10-ти тонн піску.
Крім того, позивачка вважає, що відповідач на підставі ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язаний сплатити їй неустойку у розмірі 3% від загальної вартості робіт за Договором (13897 грн.) за кожний день прострочення в сумі 58784, 31 грн., а також моральна шкода у розмірі 14000 грн.
Всього позивачка просить стягнути з відповідача в її користь 80884, 31 грн.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що роботи по газифікації домоволодіння позивачки не були виконані по об'єктивним причинам, зв'язаними із неможливістю ведення таких робіт в зимовий період через холодну погоду. Крім того, вказав, що пісок відповідач не знищував. Представник відповідача в судовому засіданні виразив готовність закінчити роботи по газифікації домоволодіння позивачки.
У вересні 2006р. від позивачки поступило і доповнення і уточнення до первинного позову, а також заява про часткову відмову від позовних вимог.
У доповненнях і уточненнях до позову позивачка просить визнати за недійсний акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою АДРЕСА_1 від 28.11.2005г., зобов'язати відповідача передати їй виконані роботи по газифікації її будинку по акту прийому-передачі і стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 500 гривень, неустойку у розмірі 113816 грн. 43 коп. і моральна шкода у розмірі 14 000 грн., а всього 128316 грн. 43 коп.
У заяві про відмову від позовних вимог позивачка відмовляється від вимог від розірвання договору і стягненні шкоди у розмірі 7600 грн., сплачені нею як аванс відповідачу.
Свої уточнені вимоги позивачка мотивує тим, що відповідач виконав роботи за договором, але порушуючи п.п. 3.3. і 3.4. договори роботи було здано не позивачу, а сторонній особі - голові вуличного комітету ОСОБА_2. Прострочення виконання робіт за договором за період з 28.02.2005г. по 28.11.2005г. склала 273 дні, Таким чином, розмір неустойки складає: 273 дні прострочення х 416,91 грн. = 113816 грн. 43 коп. В частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. і моральну шкоду у розмірі 14000 грн. вимоги мотивовано в первинному позові.
У судовому засіданні представник позивачки уточнені і доповнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному об'ємі по тих же підставах.
Заслуховуючи пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали і всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного:
23.12.2004г. між ОСОБА_1 і ПП «Лемар» був укладений договір №61 на виробництво проектних і монтажних робіт по газифікації домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Сімферополі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є замовником проектно-монтажних робіт по газифікації свого домоволодіння, а ЧП «Лемар» - підприємством, яке повинне було виконати ці роботи, то згідно ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 є споживачем, а ПП «Лемар» - виконавцем.
Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1. і ПП «Лемар» виникли відносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також Цивільним кодексом України.
Відповідно до п.1.1 договори №61 зобов'язання по виконанню проектних і монтажних робіт по газифікації домоволодіння ОСОБА_1 прийняло ПП «Лемар». Відповідно до розділу третього Договору ПП «Лемар» як підрядчик зобов'язаний:
3.1. З моменту надходження авансу приступити до роботи; 3.2. Виконання робіт звістки згідно проекту; 3.3. Після завершення робіт здати об'єкт в установленому порядку; 3.4. Передати виконані роботи «Замовнику» по акту прийому-передачі.
Згідно розділу другому договору №61 позивачка зобов'язаний: 2.1. Провести фінансування робіт не пізніше 5-ти днів після підписання договору; 2.2. В процесі монтажу вести технічний нагляд; 2.3. Приймання робіт здійснювати відповідно до діючих норм, правилами, СНіП, ДБН;
Відповідно до п.4.2. договори №61 ОСОБА_1 оплачує вартість фактично виконаних робіт поетапно авансовим платежем.
Згідно п.4.4. договори №61 термін виконання робіт визначено в період з 23.12.2004р. по 28.02.2005р. Загальна вартість проектно-монтажних робіт склала 13897 грн.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила аванс у розмірі 7600 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера без номера від 23.12.2004р.
Відповідач виконав роботи по газифікації домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, але порушуючи термінів, встановлених п.4.4 договори №61, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача. Порушення відповідачем п.4.4. договори №61 в частині термінів виконання робіт додатково підтверджується актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 28.11.2005р., згідно якому роботи по газифікації будинку АДРЕСА_1 в м. Сімферополі виконані в період з 01.04.2005р. - 30.04.2005р.
Відповідно до ст.612 ГК України боржник вважається тим, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання в строк, встановлений договором.
Згідно ч.5 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо виконавець не виконав, прострочив виконання роботи відповідно до договору, він за кожний день прострочення виплачує споживачу пеню у розмірі трьох відсотків вартості роботи. У разі, коли вартість роботи не визначена, виконавець сплачує споживачу неустойку у розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту датований 28.11.2005р. Зміст цього акту свідчить про закінчення будівельно-монтажних робіт по газифікації домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Тому, суд виходить з того, що моментом закінчення робіт є 28.11.2005р.
Вартість робіт визначена договором №61 у розмірі 13897 грн. Три відсотки від 13897 грн. складає 416,91 грн. Прострочення з 28.02.2005г. по 28.11.2005г. складає 273 дні. Таким чином, суд згоден з доводом позивачки про те, що розмір неустойки складає 113816 грн. 43 коп. (273 дні прострочення х 416,91 грн.).
Відповідно до ч.1 ст.60 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_1 не надала підтвердження факту спричинення матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. у вигляді вартості знищеного піску. Отже, в задоволенні вимог позивачки про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 500 грн. необхідні відмовити.
Згідно акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за адресою АДРЕСА_1 від 28.11.2005г. приймальна комісія у складі голови комісії - голови вуличного комітету ОСОБА_2., представника технагляду Сейшевського В.А.., представника експлуатуючої організації Лопаткина В.В., представника підрядчика ПП «Лемар» Шпатенко М.А. прийняла у відповідача в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, виконаний за проектом №Н-05-06 ЧП «Лемар», злагодженому з ВАТОМ «Кримгаз» 02.02.2005г.
В своїх доповненнях та уточненнях до позовної заяви від 12 вересня 2006 року позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним акт прийому до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту по адресу АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вказані роботи були здані голові вуличного комітету ОСОБА_2. , а не особисто ОСОБА_1, тому що ОСОБА_2. , на думку позивача, не був уповноважений приймати розподільні мережі газовідводу та називає його “сторонньою особою”.
Однак, суд не може погодитися з цим , виходячи з наступного.
Згідно технічних умов 2508 від 21.10.2004 року, виданих ВАТ “Кримгаз” замовником на будівництво розподільного газовідводу, виступає голова вуличного комітету Кулік, що підтверджується протоколами загальних зборів жильців пров. Спартака та вул. Оранжерейної. Але як вбачається з вказаних протоколів загальних зборів( один з яких підписаний ОСОБА_1 - який є в матеріалах справи), голова вуличного комітету та відповідальний по газифікації неодноразово змінювалися. На момент здачі розподільчого газовідводу, організацією, що експлуатує, відповідальним був призначений жильцями ОСОБА_2.
Крім того, той факт, що ОСОБА_2. не є “сторонньою особою” підтверджує лист головного інженера УЕГКм. Сімферополя Лопаткіну В.В. в якому ОСОБА_1 та ОСОБА_4. просять не давати технічні умови на підключення до розподільчого газовідводу по АДРЕСА_1 без дозволу ОСОБА_1, ОСОБА_4. та відповідального по газифікації АДРЕСА_1 ОСОБА_2. Даний лист підписаний, в тому числі і ОСОБА_1
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачка делегувала повноваження прийому розподільного газовідводу відповідальному по газифікації ОСОБА_2. і її вимоги в частині порушення п.п. 3.3 і 3.4 Договору № 61 необґрунтованими.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі, неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, що заподіяла його, за наявності його вини.
На підставі вказаної правової норми суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, проте частково у розмірі 2000 грн.
Задовольняючи частково вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що позивачка зазнала певні душевні страждання у зв'язку з частковим порушенням відповідачем договірних зобов'язань по виконанню робіт у встановлені договором терміни.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і об'єм душевних страждань позивачки, пов'язаних з її переживаннями з приводу не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором; погіршення стану здоров'я у зв'язку з нервовими переживаннями, що підтверджується дослідженою в суді медичною карткою позивачки, порушенням звичного життєвого ритму.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд вважає можливим зменшити розмір неустойки до 15 000 грн. із урахуванням того, що розрахований позивачем розмір неустойки значно перевищує розмір збитку та враховуючи обставини справи.
На підставі викладеного статей 551, 526-527, 530, 1167 ЦК України, ст. 1, ч.5 ст. 15 ЗУ “Про захист прав споживача”, керуючись статтями 212 - 215, 218 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства «Лемар» на користь ОСОБА_1 неустойку у розмірі 15000 грн. і моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а всього 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Стягнути з ПП “Лемар” за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 30 грн.
На рішення може бути принесена заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя