Справа № 11 - 212/08 Головуючий по І інстанції Каліновська В.С.
Категорія: ч.3 ст. 186 КК України Доповідач Пазюк О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 13 травня 2008 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Пазюка О.С.
суддів: Польового М.І., Силки Г.І.
з участю прокурора: Смолюка Б.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 лютого 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Цумань Ківерцівського району Волинської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, неодружений, без постійного місця проживання, судимий:
- вироком Ковельського народного суду від 06 травня 1996 року за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Волинського обласного суду від 04.06.1996 року вирок змінено, дії перекваліфіковано з ч. 3 ст. 142 КК України на ч. 1 ст. 101, ч. 1 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) і призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. Постановою Маневицького районного суду від 27.06.2001 року звільнений умовно-достроково на 2 роки 7 місяців 24 дні;
- вироком Луцького районного суду від 03 липня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- вироком Ківерцівського районного суду від 23 серпня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Постановою Хмельницького міського суду від 03 жовтня 2005 року звільнений умовно-достроково на 2 роки;
- вироком Калушського міського суду Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2007 року звільнений умовно-достроково на 2 місяці 5 днів.
- засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому постановлено рахувати з 20 лютого 2008 року, зарахувавши період його утримання під вартою з 03 листопада 2007 року по 20 листопада 2008 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишено попередній - утримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_1. в користь держави судові витрати в сумі 1 189 (одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн. 27 коп.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Згідно вироку суду ОСОБА_1. засуджений за те, що 03 листопада 2007 року, о 10 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник через незамкнені вхідні двері в квартиру АДРЕСА_1 в м. Луцьку, звідки відкрито викрав чоловічу куртку, вартістю 183 грн. належну ОСОБА_2; сумочку належну ОСОБА_3, вартістю 50 грн., в якій знаходилися косметичні вироби на загальну суму 443 грн.; барсетку, вартістю 60 грн., належну ОСОБА_4. При виході із квартири був виявлений її власницею ОСОБА_5. На її зауваження не реагував, а забравши викрадені речі втік з місця події.
В поданій апеляції засуджений просить переглянути його справу та врахувавши всі пом'якшуючі його покарання обставини - щире каяття, позитивну характеристику, важкий стан здоров'я, наявність на у триманні троє неповнолітніх дітей, призначити більш м'яке покарання. При цьому посилається на неповноту та однобічність досудового слідства, стверджує, що умислу відкритого заволодіння майном не мав, у житло потерпілої не проникав, а умисел на викрадення майна виник, коли він вже перебував у квартирі. Зазначає, що в показаннях свідків є істотні протиріччя, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також стверджує, що під час досудового і судового слідства було порушене його право на захист.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, засудженого, який апеляцію підтримав, міркування прокурора про залишення вироку суду без змін, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1. злочину при обставинах, викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів.
Зокрема, винність засудженого у вчиненні грабежу підтверджується частково визнавальними показаннями самого засудженого, в яких він визнає, що 03 листопада 2007 року проник до квартири АДРЕСА_2 м. Луцька з метою попросити напитися води та викрав звідти майно, а саме: жіночу сумочку, барсетку, чоловічу куртку.
Показаннями свідка ОСОБА_6, яка підтвердила, що 03 листопада 2007 року на деякий час залишила незачиненою свою квартиру, а коли повернулася то виявила в ній незнайомого чоловіка, який викрав майно і, зрозумівши, що його викрили, намагався з ним втекти.
Згідно показань свідка ОСОБА_7, останній 03 листопада 2007 року намагався затримати незнайомого йому чоловіка, який вибіг з під'їзду будинку, де проживає його теща, при цьому тримаючи щось під курткою.
Підстав не вірити показанням вказаних свідків у суду не було, оскільки вони під час досудового і судового слідства не змінювалися, є послідовними, детальними, співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.
Той факт, що саме ОСОБА_1. вчинив грабіж у квартирі потерпілої, підтверджується і протоколами пред'явлення особи для впізнання від 03.10.2007 року та 03.11.2007 року, згідно яких свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 впізнали засудженого, як особу, яка пограбувала квартиру та намагалася втекти з місця події.
Вина засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочині доводиться також показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що належне їм майно, яке вони залишили у квартирі знайомої за адресою м. Луцьк, АДРЕСА_1, було викрадене невідомою особою, про що вони заявили до міліції.
Про вчинення викрадення чужого майна ОСОБА_1. свідчить і протокол вилучення в останнього чоловічої куртки, яку, згідно його пояснень, зафіксованих у протоколі, він викрав з квартири АДРЕСА_1 в м. Луцьку.
Дані докази спростовують твердження засудженого про те, що грабежу він не вчиняв.
Згідно кримінального закону, якщо викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину винного викривають і він, усвідомлюючи та ігноруючи таке викриття намагається втекти з викраденим, має місце грабіж - відкрите викрадення чужого майна в присутності власника чи інших осіб.
Суд правильно не взяв до уваги показання підсудного про те, що він не вчиняв грабежу, оскільки вони є непослідовними, неодноразово змінювалися під час судового засідання, суперечать іншим доказам і об'єктивно спростовуються матеріалами кримінальної справи.
Враховуючи сукупність встановлених у справі обставин і зібраних доказів, посилання засудженого на однобічність і неповноту судового слідства не відповідає фактичному перебігу події та встановленим обставинам у справі в цілому. Висновок суду про його винуватість грунтується на повно з'ясованих і досліджених в ході судового розгляду доказах
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що під час провадження дізнання та судового слідства було порушено його право на захист.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1. було ознайомлено, як під час досудового слідства, так і під час судового засідання, з його правом мати захисника, про що свідчать протоколи ознайомлення його як підозрюваного та обвинуваченого з правом на захист (а.с. 29). З даних протоколів та постанов про прийняття відмови від захисника, вбачається, що засуджений відмовлявся від допомоги захисника, оскільки свої права та інтереси бажав захищати сам.
З протоколу судового засідання видно, що підсудному також було роз'яснено його право мати захисника, однак він від нього відмовився.
Судом дана належна оцінка всім доказам по справі, зазначено, які з них суд вважає достовірними і кладе в основу вироку, а які відхиляє і по яких причинах.
Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 186 КК України є правильною.
При призначені ОСОБА_1. покарання судом першої інстанції враховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, задовільну характеристику, стан його здоров'я та обтяжуючі покарання обставини - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корисливі злочини.
Посилання засудженого про перебування у нього на утримані троє неповнолітніх дітей не беруться до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на ствердження цього факту.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Призначене засудженому покарання за конкретний злочин відповідає вимогам діючого законодавства.
Підстав для зміни вироку суду по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий /підпис/ Пазюк О.С.
Судді /підписи/ Польовий М.І., Силка Г.І.
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області Пазюк О.С.