Справа № 22-ц-1227/12 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/1390/1227/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Мусіної Т.Г.,
при секретарі: Глинський О.А.
з участю ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2011 року,-
встановила:
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11.10.2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_6 солідарно в користь ПАТ „УкрСиббанк" 674 890 (шістсот сімдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 86 коп. заборгованості за договором кредиту та судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень 00 коп.
Рішення суду оскаржив представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5.
Апелянт покликається на те, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. При цьому відповідно до ч.5 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", п.1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу»одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.
Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачам в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, ЦК України є недійсним.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи, однак таке відхилено. В засідання судової колегії відповідачі та ОСОБА_5 не з'явились і судова колегія вважає за необхідне проводити розгляд справи у їх відсутності, т.я. вони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 на заперечення апеляційної скарги, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитними договорами в сумі 674 890,86 грн. та судові витрати в сумі 1 820 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 10.04.2008 р. між АКІБ „УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11369584000 (11369584001) із змінами від 30.01.2009 р., згідно якого остання отримала кредит у розмірі 24500 доларів США, що на момент видачі кредиту згідно курсу НБУ становило 118621,65 грн. з виплатою 14,35 % річних з терміном погашення до 10.07.2018 р.; 08.04.2008 р. між вищезгаданими сторонами були укладені наступні договори: договір про надання споживчого кредиту № 11322560000 на рефінансування кредитної заборгованості перед банком по кредитному договору на суму 44 752 долари США, що на момент підписання даного договору становило в гривневому еквіваленті 225997,60 грн. під 12% річних з датою остаточного погашення 8.04.2038 р.; договір про надання споживчого кредиту № 11322937000 (11322937001) із змінами на споживчі потреби, згідно умов якого відповідачка ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 13000 доларів США, що на момент підписання даного договору становило в гривневому еквіваленті 65650 грн. під 13,90 % річних з датою остаточного погашення 06.04.2018 р. Для забезпечення належного виконання даного договору було укладено договір поруки № 192161 та № 192163, згідно якого відповідачка ОСОБА_6 взяла на себе зобов»язання відповідати за зобов»язання ОСОБА_4 по виконанню умов кредитних договорів. Крім того, для забезпечення належного виконання умов договорів кредиту було укладено договір іпотеки за реєстровим № 1821 та Ж 1823 (договір іпотеки наступної черги) та договір іпотеки №3780, відповідно до умов яких ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Однак, відповідачкою ОСОБА_4 не виконуються зобов»язання за кредитними договорами щодо сплати поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків згідно графіку. В зв»язку з порушенням умов кредитних договорів позивачем було заявлено вимогу про дострокове погашення кредиту, яка відповідачами не виконана. Тому позивач просив стягнути з останніх заборгованість за кредитними договорами та понесені судові витрати.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1136958400 (1136958401) судом встановлено, що сума боргу за кредитом станом на 14.08.2009 р. становить: основний борг - 180 718,15 грн., прострочений борг -2 796,92 грн., прострочені відсотки - 14 045,06 грн., відсотки на 01.08.2009 р. - 4 481,48 грн., пеня - 748,23 грн., штрафні санкції- 500 грн., що в сукупності становить 203,289,84 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11322560000 судом встановлено, що сума боргу за кредитом станом на 14.08.2009 р. становить: основний борг - 331 372,04 грн., прострочений борг -8 661,37 грн., прострочені відсотки - 26 113,12 грн., пеня - 2 255,83 грн., штрафні санкції - 500 грн., що в сукупності становить 368 902,36 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11322937000 (11322937001) судом встановлено, що сума сума боргу за кредитом станом на 14.08.2009 р. становить: основний борг - 93 336,01 грн., прострочений борг - 691,37 грн., прострочені відсотки - 6 568,67 грн., відсотки на 01.08.2009 р. - 1 343,37 грн., пеня - 259,24 грн., штрафні санкції- 500 грн., що в сукупності становить 102 698,66 грн.
Як встановлено судом, відповідачка допустила порушення термінів повернення кредитних коштів та зарахованих відсотків, встановлених графіком повернення кредиту. Згідно п. 6.1.2 кредитного договору у випадку прострочення погашення грошових зобов»язань позивачу надано право вимагати дострокового повернення кредиту, таке ж право позивача визначено і ч.2 ст. 1050 ЦК України. Незважаючи на вимогу позивача про дострокове повернення кредитних коштів, ОСОБА_4 зобов"язань за кредитним договором не виконала.
Тому суд вірно не прийняв до уваги покликання представників відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні на те, що позивачем неправильно нараховується її борг перед банком і у зв"язку із вони чим просили у позові відмовити.
З огляду на те, що відповідачка ОСОБА_4 прострочила погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, на вимогу позивача не повернула кредити достроково, чим не виконала взятих за договором зобов»язань, та з врахуванням договорів поруки № 192161 та № 192163, суд прийшов до вірного висновку до висновку, що з відповідачів слід солідарно стягнути заборгованість за кредитними договорами в сумі 674 890,86 грн. та понесені позивачем судові витрати.
З положень ст. ст. 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.
Апелянт покликається на те, що судом не враховано незаконність надання йому кредиту в іноземній валюті, однак ці покликання є безпідставні, так як ПАТ „УкрСиббанк" отримало ліцензію та дозволи №75-1 від 24.12.2001 року, №75-2 від 19.11.2002 року та №75-3 від 21.09.2009 року на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Отже використання банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.
Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Бермес І.В.
Судді: Шандра М.М.
Мусіна Т.Г.