Справа № 2-а-291/12

ПОСТАНОВА

Іменем України

«20»квітня 2012 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як учаснику бойових дій, -

в с т а н о в и в :

27 лютого 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплачувати в подальшому підвищення пенсії як учаснику бойових дій в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму, нарахувати на його користь недоплачене йому підвищення до пенсії за 2006 -2010 рр. в сумі 32273,00 грн. також просив зобов'язати Київський міський центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги виходячи з розміру, що встановлено законом України та стягнути на користь позивача суму недоплаченої щорічної разової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі 2150,00 грн. Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником бойових дій, а тому вважає, що на нього розповсюджуються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року №3551-ХІІ в первісній редакції, а тому згідно відповідного закону він має право отримувати підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, а не нараховані відповідачем 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач -Головне управління Пенсійного України в м. Києві в наданих до суду запереченнях проти задоволення позову заперечувало та пояснило, що відповідно до Закону України від 05.10.2005 року № 2939-IV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності для зазначеної категорії пенсіонерів з 01.07.2006 р., пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються учасникам бойових дій у розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки положення даного закону в частині підвищення пенсії для учасників бойових дій набрали чинності 01.07.2006 р. і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, а тому відповідач діє відповідно до чинного законодавства. Крім того, просили залишити позовну заяву без розгляду в частині вимог, що виходять за межі встановленого шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідач -Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації також надіслав заперечення проти позову, у яких також просили залишити позов без розгляду в частині вимог, що виходять за межі встановленого шестимісячного строку звернення до суду. Також у своїх запереченнях відповідач зазначив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1828 «Про забезпечення проведення експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, Дніпровській, Донецькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Миколаївській, Полтавській, Харківській, Хмельницькій областях та м. Києві»з 01.12.2001 р. Пенсійному фонду України передані функції виплати пенсій, виплата допомоги на поховання та інші питання пенсійного забезпечення, а отже до повноважень Центру не належать питання призначення та виплати пенсії.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також він має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії відповідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка була нарахована йому в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який набрав чинності для зазначеної категорії пенсіонерів з 01.07.2006 року.

Проте, позивач не погоджується з вказаним розміром підвищення до пенсії та вважає, що він має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 150% відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції від 22.10.1993 року).

Дійсно, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту»у редакції, чинній до 01.01.2006 року, було передбачено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»було встановлено, що підвищення до пенсії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01.01.2002 року здійснюються виходячи з розміру 19,91 грн., які діяли аж до внесення відповідних змін Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 року N 2939-IV.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 05.10.2005 року ч. 4 ст. 12, яка набрала чинності з 01.01.2006 року, викладено в такій редакції: «учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність».

З урахуванням внесених змін з 01.01.2006 року позивачу і виплачується щомісячно підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, обчислюване з встановленого законами України прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується матеріалами справи та позивачем не оспорюється.

Закон України від 05.10.2005 року №2939-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який набрав чинності з 01.07.2006 року, продовжує діяти до теперішнього часу, зокрема, в тій частині, що пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується учасникам бойових дій у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В подальшому будь-яких змін до ч. 4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»внесено не було.

Оскільки положення даного Закону в частині підвищення пенсії для учасників бойових дій набрали чинності 01.07.2006 року і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, то порушень при виплаті позивачу надбавки до пенсії не було відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, згідно з роз'ясненням Вищого адміністративного суду України від 01.05.2009 року «Про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань», правові норми, які змін не зазнавали та неконституційними не визнавались, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вбачається, що на час звернення позивачем до суду є чинним Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно із яким передбачено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, як того вимагає позивач.

Таким чином, підвищення до пенсії позивачу як учаснику бойових дій в період з 2006 р. по 2010 р. обчислювалась у відповідності до чинного законодавства, а тому суд не вбачає підстав зобов'язувати відповідачів здійснювати нарахування та виплачувати підвищення до пенсії, а також здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 9, 11, 69-71, 94, 97, 121, 128, 158-163 КАС України, суд,-

п о с т н о в и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як учаснику бойових дій -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: І.В. Белоконна

24.04.2012 Справа № 2-а-291/12