Справа № 22-ц-1406/12 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.

Провадження № 22-ц/1390/1406/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

Суддів: Мусіної Т.Г., Шандри М.М.,

При секретарі: Глинський О.А.,

за участю: ОСОБА_2,

Та адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом та позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про визнання права власності на 1/4 ідеальну частку будинковолодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Сокальською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В позовних вимогах про визнання за ОСОБА_7 права власності на 1/4 ідеальну частину спадкового майна, зобов'язання Сокальську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 та зобов'язання ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ» внести відповідні зміни в реєстр права власності на нерухоме майно - відмовлено.

Позов ОСОБА_8 задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Сокальською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В позовних вимогах про визнання за ОСОБА_8 права власності на 1/4 ідеальну частину спадкового майна, після смерті ОСОБА_9, зобов'язання Сокальську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку спадкового майна та зобов'язання ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ внести відповідні зміни в реєстр права власності на нерухоме майно - відмовлено.

В позовних вимогах ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на 1/4 ідеальну частину будинковолодіння по АДРЕСА_1, що являє собою 1/2 від 1/2 частини вказаного будинковолодіння, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_9 за час перебування у шлюбі - відмовлено.

Додатковим рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2011 року доповнено рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 130 (сто тридцять) грн. 71 коп. державного мита та 57 (п'ятдесят сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_5

В апеляційній скарзі апелянти посилаються на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважають, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначають, що суд не досліджував той факт, що вказаний будинок по АДРЕСА_1 не є одне будинковолодіння. Будинок фактично складався з 2-х окремих житлових квартир. У діда, баби була одна сім'я, і вони проживали окремо від них на 2-му поверсі, а їх сім'я з батьком - окремо на 1-му поверсі. Вони не вели спільного господарства. Суд помилково виходив із факту постійного проживання баби і діда разом з батьком на момент його смерті.

Апелянти просять скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовити.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними. Таким чином вона набула права власності на 1/4 частину будинку. Строку звернення до суду вона не пропустила.

ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційних скарг, заперечення доводів скарг адвоката ОСОБА_4, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 слід задовольнити, а апеляційна скаргу ОСОБА_6 слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, проте, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення.

Підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України є порушення судом або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними, якщо не застосовано закон, який піддягав застосуванню до спірних правовідносини або застосований закон, який не підлягав застосуванню.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що 23.07.2009 року ОСОБА_7, звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування, в позовній заяві вказавши, що відповідачі по справі є його онуками. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його син, а батько відповідачів - ОСОБА_9

Після його смерті відкрилась спадщина на будинку по АДРЕСА_1, який був зареєстрований в ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»15.12.1983 р. на праві власності за спадкодавцем на підставі рішення Сокальського міськвиконкому №344 від 08.12.1983 р. На належне майно ОСОБА_9 заповіту не складав.

Згідно ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги щодо майна ОСОБА_9 є його батьки та діти. Він - позивач постійно проживав разом з ОСОБА_9 на час відкриття спадщини і протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї. Спадщину крім нього - позивача прийняла і його дружина, ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Крім них спадщину прийняли відповідачі. Незважаючи на фактичне прийняття спадщини він не отримав в Сокальській нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на свою частину спадкового майна.

Після смерті дружини він вирішив узаконити право власності на спадкове майно, однак йому стало відомо, що свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно видані Сокальською державною нотаріальною конторою відповідачам.

Відповідачі зареєстрували на себе право власності на спадкову частину будинку та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, що є незаконним.

Просив суд визнати частково недійсним та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом видані Сокальською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 Визнати за ним право власності на 1/4 ідеальну частину спадкового майна та зобов'язати Сокальську державну нотаріальну контору видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 Зобо'язати ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ» внести відповідні зміни в реєстр права власності на спадкове майно.

01.10.2009 року ОСОБА_8 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори та ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ» про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, в позовній заяві вказавши, що після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на 1/2 ідеальну частину житлового будинку по АДРЕСА_1, який був зареєстрований в ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»15.12.1983 р. на праві власності за спадкодавцем на підставі рішення Сокальського міськвиконкому №344 від 08.12.1983 р. Інша 1/2 ідеальна частина вказаного будинку належала на праві власності її прийомній матері ОСОБА_10

На належне майно ОСОБА_9 заповіту не складав. Згідно ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги щодо майна ОСОБА_9 є його батьки та діти.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. На все належне їй майно вона склала заповіт на користь позивачки. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Сокальського нотаріального округу 21.11.2006 р. та зареєстровано за №1504. Даний заповіт не змінювався і не скасовувався.

На день смерті матері їй належала 1/2 ідеальна частка будинку розташованого в по АДРЕСА_1 та фактично прийнята її проживанням частка майна ОСОБА_9 До дня своєї смерті мати позивача не отримала в Сокальській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на за законом після смерті ОСОБА_9 на свою частину спадкового майна, оскільки важко захворіла та продовжувала хворіти до дня смерті.

Відповідачі по справі прийняли спадщину у встановлений законодавством строк отримавши на своє ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно та приховавши наявність інших спадкоємців за законом. При видачі цих свідоцтв не було враховано право батька та матері на частку в спадковому майні.

Спадщина після смерті ОСОБА_9 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і на момент її відкриття матері відповідно до ст.1261 ЦК України належало право на спадкування 1/4 ідеальної частки його майна. За ч.3 ст. 1268 ЦК України мати вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шести місяців не заявляла про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, однак домовленості між нею та відповідачами з цього приводу в добровільному порядку не досягнуто. За ч.2 тієї ж статті на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. Право такої вимоги перейшло до неї за заповітом матері.

Відповідачі зареєстрували на себе право власності на спадкову частину будинку та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будинку, що є незаконним.

Просила суд визнати частково недійсним та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Сокальською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2, ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_9 Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/4 ідеальну частину спадкового майна після смерті ОСОБА_9 та зобов'язати Сокальську державну нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану частину майна. Зобов'язати ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»внести відповідні зміни в реєстр права власності на нерухоме майно.

30.08.2010р. в справу вступила ОСОБА_6, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про визнання права власності на 1/4 ідеальну частку будинковолодіння, в позовній заяві вказавши, що рішенням виконкому Сокальської міської ради депутатів трудящих від №244 12.09.1974 р. ОСОБА_10 дозволено побудувати двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Сокальської міської ради народних депутатів від 14.02.1980 р. залучено ОСОБА_9 співзабудовником до будівництва вищевказаного житлового будинку.

20.11.1981 р. між нею та ОСОБА_9 зареєстровано шлюб в Сокальському районному відділі РАГСу.

Будівництво вищевказаного будинку закінчено в 1982 р., після чого прийомною комісією складено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння, яким прийнято в експлуатацію зазначене будинковолодіння. Після цього, рішенням виконкому Сокальської міської ради народних депутатів №72 від 10.03.1983 р. затверджено вищевказаний акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В грудні 1983 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 звернулись в Сокальську міську раду народних депутатів із заявами щодо оформлення за кожним із них по 1/2 частці права власності на житловий будинок. Рішенням виконкому Сокальської міської ради народних депутатів від 08.12.1983 р. №344 вирішено оформити на ОСОБА_10 та ОСОБА_9 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 по 1/2 за кожним.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06.03.2000 р. шлюб між нею та ОСОБА_9 розірвано.

В період їх з ОСОБА_9 перебування у шлюбі з 20.11.1981 р. по 06.03.2000 р. право власності на 1/2 спірного будинковолодіння набуте ОСОБА_9 під час перебування у шлюбі. В зв'язку з тим, згідно ст. 22 КпШС України 1/2 спірного будинковолодіння є їх з ОСОБА_9 спільною сумісною власністю. Відповідно до ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними.

Таким чином вона набула права власності на 1/4 частину будинку.

Вона не заперечувала проти прийняття ОСОБА_2, ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті її колишнього чоловіка, ОСОБА_9 по 1/4 спірного будинковолодіння, як по 1/2 зареєстрованої за ним на праві власності 1/2 частини спірного будинковолодіння, оскільки вони є їх з ОСОБА_9 дітьми, які постійно проживали у спірному будинковолодінні.

Однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із позовом про визнання за кожним 1/4 ідеальній частині спірного будинковолодіння, тим самим фактично оспоривши її право власності на 1/4 частину будинку, тому вона змушена звертатись до суду із даним позовом.

Просила суд визнати за нею право власності на 1/4 ідеальну частку будинковолодіння по по АДРЕСА_1, що являє собою 1/2 від 1/2 частини вказаного будинковолодіння, право власності на яке було зареєстроване за ОСОБА_9 за час їх шлюбу.

Задовольняючи позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8, суд виходив з того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10, своїм проживанням у спірному будинку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 і відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому суд вважав, що вказаний будинок по АДРЕСА_1 є одне будинковолодіння.

Однак такі висновки суд не відповідають обставинам справи.

Згідно зі ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Судом встановлено, що рішення виконкому Сокальської міської ради депутатів трудящих № 244 від 12.09.1974 р. ОСОБА_10 дозволено побудувати двохповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 в межах існуючої присадиби.

Рішенням виконкому Сокальської міської ради №44 від 14.02.1980 року ОСОБА_9 залучено до будівництва двохповерхового, одноквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 як співзабудовника з визначенням права власності на побудований будинок за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по 1/2 частині за кожним.

Також, згідно рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №344 від 08.12.1983 р. право власності на будинок АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частинах. (а.с. 200,т.1).

Суд в рішенні вказав, що з оглянутих свідоцтв про право особистої власності від 15.12.1983 р. встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності по 1/2 ідеальній частині належить ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 спадкоємцями першої черги за законом відповідно до ст.1261 ЦК України є його батьки - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та діти ОСОБА_2 і ОСОБА_5

Суд вказав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10, своїм проживанням у спірному будинку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 та прийшов до висновку, що слід визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_5 та на ім"я ОСОБА_2, оскільки їх видачею були порушені права ОСОБА_7, та ОСОБА_10

Однак апелянти ОСОБА_2 і ОСОБА_5 вказують, що згідно з вищевказаним актом про закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію та названого рішення міськвиконкому №72 від 10.03.1983р. будинок фактично складався з 2-х окремих житлових квартир, про що прямо вказано в названих документах, тобто батькові з мамою належав 1-й поверх, бабі з дідом (позивачу по справі) 2-й поверх.

На кожному із поверхів була і є окрема кухня та інші приміщення необхідні для окремого житла. Фактично вони так і проживали, кожен на своєму поверсі, такий був фактичний розподіл будинковлодіння. Комунальні послуги також сплачували окремо, хоч і були спільні лічильники. Ні дід, ні баба ніколи разом з ними про поживали.

У діда, баби і тітки ОСОБА_3 була одна сім'я, і вони проживали окремо від них на 2-му поверсі, згідно документального та реального поділу будинковлодіння, а їх сім'я з батьком - окремо на 1-му поверсі. Вони не вели спільного господарства.

Судова колегія прийшла до висновку, що ці покликання заслуговують на увагу, т.я. стверджені представленими по справі письмовими доказами, зокрема вказаними рішеннями виконавчого комітету Сокальської міської ради та свідоцтвами про право особистої власності на будинковолодіння, які суд прийняв до уваги.

З оглянутих свідоцтв про право особистої власності від 15.12.1983 р. суд встановив, що будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності по 1/2 ідеальній частині належить ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 236,237.т.1).

Саме так зареєстровано їх частки в будинковолодінні в ДКП «Червоноградське МБТІ»(а.с. 106,т.1).

З технічного паспорту будинку вбачається, що в будинку є дві квартири (а.с.139-141,т.1).

Представник ОСОБА_7 та ОСОБА_8- ОСОБА_4 в судовому засіданні судової колегії покликається на те, що реального поділу будинку не було, а тому батько та мати прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9

Однак ці покликання не заслуговують на увагу, т.я. встановлено, що фактичний розподіл будинковолодіння був з врахуванням того, що були видані свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та апелянти заперечили спільне проживання діда та бабці з покійним батьком, вказавши, що вони не вели спільного господарства.

В свідоцтвах про право на спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_5 вказано, що спадкується Ѕ будинку, тобто в цих свідоцтвах зазначено, що спадкується саме частина будинку, яка належала ОСОБА_9 згідно свідоцтва про право особистої власності №159 від 15.12.1983 року зареєстрованого в ДКП «Червоноградське МБТІ». Частки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в спадковому майні вказані від частини будинку ОСОБА_9, що доводить те, що не було єдиного будинковолодіння ОСОБА_10 з ОСОБА_9

З цих же підстав не можуть бути прийняті до уваги пояснення свідків з сторони позивачів про те, що реального поділу будинку не було.

Не заслуговують на увагу покликання позивачів на те, що про відсутність поділу будинку свідчать єдині рахунки щодо сплати комунальних платежів, т.я. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 ствердили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сплачували за ці послуги з врахуванням своїх частин будинку.

Не є підтвердженням прийняття спадщини те, що ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_9 почав проживати на першому поверсі, т.я. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 суду пояснили, що в силу родинних відносин з врахуванням його стану здоров"я дозволили йому тимчасово проживати там.

Судова колегія враховує і те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оформили окремо право власності на земельні ділянки.

Так в плані земельної ділянки ОСОБА_10 зазначено окремо межу із земельною ділянкою ОСОБА_9.(а.с. 40,т.1).

Земельна ділянка ОСОБА_10 не була спадковими майном.

В державному акті про право приватної власності на землю ОСОБА_9 теж зазначено окремо межу із земельною ділянкою ОСОБА_10 (а.с. 128,т.1).

Цей державний акт він отримав 30.10.1996 року на підставі рішення Сокальської міськради від 29.10.1996 року і в ньому вказана частка земельної ділянки для обслуговування будинку.

ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на половину саме цієї земельної ділянки ОСОБА_9, а на другу половину цієї земельної ділянки свідоцтво ОСОБА_5 ще не видано (а.с. 133,т.1).

Цих обставин щодо оформлення прав на земельні ділянки на ОСОБА_9 та на ОСОБА_10 позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не оспорюють.

Крім того ОСОБА_2 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на грошові вклади ОСОБА_9, що позивачами не оспорюється (а.с. 119,121,т.1).

Таким чином не доведено спільне ведення спільного господарства ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з покійним ОСОБА_9, а тому немає підстав вважати, що відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вони постійно проживали разом із ним на час відкриття спадщини, та що вони вважаються такими, що прийняли спадщину.

Отже рішення суду в частині часткового задоволення позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування слід відмовити.

Також встановлено, що суд відмовив в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що ними не оскаржується.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 розірвано 10.05.2000 року (актовий запис № 182).

ОСОБА_7, та ОСОБА_8 заявили під час розгляду справи клопотання про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, в зв»язку із пропуском строку позовної давності. В зв»язку з наведеним, суд прийшов до вірного висновку, що в позові ОСОБА_6 слід відмовити, в зв'язку з спливом строку позовної давності.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта ОСОБА_6 на те, що строк вона не пропустила і її право до подачі позову ніхто не оспорював, оскільки встановлено, що після розірвання шлюбу вона з 2000 року не ставила питання щодо поділу майна з ОСОБА_9 Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності нею не вказано.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду про відмову позові ОСОБА_6 в зв'язку з спливом строку позовної давності ухвалено з додержанням норм права, а тому її апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року в частині часткового задоволення позовів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та ухвалити нове рішення.

В позовах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, третіх осіб Сокальської районної державної нотаріальної контори, ЛОР ДКП «Червоноградське МБТІ»про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом-відмовити.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Головуючий:

І.В. Бермес

Судді: Т.Г. Мусіна

М.М. Шандра