донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.04.2012 р. справа №21/5009/1594/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Принцевської Н.М., Склярук О.І.

При секретарі: Здоренко О.Ю.

за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився

від кредитора:не з'явився

від скаржника:ОСОБА_4 -довір. № 1486 від 19.10.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 м. Запоріжжя

на ухвалу господарського суду від у справі Запорізької області 08.02.2012р. № 21/5009/1594/11 (суддя Черкаський В.І.)

за заявою кредитора до боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя товариства з обмежено відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ»м. Запоріжжя

пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 м. Запоріжжя звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. у справі № 21/5009/1594/11 за заявою ініціюючого кредитора фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м. Запоріжжя до боржника товариства з обмежено відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ»м. Запоріжжя про банкрутство.

Апеляційна скарга ухвалою від 06.04.2012р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою від 08.02.2012р., апелянт просить суд скасувати ухвалу в частині визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р., укладеної між ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ»м.Запоріжжя та ОСОБА_5 м. Запоріжжя. В обґрунтування апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд розглянув справу за її відсутності, не повідомив її про розгляд та прийняв рішення, яке стосується її прав та обов'язків. Також вважає, що судом не вірно застосовані норми ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі-Закон), тому що п. 10 цієї статті застосовується в односторонньому порядку у разі невиконаних повністю або частково договорів, а пункт 11 передбачає, що його застосування можливо на стадії санації за відповідною заявою керуючого санацією.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи скаржника, колегія суддів встановила:

Ухвалою від 31.03.2011р. господарський суд Запорізької області за загальною процедурою порушив справу про банкрутство за заявою кредитора ФОМ ОСОБА_6 до боржника ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ».

Ухвалою від 13.04.2011р. за результатами підготовчого засідання суд визнав вимоги ініціюючого кредитора у сумі 328 730грн. та зобов'язав його здійснити публікацію в офіційному друкованому виданні. Цією ж ухвалою суд ввів процедуру розпорядження майном та розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Коршуна В.В.

За результатами попереднього засідання ухвалою від 14.06.2011р. господарський суд визнав та затвердив реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою від 25.07.2011р. суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру і ліквідатором призначив арбітражного керуючого Войтановича О.Й.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. припинено повноваження ліквідатора Войтановича О.Й. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_14.

Ухвалою від 08.02.2012р. господарський суд Запорізької області заяву ліквідатора про визнання угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р. недійсною задовольнив; визнав недійсною угоду про відступлення права вимоги від 29.03.2011 року, яка укладена між ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "РІФ" та ОСОБА_5; затвердив розмір оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_14. у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених нормами чинного законодавства, за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора, за рахунок коштів кредиторів; затвердив розмір додаткової винагороди ліквідатору; продовжив строк ліквідаційної процедури у справі №21/5009/1594/11 про банкрутство до 08.08.2012р.

Ухвала суду мотивована тим, що 29.03.2011р. між банкрутом (сторона 1) та ОСОБА_5 (сторона 2) на підставі ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України укладено угоду про відступлення права вимоги, за умовами якої Цедент - сторона 1 угоди передала Цесіонарію - сторона 2 угоди право вимоги за договорами (біржовими угодами) купівлі -продажу, укладеними між банкрутом та ОСОБА_10 № 080507 від 29.02.2008р., № 080508 від 29.02.2008р., № 080509 від 29.02.2008р., № 080612 від 01.03.2008р. та № 080613 від 01.03.2008р. на загальну суму 168650грн. Договір про відступлення права вимоги було укладено на безоплатній основі. На підставі цього суд дійшов висновку, що виконання угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р. завдає збитків банкруту та створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "РІФ", в результаті чого завдаються збитки кредиторам банкрута, оскільки сума відступлених грошових вимог складає 168 650 грн., передача права вимоги яких ОСОБА_5 здійснено на безоплатній основі. Також суд посилається, що у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах, передбачених Законом, а саме ст. 17 цього Закону. Зазначені у ст. 17 Закону підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати таку угоду недійсною саме у справі про банкрутство. На підставах, передбачених ст. 17 Закону, угода визнається недійсною. У справі про банкрутство відсутні треті особи, сторони позбавлені можливості заявити зустрічний позов тощо. Отже, обмежуються права інших осіб, оскільки вказана процедура передбачає спрощений порядок розгляду заяви про визнання угоди недійсною.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про порушення господарським судом Запорізької області при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права з врахуванням наступного.

Пунктом 80 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство»(далі -Постанова Пленуму) передбачено, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Розгляд господарським судом заяв про визнання таких угод недійсними має здійснюватися з дотриманням загальних засад господарського судочинства, передбачених ГПК, з обов'язковим залученням до розгляду заяви в судовому засіданні осіб, прав та обов'язків яких стосується ця угода (п. 81 цієї Постанови Пленуму).

Як вбачається зі статуту боржника, зареєстрованого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 24.03.2008р., гр. ОСОБА_5 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ»(а.с.71-81 т.1).

Відповідно до ст. 1 Закону учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Отже, розглядаючи питання про визнання недійсною угоди від 29.03.2011р., укладеної між банкрутом в особі директора ОСОБА_12 та ОСОБА_5, суд першої інстанції повинен був залучити останню для розгляду заяви ліквідатора вих. № 11/0389 від 29.12.2011р., зазначивши про це в ухвалі, оскільки розгляд цієї заяви стосується прав та обов'язків апелянта, який як один з учасників товариства є власником майна боржника та згідно ст. 1 Закону є учасником провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції не залучив ОСОБА_5 до участі у розгляді справи про банкрутство в якості учасника провадження у зв'язку з тим, що прийняте судове рішення безпосередньо стосується її прав та обов'язків, тому апеляційний господарський суд, користуючись наданим йому правом, залучає її до участі у справі № 21/5009/1594/11 в якості учасника провадження у справі.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника щодо не повідомлення її судом першої інстанції про час та місце розгляду вищевказаної заяви ліквідатора, оскільки господарським судом Запорізької області супровідним листом від 11.04.2012р. № 09-35/925 були надані копії реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції, які підтверджують, що ухвала суду від 04.01.2012р., якою прийнято до розгляду заяву ліквідатора про визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р., була направлена апелянту 06.01.2012р. та ухвалою від 24.01.2012р., якою суд відклав розгляд цієї заяви ліквідатора на 08.02.2012р., була направлена ОСОБА_13 26.01.2012р. Отже, судом були дотримані вимоги ст. 87 Господарського процесуального кодексу України щодо надіслання сторонам та іншим особам ухвал протягом трьох днів з дня їх прийняття.

Щодо розгляду заяви ліквідатора по суті, то колегія суддів зауважує, що правильно були застосовані норми матеріального права при визнанні угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р. недійсною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Пунктом 11 цієї статті передбачено, що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

1/ угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

2/ угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається сторонам. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 214 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»відноситься до інших актів цивільного законодавства.

Із угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р. вбачається, що між боржником (продавець) та ОСОБА_10 (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 29.02.2008р. за №№ 080507, № 080508, № 080509, від 01.03.2008р. № 080612 та № 080613, за якими боржник передав, а ОСОБА_10 прийняв та зобов'язався оплатити товар (транспортні засоби) на загальну суму 168 650грн. У покупця виник борг на суму 168 650 грн. перед продавцем, право вимоги якого продавець переуступив іншій особі-ОСОБА_5 Пунктом 1.3 угоди передбачено, що відступлення права вимоги проводиться на безоплатній основі.

Згідно п. а) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом

Відповідно до ч. 1 ст. 58 того ж Закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»дає визначення терміну заінтересованої особи стосовно боржника, якою є особа, що входить до складу органів управління боржника.

Тобто оспорювана угода була укладена боржником із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Закону -учасником товариства ОСОБА_5, яка входить до складу вищого органу управління боржником.

Крім того, укладена угода завдає збитків банкруту та його кредитора, оскільки до повноважень ліквідатора належить пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, яка може бути направлена на погашення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 31 Закону.

Згідно ст. 26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Пунктом 90 Постанови Пленуму вказано, що відповідно до частини першої статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Уступка вимог банкрута здійснюється в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, за згодою комітету кредиторів. Ліквідатор має право виставити на відкриті торги вимоги банкрута, якщо інший порядок продажу (уступки) вимог банкрута не встановлено комітетом кредиторів (ч. 6 ст. 30 Закону).

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а саме господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали були не правильно застосовані норми процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду від 08.02.2012р. підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Залучити громадянку ОСОБА_5 м. Запоріжжя до участі у розгляді справи про банкрутство № 21/5009/1594/11 в якості учасника провадження у цій справі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 м. Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. у справі №21/5009/1594/11 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. у справі №21/5009/1594/11 скасувати в частині визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги від 29.03.2011р.

Визнати недійсною угоду про відступлення права вимоги від 29.03.2011р., укладену між ТОВ «Українсько-німецьке спільне підприємство «РІФ»м. Запоріжжя та ОСОБА_5 м. Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

О.І. Склярук

Надруковано: 15 прим.

1. боржнику,

9.кредиторам,

1. скаржнику,

1. ліквідатору,

1. у справу,

1. ДАГС,

1-ГСЗО