Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-108/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого -судді Волощука В.В.

при секретарі Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

29 лютого 2012 року позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить суд розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з останнього аліменти на її користь на утримання дітей у твердій грошовій сумі, у розміри 400 грн., на кожну дитину щомісячно, при цьому зазначивши, що з 27.01.2001 року перебуває з ОСОБА_2, в зареєстрованому шлюбі.

Від спільного проживання у шлюбі з відповідачем мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають по місцю проживання позивачки.

Між позивачкою та відповідачем виникли неприязні стосунки через які вони не проживають разом на протязі оснанніх п'яти місяців.

Позивачка позов підтримала з підстав, які зазначені в позовній заяві та надала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу у її відсутність. Після розірвання шлюбу просить залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».

Відповідач також надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо заявлених позовних вимог позивачки заперечень не має.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що сторони 27.01.2001 року уклали шлюб, який був зареєстрований виконкомом Юрівської сільської ради Олевського району Житомирської області за актовим записом № 1, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. Від спільного проживання в шлюбі сторони мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується копіями свідоцтв про народження дітей. Під час проживання у шлюбі між сторонами виникли неприязні відносини, які створили обстановку при якій збереження сім'ї є неможливим і у зв'язку з чим сторони не підтримують шлюбні відносини протягом останіх п'яти місяців, проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Відповідач не приймає участі в утриманні та вихованні дітей.

Діти проживають разом з позивачкою і знаходяться на її матеріальному утримані і вихованні.

Відповідач проживає від сім'ї та дітей окремо і ухиляється від виконання сімейних і батьківських обов'язків, не піклується про здоров'я, фізичний, духовний, інтелектуальний, соціальний та моральний розвиток дітей, не надає добровільно належної матеріальної допомоги на їх утримання та виховання, хоча має таку можливість, оскільки має відповідний молодий вік, не є інвалідом і не хворіє на тяжкі хвороби та має можливість утримувати своїх дітей, як того вимагають приписи ст.180 СК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.109,110,112,113 СК України з яких слідує, що шлюб розривається за заявою одного із подружжя, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу стали неможливими і якщо заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини або чоловіка .

Із ст.113 СК України слідує, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка у поданій до суду позовній заяві стверджує, що її рішення про розірвання шлюбу є остаточним і відповідає її волі. Відповідач в свою чергу також зазначив у поданій до суду заяві про те, що шлюб між ними необхідно розірвати.

Обставин, які перешкоджають розірванню шлюбу судом не встановлено. Суд вважає, що подальше спільне проживання сторін та збереження їх сім'ї є неможливим, тому шлюб між ними слід розірвати.

Неповнолітніх дітей слід залишити з позивачкою для подальшого виховання, відповідно до вимог ст.160, 161 СК України, оскільки це не суперечить її інтересам та інтересам дітей, що також погоджено між сторонами.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Із положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8 ст.7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Так відповідно до ст.180 СК України слідує, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття .

Разом з тим статтею 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Пунктом 17 Постанови ПВС України передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Однак враховуючи те, що розмір аліментів, які просить позивачка стягнути з відповідача у твердій грошовій сумі значно більший за мінімальний розмір, передбачений частиною другою статті 182 СК України, (з 01.01.2012 року на дитину до 6-ти років мінімальний розмір становив 893 грн. х 30% = 267.90 грн., на дитину від 6 до 18 років 1112 грн., х 30% = 333.60), суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивачки частково та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розміри 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дітьми повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, врахувавши матеріальне становище відповідача, а також те, що позивачкою не надано суду відповідних доказів відносно того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Визначений судом розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача не є меншим ніж мінімальний розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 СК України, оскільки відповідач офіційно ніде не працює, доходи має від випадкових заробітків, але ухиляється від обов'язку добровільно утримувати своїх неповнолітніх дітей, чим ставить їх у складне матеріальне становище та порушує їхнє право на достатній життєвий рівень, а тому аліменти на утримання неповнолітніх дітей повинні бути стягнуті з відповідача в судовому порядку.

Так із статті 183 СК України слідує, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів -у межах суми платежу за один місяць.

Виходячи з вище наведеного суд вважає, що відповідно до вимог ст.88 ЦПК України на користь позивачки повинно бути стягнуто з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 53.65 грн., судових витрат понесених позивачкою при подачі позову до суду.

Керуючись: ст.ст.3, 10, 11, 15, 57, 60, 77, 81, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст.109,110,112,113,180,182,183,184 СК України, ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ, ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів -задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителькою АДРЕСА_1, індефікаційний номер - НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителем АДРЕСА_2, зареєстрований 27.01.2001 року виконкомом Юрівської сільської ради Олевського району Житомирської області за актовим записом № 1 -розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1, залишити прізвище: «ОСОБА_1».

Неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити за місцем проживання позивачки ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жителя АДРЕСА_2, не працюючого на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на утримання неповнолітніх дітей -доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_7, а затим в розміри 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_8, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно.

Стягнення аліментів проводити з 29.09.2012 року.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд цивільної справи судом в розмірі 53.65 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 214.60 грн., які перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 220300001, Банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО - 811039.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В решті позову ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про стягнення аліментів у розміри 400 грн. на кожну дитину щомісячно, відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Волощук